Постанова № 31950332, 06.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа №811/1199/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002040171 від 29.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13 225,84 грн. основного платежу та 1 157,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від Будівельно-виробничого комплексу «Строитель-Плюс», а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій та нікчемність правочинів є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено відсутність факту реальності господарських операцій позивача з Будівельно-виробничим комплексом «Строитель-Плюс», що свідчить, на думку податкового органу, про укладення правочинів без мети настання реальних наслідків.

06 червня 2013 року у судовому засіданні представниками позивача та представником відповідача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.164, 165).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 06.06.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 03.06.1998 року зареєстрований Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець (а.с.28).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 17.08.1998 р. ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с.29).

У період з 06.03.2013 р. по 11.03.2013 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу №506 від 06.03.2013 р. (а.с.163) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з Будівельно-виробничим комплексом «Строитель-Плюс» за ІІІ квартал 2010 року та січень, лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №213/17-1/НОМЕР_1 від 18.03.2013 р., висновками якого є порушення ФОП ОСОБА_1, на думку відповідача, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13 225,84 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 4 625,58 грн., за січень 2011 року на суму 7 518,50 грн. та за лютий 2011 року на суму 1 081,76 грн.(а.с.7-22).

На підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0002040171 від 29.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 383,24 грн., у тому числі 13 225,84 грн. основного платежу та 1 157,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.6).

Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2010 року позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 11 017,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 4 625,54 грн. за взаємовідносинами з БВК «Строитель-Плюс», у тому числі 1 497,82 грн. за податковою накладною №4079 від 08.09.2010 р. та 3 127,72 грн. за податковою накладною №4780 від 09.09.2010 р. (а.с.39-40, 41, 50, 52).

У податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року ФОП ОСОБА_1 задекларував податковий кредит у розмірі 14 628,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 7 518,50 грн. за взаємовідносинами з БВК «Строитель-Плюс», у тому числі 6 335,00 грн. за податковою накладною №199 від 27.01.2011 р. та 1 183,50 грн. за податковою накладною №238 від 31.01.2011 р. (42-43, 44, 45, 54, 56).

Окрім того, у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 9 386,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ в сумі 1 081,76 грн. за господарськими операціями з БВК «Строитель-Плюс» за податковою накладною №794 від 11.02.2011 р. (а.с.46-47, 48, 49, 58).

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС вважає, що податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у ІІІ кварталі 2010 р., а також у січні та лютому 2011 р. видані БВК «Строитель-Плюс» за господарським операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Як встановлено судом, податкові накладні №4079 від 08.09.2010 р., видані позивачу за господарськими операціями щодо придбання котла та газового обладнання за усним договором з БВК «Строитель-Плюс». Натомість податкові накладні №199 від 27.01.2011 р., №238 від 31.01.2011 р., №794 від 11.02.2011 р. отримані ФОП ОСОБА_1 від БВК «Строитель-Плюс» за господарськими операціями з поставки комплектуючих до систем опалення та водопостачання згідно з договором №126 від 10.01.2011 р. укладеним позивачем з БВК «Строитель-Плюс» (а.с.38).

Зі змісту видаткових накладних №РН-4079 від 08.09.2010 р., №РН-4780 від 09.09.2010 р., №РН-199 від 24.02.2011 р, №РН-238 від 31.01.2011 р. та №РН-794 від 11.02.2011 р. встановлено, що БВК «Строитель-Плюс» поставило ФОП ОСОБА_1 котел, а також комплектуючі до систем опалення та водопостачання на загальну суму 79 354,80 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 13 225,80 грн. (а.с.51, 53, 55, 57, 59).

Оплату вартості виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 (а.с.30) та платіжними дорученнями №46 від 26.01.2011 р., №50 від 28.01.2011 р. та №57 від 11.02.2011 р. (а.с.31-33).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що увесь товар придбаний у БВК «Строитель-Плюс» позивачем передано на зберігання ТОВ «Група компаній Дельта Т», при цьому останнє передало товар перевізнику ПП «ІнТайм», яким доставлено вантаж отримувачу ФОП ОСОБА_1 На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано до суду копії актів приймання-передачі товару на зберігання (а.с.141-142), декларацій про прийняття вантажу №СМФ-029111 від 09.09.2010 р., №СМФ-003702 від 04.02.2011 р., №СМФ-004889 від 14.02.2011 р. та №СМФ-008158 від 11.03.2011 р. (а.с.125-128) та актів приймання товарів зі зберігання (а.с.143-144).

У відповідності пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, чинного на час виникнення частини спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначені норми Закону кореспондуються з нормами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України чинного на час виникнення іншої частини спірних правовідносин, відповідно до змісту якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу зазначених норм суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що товар придбаний ФОП ОСОБА_1 у БВК «Строитель-Плюс» в подальшому ним поставлялися контрагентам-покупцям, а саме: ТДВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Три стар», ЗАТ «Креатив», СТОВ «Агролан», в обґрунтування чого позивачем до матеріалів справи надано копії податкових та видаткових накладних, а також платіжних доручень (а.с.34-37, 60-71).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до змісту п.198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у вересні 2010 р., а також у січні та лютому 2011 р. сформував податковий кредит у загальному розмірі 13 225,80 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому БВК «Строитель-Плюс», який на час їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, а тому, відповідно до вимог пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України був зобов'язаний нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом у судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту у вересні 2010 р., а також у січні та лютому 2011 р. в загальному розмірі 13 225,80 грн. за взаємовідносинами з БВК «Строитель-Плюс» став акт ДПС у Запорізькій області №37/22/31263808 від 11.04.2012 р. «Про неможливість проведення податковим органом зустрічної звірки Будівельно-виробничого комплексу «Строитель-Плюс» (а.с.15, 141-157).

Суд зауважує, що факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента платника податку не є підставою для позбавлення такого платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру задекларованого податкового кредиту. Окрім того, покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем), натомість, якщо така особа не виконала свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно такої особи.

Також, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС, під час проведення перевірки, дійшла висновку про те, що господарські правовідносини позивача з БВК «Строитель-Плюс» мають протиправний характер, а правочини, на підставі яких здійснювалися зазначені господарські операції є нікчемними, оскільки, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Із системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з БВК «Строитель-Плюс», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту у вересні 2010 р., а також у січні та лютому 2011 р. ПДВ у загальному розмірі 13 225,80 грн.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем і БВК «Строитель-Плюс», а відтак, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 р., а також за січень та лютий 2011 р. 13 225,80 грн., а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 143,83 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002040171 від 29 березня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 383,24 грн., у тому числі 13 225,84 грн. основного платежу та 1 157,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 143,83 грн. (сто сорок три грн. 83 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт