Рішення № 31950793, 18.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 143/403/13-ц Провадження № 22-ц/772/1672/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бойчук О.Г.Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2013 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В. Голоти Л.О.

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» - Шуліки Аліни Володимирівни

на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

В березні 2013 року ПАТ КБ «Акцент-банк» звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору №А3К8СС9НВХ0037 від 24.06.2011 року остання отримала кредит у розмірі 13000 грн.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язана повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 0,12% річних на суму залишку в строк до 23.06.2014 року.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 07.02.2013 року виникла заборгованість в розмірі 42049,59 грн., яку банк просив стягнути із відповідача.

Загальна сума заборгованості складається із: заборгованості за кредитом - 11655,56 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 16,23 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 4160,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 23739,25 грн., а також штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та 1978,55 грн. (процентна складова).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «Акцент-банк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Акцент-банк» суму заборгованості 19031,79 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 11655,56 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16,23 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 4160,00 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -3000 грн., штраф (фіксована частина) - 100 грн., штраф (процентна складова) - 100 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням ПАТ КБ «Акцент-банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити дане рішення в частині зменшення розміру пені та штрафів та ухвалити нове, яким вимоги банку в цій частині задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк», який в свою чергу представляє ПАТ КБ «Акцент-банк» - Рой В.Л. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Пояснили, що позивач та її представник в суді першої інстанції клопотали про застосування до спірних правовідносин статті 551 ЦК України та звільнення від сплати пені з підстав важкого матеріального становища відповідачки, проте суд не відобразив відповідні обставини у рішенні та не застосував зазначену норму цивільного права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та її представника, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Як встановлено судом 24 червня 2011 року між сторонами був укладений кредитний договір №А3К8СС9НВХ0037 відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 13000 грн. зі сплатою 0,12 відсотків на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 23 червня 2014 року (а.с. 8-20).

Проте відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала зобов'язання відповідно до укладеного договору, а тому станом на 07 лютого 2013 року утворилась заборгованість, яка відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку становить 42049,59 грн. та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 11655,56 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 16,23 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 4160,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також штрафів (фіксованої частини та процентної складової).

Суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи і встановив правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що вони врегульовані статтями 526, 625, 611, 1054 ЦК України.

Згідно із статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами даного договору (п.п.3.1.1) встановлено, що банк зобов'язаний надати позичальнику кредит шляхом й у межах сум обумовлених у заяві, а позичальник в свою чергу відповідно до п. 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 зобов'язаний погасити кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом, та винагороду відповідно до умов передбачених договором.

Проте позичальник ОСОБА_3 не виконувала зазначені умови договору щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним.

У випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2 та 3.2.3, тобто щодо сплати основної суми кредиту та відсотків позичальник сплачує пеню в розмірі 1,25 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення (п. 5.1 договору).

За порушення позичальником будь-яких зобов'язань, передбачених умовами договору більш ніж 30 днів, він зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості (п. 5.3 договору).

Ухвалюючи рішення по справі про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення нею взятих зобов'язань за кредитним договором.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та штрафів, суд не мотивував свого висновку та не зазначив норму матеріального права, якою керувався при ухваленні рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, відповідно до заяви позичальника (а.с. 7) банк надав позичальнику строковий кредит в сумі 13000 грн. з 24.06.2011 року по 23.06.2013 року включно, на споживчі цілі, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до пункту 5 статті 18 якого несправедливими умовами договору є, зокрема: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Враховуючи, що нарахований позивачем розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а також важке матеріальне становище сім'ї відповідачки - ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 38), а також те, що в період часу з липня 2011 року по серпень 2012 року ОСОБА_3 намагалася обслуговувати кредит та загалом сплатила банку 7229 грн. (а.с. 39-64), колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру неустойки до 50% розміру збитків, що заподіяні банку неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Таким чином, до стягнення підлягає: заборгованість за кредитом в розмірі 11655,56 грн.;заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 16,23 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 4160 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі7915,90 грн. (становить 50% від заборгованості за кредитом, процентами та комісії); штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.; та штраф (процентна складова) в розмірі 791,60 грн., тобто 5% від суми заборгованості (без урахування пені), а всього 25039,30 гривень.

Частиною 2 статті 309 ЦПК України встановлено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проте не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, яка поширюється на ці правовідносини, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції та відповідно змінити розподіл судових витрат.

У зв'язку із зміною рішення суду першої інстанції апеляційний суд відповідно до частини 5 статті 88 ЦПК України відповідним чином змінює розподіл судових витрат та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат, а саме судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 375,59 грн. ((420,50 грн. + 210,25 грн.)*25039,30 грн./42049,59 грн.)

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» задовольнити частково.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року змінити в частині стягнення розміру пені та штрафу (процентної складової).

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 суму заборгованості 25039,30 грн., із яких: заборгованість за кредитом в розмірі 11655,56 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 16,23 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 4160 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 7915, 90 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.; штраф (процентна складова) в розмірі 791,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» судові витрати по справі в розмірі375,59грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.