Ухвала суду № 31948335, 18.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

У Х В А Л А

18 травня 2013 р. Справа № 804/6592/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ляшко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" перерахувати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області грошову суму 174,64 грн. з рахунка ОСОБА_1, зараховану після його смерті, на рахунок Фонду.

Дослідивши матеріали позову та проаналізувавши норми чинного законодавства України суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зважаючи на відсутність у діючому законодавстві поняття публічно-правового спору, його наявність визначається виходячи з критеріїв суб'єктного складу правовідносин, становища суб'єктів у правовідносинах, методу регулювання правовідносин та характеру домінуючого інтересу у правовідносинах. Так, обов'язковими ознаками наявності публічно-правового спору між учасниками певних правовідносин є підпорядкування одного учасника іншому та імперативний метод регулювання цих правовідносин. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частини 1, 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України також визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області оскаржує дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", які полягають у неповерненні позивачу грошових коштів у сумі 174,64 грн. з рахунка ОСОБА_1, відкритого в ПАТ КБ "ПриватБанк", перерахованих згідно договору № 3/04-10 від 01 грудня 2010 року про зарахування страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після смерті ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 2 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 178 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов'язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви та аналізу наведених вище норм чинного законодавства України, суд доходить висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини, вирішення яких не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Зазначений спір повинен розглядатися за приписами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з аналізу зазначених норм та на підставі викладених обставин, суд вважає, що у відкритті провадження в адміністративній справі має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та у строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.Б. ЛяшкоЗ оригіналом згідно Суддя Ухвала не набрала законної сили 18.05.2013 р. Суддя О.Б. Ляшко О.Б. Ляшко