Постанова № 31952254, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 38/250

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року господарського суду Донецької області від 29.01.2013 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"додержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії простягнення в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Єпішев О.В.,- відповідача:Стрельченко К.А.ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ПАТ " ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії про стягнення 3% річних у сумі 1 122 803,45 грн. та 7 081 200,86 грн. інфляційних втрат (згідно заяви про уточнення позовних вимог), нарахованих на суму боргу за договором №17 від 16.03.1999 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії на користь позивача 3% річних у сумі 928 957,82 грн., інфляційні втрати у сумі 5 734 969,63 грн., 6932,10 грн. витрат на проведення судової експертизи, а також судовий збір у розмірі 48918,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 191,70 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.1999 року між сторонами укладено договір №17 про передачу електричної енергії.

Здійснивши розгляд справи, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 року у справі №24/226, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2004 року, з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" було стягнуто заборгованість за договором № 17 від 16.03.1999 року в розмірі 5 986 398,36 грн. Вказаним судовим рішенням у справі №24/226 встановлено факт виникнення заборгованості за отриману в період з жовтня 2002 року по грудень 2002 року електроенергію в сумі 5 986 398,36 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №24/221 від 14.10.2005 р. стягнуто з відповідача 3% річних за період з 01.02.2003р. по 31.05.2005р. в розмірі 418 719,86 грн. та інфляційні втрати за період з 01.02.2003р. по 31.05.2005р. в розмірі 1 538 504,37 грн., які нараховані на заборгованість, визначену судовим рішенням у справі №24/226.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом даного судового спору є стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань по договору про постачання електричної енергії №17 від 16.03.1999 року та визначеного судовими рішеннями у справах №24/226 та №24/221.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується згідно положень ч. 3 зазначеної статті.

Згідно із ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За переконанням колегії суддів, виходячи з наведених положень ЦК України, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою, зокрема, про сплату процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Отже, в зв'язку зі зверненням позивача у 2003 році до господарського суду з позовом про стягнення основної суми боргу, строк позовної давності за цією вимогою був перерваний. З 2003 року почав перебіг строк позовної давності як за основною вимогою про стягнення основної суми боргу, так і щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, пов'язаних причинно-наслідковим зв'язком з основним зобов'язанням. Враховуючи зазначене, строк позовної давності за основною вимогою сплинув у 2006 році, відповідно з чим, у 2006 році сплинув і строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на цю заборгованість.

Відповідно до ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судами попередніх судових інстанцій були встановлені обставини, що свідчать про неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно з чим, позивач правомірно обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України.

Водночас, приймаючи до уваги подану відповідачем заяву про застосування у даній справі строку позовної давності, а також те, що позивач звернувся до суду про стягнення нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних у 2009 році, тобто після спливу строку позовної давності за основним зобов'язанням, то, за переконанням судової колегії, в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії")

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень. Проте, приймаючи до уваги повноваження суду касаційної інстанції, а також те, що судами було лише невірно застосовані норми матеріального права, вважає за можливе не направляти справу на новий судовий розгляд, а прийняти нове судове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року у справі №38/250 скасувати.

Прийняти нове рішення з даної справи про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (код ЄДРПОУ 00131268) на користь державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії (код ЄДРПОУ 32402870) 34 410,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази, згідно із ст.122 ГПК України.

Головуючий, суддя М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець