Постанова № 31947659, 17.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року 810/2728/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Івченко Д.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Класик-М» Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Класик-М" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 15 лютого 2013 року № 00000322000, № 00000422000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Класик-М» вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 Позивач стверджує, що придбав послуги у ФОП ОСОБА_1 правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 191104,00 грн., тому підстави для донарахування податкових зобов'язань відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що посадові особи Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Класик-М» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Класик-М» зареєстроване Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області 22 травня 2012 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №476219 (а.с.20).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 11 вересня 2012 року № 43, ТОВ «Класик-М» перебуває на податковому обліку в Рокитнянській міжрайонній Державній податковій інспекції Київської області (а.с.21).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 20 грудня 2012 року по 23 грудня 2012 року, з 31 січня 2013 року по 31 січня 2013 року посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 20 грудня 2012 року № 129 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Класик-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 1 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 5 лютого 2013 року №5/220/38084820 (а.с.30-41).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Класик-М» вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 191104,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Класик-М» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 без документального підтвердження факту виконання господарських зобов'язань.

На підставі висновків акту перевірки Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області 15 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення рішення № 00000322000, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Класик-М» з податку на додану вартість на 238880,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 191104 грн. та 47776,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 00000422000, яким нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн.(а.с.60-61).

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби у Київській області, залишеній без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України, скарги позивача на податкові повідомлення-рішення залишені без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (пункти 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятих Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області податкових повідомлень від 15 лютого 2013 року № 00000322000 та № 00000422000. Тому, суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Як встановлено судом, з метою проведення перевірки ТОВ «Класик-М» відповідачем направлено на адресу позивача запит про надання інформацій та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1

У відповідь на запит податкового органу позивач повідомив, що документи, які підтверджують взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 були вилучені працівниками податкової міліції Білоцерківської ОДПІ 8 жовтня 2012 року.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

З метою отримання документів, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «Класик-М» з ФОП ОСОБА_1, які згідно пояснень позивача були вилучені у ТОВ «Класик-М» 8 жовтня 2012 року, відповідачем направлено лист від 24 грудня 2012 року до СУ ДПА у Київській області з проханням надати копії документів, які були вилучені у ТОВ «Класик-М».

У відповідь на запит податкового органу № 1153/7/22-003 СУ ДПА у Київській області надіслало лист від 3 січня 2013 року № 17/7/09, в якому повідомило, що первинні документи з приводу фінансово-господарських відносин між ТОВ «Класик-М» та ФОП ОСОБА_1 не вилучались.

З наведеного слідує, що позивач без достатніх на те підстав відмовив в Рокитнянській міжрайонній Державній податковій інспекції Київської області у наданні документів щодо фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 Витребувані документи не вилучені при обшуку працівниками податкової міліції і повинні були зберігатись ТОВ «Класик-М» не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності.

Пунктом 5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати , пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Після перевірки і до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Класик-М» не подавало первинних документів за фінансово-господарськими відносинами із ФОП ОСОБА_1

Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом,тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки на запит податкового органу ТОВ «Класик-М» без поважних причин не надало належним чином завірених копій первинних документів за фінансово-господарськими операціями із ФОП ОСОБА_1, з урахуванням вимог пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що позивач на момент перевірки не підтвердив заявлених у податковій звітності показників.

Отже, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем законно зроблено висновок про порушення ТОВ «Класик-М» вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 191104,00 грн.

Надання позивачем первинних документів за господарськими операціями вже після проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки (у судовому засіданні) не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період. Надані позивачем первинні документи не можуть свідчити про неповноту дослідження обставин відповідачем та помилковість висновків на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами із ФОП ОСОБА_1, зокрема, документи щодо надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг позивачу, договори, акти-здачі прийняття виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні,товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, договори оренди транспортних засобів, довіреності, рахунки-фактури тощо, документи, що підтверджують факт використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Позивачем частково надано: видаткові накладні(а.с.141-160) та податкові накладні (а.с.161-180), усіх інших витребуваних документів ТОВ «Класик-М» не надав та не повідомив суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Суд зазначає, що надання експедиційних послуг на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань за фінансово-господарськими операціями ТОВ «Класик-М» та ФОП ОСОБА_1

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання ФОП ОСОБА_1 договорів про транспортно-експедиційне обслуговування, зокрема: заявок на перевезення вантажів; документів щодо оплати за перевезення вантажів замовника; довіреностей та листів на ім'я керівника господарства, елеватора на відвантаження вантажів, складських квитанцій, суд дійшов висновку про недоведеність факту виконання договору та використання у господарській діяльності позивача наданих ФОП ОСОБА_1 послуг.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Класик-М» не виписувало на ім'я ФОП ОСОБА_1 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що вказує на неможливість отримання ФОП ОСОБА_1 товарів при здійсненні транспортного експедирування.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Проте, ТОВ «Класик-М» на підтвердження факту здійснення ФОП ОСОБА_1 експедиційних послуг не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання експедиційних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання,

вказано лише загальне найменування робіт «транспортно-експедиційні послуги» та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), розшифровки маршруту за яким здійснювалось перевезення, данні щодо прізвища, ініціалів та повноважень особи, яка прийняла роботи, е вказано про відстань на яку здійснювалось перевезення, кількості відпрацьованих годин, методики розрахунку тарифу, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором із ФОП ОСОБА_1, а також доказів використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Класик-М» вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 15 лютого 2013 року № 00000322000, № 00000422000 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від від 15 лютого 2013 року № 00000322000, № 00000422000, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2013 року.