Постанова № 31952190, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 924/36/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року господарського суду Хмельницької області від 05.03.2013 рокуу справі господарського судуХмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"простягнення 16002,85 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гусак Б.М.,- відповідача:Ткач В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Хмельницької області із позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення 3547,56 грн. інфляційних втрат, 2122,13 грн. - 3% річних та 10333,16 пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.03.2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, зазначене рішення-без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року скасувати в частині стягнення пені у розмірі 10333,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3547,56 грн. штрафу та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (покупець) укладено договір № 14/2126/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, , а останній - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п.6.1 та п. 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В період з жовтня 2011 року по березень 2012 рік позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 6127578, 11 грн., про що свідчать акти прийому - передачі.

Водночас, судами було встановлено, що розрахунок за природний газ відповідачем проведено з порушенням термінів оплати (зазначені обставини відповідачем не заперечуються), у зв'язку з цим позивач нарахував 3547,56 грн. інфляційних втрат, 2122,13 грн. - 3% річних та 10333,13 грн. пені.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи обов'язок оплати для відповідача наступив : за жовтень 2011 року-10 листопада 2011 рік, за листопад 2011 року-10 грудня 2011 року, за грудень 2011 рік-10 січня 2012 року, за січень 2012 року-10 лютого 2012 року, за лютий 2012 року-10 березня 2012 року та за березень 2012 року-10 квітня 2012 рік.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій при встановленні кінцевого терміну розрахунку враховується виключно умови договору щодо визначення кінцевої дати платежу як дати до якої має бути проведений розрахунок тобто до 10 числа місяця, оскільки умовами договору не передбачено включення 10-го дня місяця в останній день розрахунку.

Таким чином, відсутність оплати у визначений договором строк свідчить про виникнення заборгованості у відповідача за поставлений газ у період з жовтня 2011 року по березень 2012 рік.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що зазначена умова договору не була застосована позивачем при розрахунку пені при подачі позовної заяви. З наданого позивачем, а також при перевірці судами попередніх інстанцій розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, що свідчить про обґрунтованість заявленого розміру пені.

Щодо зменшення пені, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення клопотання, оскільки відповідачем не були надані належні та допустимі докази в обґрунтування своєї позиції в частині винятковості випадків (важкого фінансового стану, відсутності грошових коштів на рахунках, тощо).

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За містом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій в правильності їх нарахування за період починаючи з 16 числа місяця, в якому виникла заборгованість, по 15 число наступного місяця. Зазначений алгоритм розрахунку узгоджується з позицією, викладеною в Листі Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997 року.

Щодо стягнення 3% то суд касаційної інстанцій теж погоджується з судами попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та правомірності стягнення з відповідача та вірно нараховано річні по кожному періоду наявності заборгованості, з урахуванням розміру боргу.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.2013 року у справі 924/36/13-г залишити без змін.

Головуючий : М.М. Черкащенко

Судді : Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець