Ухвала суду № 31948437, 11.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2389/12/2770

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"- Ягунов Віктор Петрович, довіреність № б/н від 11.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Євсєєв Павло Олександрович, довіреність № б/н від 03.12.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 22.01.13 по справі № 2а-2389/12/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Наб Корнилова 9, м. Севастополь, 99053)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.01.2013 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо внесення змін до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» у частині внесення змін за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року до відомостей про задекларовані Публічним акціонерним товариством «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1360329 грн. 00 коп. та у частині виключення відомостей про задекларовані Публічним акціонерним товариством «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 826784 грн. 00 коп.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби поновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих Публічним акціонерним товариством «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1360329 грн. 00 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 826784 грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) гривень 19 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що в період з 11.06.2012 року по 15.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя ДПС на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 07.06.2012 року № 561, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період діяльності з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Холдинг» та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2012 року № 52/22-1/05751292, у якому зафіксовані порушення вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у частині завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у травні 2011 року в сумі 368093 грн., у червні 2011 року - 566440 грн., у липні 2011 року - 312496 грн., у серпні 2011 року - 113300 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 226718 грн., за червень 2011 року - 333566 грн., за липень 2011 року - 266500 грн.

Податковим органом зазначені висновки зроблені на підставі того, що укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Холдинг» договори поставки є нікчемними, оскільки за результатами перевірки контрагентів вказані постачальники позивача не мали можливості фактичної поставки товару, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, податковий орган дійшов до висновку про фіктивний характер зазначених угод.

На підставі висновків про нікчемність правочинів Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби у автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» здійснено корегування у сторону зменшення за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року податкового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» з податку на додану вартість на 1360329 грн. та податкового кредиту - на 826784 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та підтвердження податковими накладними, що виписані платником податку на додану вартість.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» та Публічним акціонерним товариством «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» було укладено договір поставки № 0107/11, відповідно до якого Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан») зобов'язується поставити, а Покупець (Публічне акціонерне товариство «Кримський електротехнічний завод «Сатурн») придбати продукцію в асортименті, кількості, за цінами, у порядку та у строки, встановлені даним договором, що зазначені у Специфікаціях та є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаного договору Постачальник поставляє продукцію покупцю на умовах СРТ сховище ВАТ «Дизельний завод», вул. Електрозаводська, 34, м. Кривий Ріг, 50106. Доставка товару здійснюється автотранспортом або залізничним транспортом за рахунок постачальника.

Пунктом 2.2 розділу 2 договору від 01 липня 2011 року № 0107/11 встановлено, що разом з продукцією Постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок, накладну та податкову накладну.

Загальна сума договору, згідно з пунктом 3.1 розділу 3 договору, складає 2515200 грн.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 ціни на продукцію приведені у Специфікаціях на партію товару, що відправляється, до цього договору та включається до вартості доставки згідно з пунктом 2.1 договору поставки.

На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» прийняло продукції на загальну суму 1599000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 266500 грн.

За фактом відвантаження товару контрагентом позивача було видано наступні видаткові накладні: від 08 липня 2011 року № КП-01.07 на загальну суму 122400 грн., у тому числі податок на додану вартість - 20400 грн., від 13 липня 2011 року № КП-02.07 на суму 659928 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 109988 грн., від 15 липня 2011 року № КП-03.07 на загальну суму 297240 грн., у тому числі податок на додану вартість - 49540 грн., від 28 липня 2011 року на суму 47040 грн., у тому числі податок на додану вартість - 7840 грн., від 01 серпня 2011 року № КП-01.08 на суму 472392 грн., у тому числі податок на додану вартість - 78732 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: від 27 липня 2011 року № 1655 на суму 316672 грн., у тому числі податок на додану вартість - 52778 грн. 67 коп., від 15 липня 2011 року № 1546 на загальну суму 500000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 83333 грн. 33 коп., від 13 липня 2011 року № 1519 на суму 183328 грн., у тому числі податок на додану вартість 30554 грн. 67 коп., від 07 липня 2011 року № 1450 на суму 599000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 99833 грн. 33 коп.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» у сумі 2099000 грн. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

10 травня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» було укладеного договір поставки № 77 ДП.

На виконання умов договору поставки від 10 травня 2011 року № 77 ДП Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» у період з травня по червень 2011 року було постановлено Публічному акціонерному товариству «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» товар на загальну суму 3361704 грн., у тому числі податок на додану вартість - 560284 грн., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні від 18 травня 2011 року № УИХ 180502, від 27 травня 20111 року № УИХ270501, від 09 червня 2011 року № УИХ090601, від 14 червня 2011 року № УИХ 140601, від 16 червня 2011 року № УИХ 160601, від 24 червня 2011 року № УИХ240601, від 30 червня 2011 року № УИХ300601 та наступні податкові накладні: від 18 травня 2011 року № 70 на загальну суму 781308 грн., у тому числі податок на додану вартість - 130218 грн., від 24 травня 2011 року № 94 на загальну суму 579000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 96500 грн.., від 08 червня 2011 року № 78 на суму 1000000 грн., у тому числі 166666 гр. 67 коп., від 16 червня 2011 року на загальну суму 500000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 83333 грн. 33 коп., від 24 червня 2011 року № 98 на загальну суму 250000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 41666 грн. 67 коп., від 30 червня 2011 року № 113 на загальну суму 251396 грн., у тому числі податок на додану вартість 41899 грн. 33 коп.

Крім того, позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» складено специфікації від 10 травня 2011 року № 1 та від 03 червня 2011 № 2 до договору від 10 травня 2011 року № 77ДП.

Згідно з банківськими виписками позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» 3361703 грн. 90 коп.

Поставка товару за зазначеними договорами здійснювалась автотранспортом постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг», відповідно до правил «Інкотермс» у редакції 2000 року на умовах СРТ, місце поставки - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Елетрозаводська, 31, Відкрите акціонерне товариство «Дизельний завод».

Придбаний позивачем товар був реалізований Відкритому акціонерному товариству «Дизельний завод», що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а також довіреностями на отримання товару.

Доказів того, що придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» товари не були використані в господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Кримський електротехнічний завод «Сатурн», відповідачем не надано.

Також, на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних правовідносин не були анульовані.

Отже, зазначені обставини підтверджують факт виконання сторонами умов договору в повному обсязі, свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як продавця товарів, так й покупця, тобто підтверджують реальність господарських операцій. Тому, договори постачання товарів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» укладені з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не суперечать цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочини мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочинів вільне і відповідає їх внутрішній волі; договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у справі № 2а-2228/12/1070, залишеною без мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг», результати якої оформлені актом від 07 березня 2012 року № 119/22-3/33547165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 25 червня 2005 року по 30 листопада 2011 року».

Вказаними рішеннями встановлено, що викладені в акті висновки суб'єкта владних повноважень про фіктивність господарських операцій зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України при проведенні зустрічних звірок.

Також, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/743/2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2012 року № К/9991/34212/12, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ у Луганській області щодо внесення змін до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей про задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 196575292 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 182241875 грн. Зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області поновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 196575292 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 182241875 грн.

У даних рішеннях суду зазначено, що оскільки, за результатами проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан» податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось та, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, то податковим органом безпідставно анульовано показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки, за результатами проведеної перевірки Публічного акціонерного товариства «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось та, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, то податковим органом безпідставно внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 22.01.13 у справі № 2а-2389/12/2770- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 22.01.13 у справі № 2а-2389/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян