Постанова № 31952160, 12.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 29пн/5014/1487/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргипершого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Побєдівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012у справі№ 29пн/5014/1487/2012 господарського суду Луганської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон"доприватного підприємства "Атлант-Плюс"провизнання права власності на рухоме та нерухоме майно за набувальною давністю

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився- - Генеральної прокуратури УкраїниБаклан Н.Ю.В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до приватного підприємства "Атлант-Плюс", в якій просило суд визнати за набувальною давністю право приватної власності приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" на наступне нерухоме та рухоме майно відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.09.2012 (суддя Фонова О.С.) у справі № 29пн/5014/1487/2012 у позові відмовлено. Дане судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав визнання права власності за набувальною давністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 (у складі головуючого Малашкевича С.А., суддів Азарової З.П., Кододової О.В.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано за набувальною давністю право власності приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" на нерухоме та рухоме майно відповідно до переліку, зазначеного у резолютивній частині постанови.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Побєдівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що позивач набув права користування спірним майном на підставі договору оренди, який було розірвано шляхом укладення відповідної угоди. Відповідно до угоди про розірвання договору оренди позивач зобов'язався здійснювати охорону цього майна з правом користування відповідно до його господарського призначення.

Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" та приватне підприємство "Атлант-Плюс" не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином

Розпорядженням заступника секретаря судової палати від 11.06.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду справи № 29пн/5014/1487/2012 господарського суду Луганської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2001 між громадянами України - співвласниками майна у формі основних засобів, що належать ним на праві спільної часткової власності в особі Соловйової Олени Михайлівни, як уповноваженої від пайовиків КСП "Новий Айдар" та закритим акціонерним товариством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" (перейменоване в приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон"; позивачем у справі) був укладений договір оренди (а. с. 76-81).

За умовами розділу 1, 2 цього договору співвласники передають належні їм на праві спільної власності основні засоби позивачу в оренду строком до 01.04.2006. Розмір майнової частки (паю) кожного з співвласників у спільному майні визначається у вартісному виразі і відсотках (список громадян з зазначенням розміру належних їм часток у спільному майні визначений в Договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності). Перелік основних засобів, що передається в оренду за цим договором, визначений в Додатках 1, 2, 3 до цього договору. Основні засоби обліковуються як орендовані.

01.01.2002 між співвласниками та позивачем була підписана угода про розірвання вказаного договору оренди, пунктом 3 якої передбачено, що з моменту підписання цієї угоди і до оформлення права власності на основні засоби за власниками майна, яке використовувалось позивачем згідно договору оренди від 30.04.2001, позивач повинен здійснювати його охорону з правом користування відповідно до господарського призначення, підтримувати майно у справному стані (а. с. 82).

22.02.2012 між приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" та приватним підприємством "Атлант-Плюс" було підписано протокол про наміри укласти договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна (а. с. 83-87).

За умовами цього протоколу приватне підприємство "Атлант-Плюс" погодилось визнати право власності приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" на рухоме та нерухоме майно та висловило намір укласти з останнім договір купівлі-продажу цього майна після підтвердження права власності позивача на майно з наданням відповідних правовстановлюючих документів з відомостями про державну реєстрацію права власності (пункт 4 протоколу про наміри). Строк реалізації положень цього протоколу сторони встановили до 14 травня 2012 року.

16.05.2012 листом відповідач повідомив позивача про те, що станом на 15.05.2012 право власності позивача на майно не підтверджено, а положення вказаного протоколу не виконані. У зв'язку з цим відповідач не визнає право власності ПрАТ "СВФ "Агротон". Даним листом відповідач також повідомив, що згоден укласти з ПрАТ "СВФ "Агротон" договір купівлі-продажу відповідного майна за умови підтвердження позивачем права власності в судовому порядку (а. с. 88-90).

Заявлений у даній справі позов приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" про визнання права приватної власності за набувальною давністю мотивований тим, що позивач протягом 10 років безперервно, відкрито, безтитульно володіє нерухомим та рухомим майном, яке перейшло в його володіння після розірвання договору оренди та перебуває у нього на за балансовому рахунку.

В обґрунтування своїх вимог приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" послалось на факт укладення договорів щодо постачання електроенергії з метою використання майна за призначенням, що свідчить про відкритість володіння ним. Матеріально-правовою підставою позову приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" обрало статті 16, 319, 328, 344, 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Це право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 цього ж кодексу передбачено особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Зазначена стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю:

- набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

- володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

- володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно було передане позивачу в користування на підставі договору оренди від 30.04.2001 співвласниками майна - громадянами України до оформлення права власності на основні засоби, а позивач у відповідності до пункту 3 угоди про розірвання договору оренди, зобов'язався здійснювати охорону цього майна з правом користування відповідно до господарського призначення і підтримувати його у справному стані.

Таким чином, позивач користується спірним майном на правових підставах, які не надають йому можливості набути право власності, оскільки спірне майно було передано йому для здійснення охорони цього майна і термін такого користування не сплинув.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам не надав належної правової оцінки та неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того, позов у справі заявлено до особи, яка висловила намір придбати спірне майно у позивача.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову не надав правової оцінки тому чи є зазначена особа належним відповідачем у справі за позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивач у своєму позові зазначає, що спірне майно було складовою частиною майна ліквідованого КСП "Новий Айдар" з колишніми членами (пайовиками, співвласниками) якого він уклав договір оренди, а в подальшому зобов'язався здійснювати його охорону (а. с. 82). В той же час, позов про визнання права власності за набувальною давністю до зазначених осіб позивачем не заявлено.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 у справі № 29пн/5014/1487/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012 у справі № 29пн/5014/1487/2012 залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" (91045, м. Луганськ, вул. 50 років Оборони Луганська, 9, ЄДРПОУ 30280120) в доход державного бюджету України 12 371, 61 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят одну гривню шістдесят одну копійку) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова