Постанова № 31952193, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 905/1219/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомприватного акціонерного товариства "Українські радіосистеми"допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"простягнення 20 002,27 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Савченко А.В.- відповідача:Єпішев О.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ПАТ "Українські радіосистеми" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 20 002,27 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на користь ПАТ "Українські радіосистеми" грошові кошти у розмірі 20 002,27 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" та ПАТ "Українські радіосистеми" 05.03.2007 укладено договір про постачання електричної енергії № 1315 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання постачати електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднано потужністю 12 кВт, а позивач зобов'язався оплачувати відповідачу вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

Пунктом 4.5 додатку №5 до договору сторонами погоджено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування позивачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ.

Сторони 23.10.2012 підписали додаткову угоду до договору, якою припинили дію договору з 23.10.2012.

Станом на 01.11.2012 сторони підписали Акт звірки, за яким дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1315 від 05.03.2007 становить 20 002,27 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 11.12.2012 щодо повернення попередньої оплати за спірним договором в розмірі 20 002,27 грн.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Українські радіосистеми" до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 20 002,27 грн., як безпідставно отриманих.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відсутні підстави для застосування до даного спору норм ст. 1212 ЦК України, правомірність отримання відповідачем зазначеної суми та неможливість вимагати повернення виконаного за зобов'язанням до моменту розірвання договору за змістом ст. 653 ЦК України.

Скасовуючи рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив про те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила).

За змістом п. 1.2 Правил, електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Згідно до вимог п. 4.8 додатку № 5 до договору "Порядок розрахунків", у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше, ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів нараховується як попередня оплата позивача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умов відсутності заборгованості позивача за попередні розрахункові періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювана сума є попередньою оплатою за наступні два розрахункових періоди після припинення дії договору, та решти, як різниці між оплаченою в розмірі договірної величини та фактично спожитої електроенергії за попередні розрахункові періоди та була внесена позивачем на підставі договору, але у зв'язку з припиненням його дії, підстави знаходження у відповідача цієї суми - відсутні.

Не використання позивачем свого права на коригування договірних величин в сторону зменшення, як встановлено судом апеляційної інстанції, не має правового значення на вирішення подальшого призначення відповідної оплати за заявленою, але фактично не спожитою електроенергію.

Вимогами п. 5.10 Правил, що регулює порядок остаточного розрахунку між споживачем та постачальником електроенергії за регульованим тарифом внаслідок припинення продажу електроенергії, передбачено повернення споживачу коштів сплачених понад вартість електроенергії, отриманої від постачальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна сума є оплатою за наступні після припинення дії договору розрахункові періоди, що не охоплюється межами дії ч. 4 ст. 653 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Згідно з приписами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, водночас, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року у справі № 905/1219/13-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець