Рішення № 31947576, 24.05.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/2712/13-ц

Провадження № 2/764/1633/2013

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Рубан М.В.

за участю секретаря - Бурчуладзе С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 12 березня 2013 року з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2072,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 478,08 грн., три відсотка річних у розмірі 524,79 грн. за не своєчасну виплату страхового відшкодування та за час невиконання судового рішення, а також витрати на правову допомогу, пов'язані із зверненням до суду в розмірі 500,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 01 лютого 2010 року він потрапив у ДТП, винуватим в якому рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя визнано ОСОБА_2, відповідальність якого була застрахована у СТзДВ "Гарантія". Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя з відповідача стягнуто 4574,43 грн. страхового відшкодування, вартість експертного дослідження в сумі 643,00 грн., вартість юридичних послуг в сумі 1200,00 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн., а разом 6537,87 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання зі сплати страхового відшкодування не виконав належним чином, у зв'язку з чим підлягає нарахуванню пеня на підставі ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також на підставі ст. 625 ЦК України оскільки відповідачем не виконано судове рішення про стягнення з останнього певної суми коштів, тому на цю суму підлягає нарахуванню три процента річних та інфляційні втрати.

В судовому засіданні позивач уточнений позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, оскільки спір про стягнення пені вже розглянуто судом, та в задоволені такого позову відмовлено, до інших вимог просив застосувати загальний строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 02.06.2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто 4574,43 грн. страхового відшкодування, вартість експертного дослідження в сумі 643,00 грн., вартість юридичних послуг в сумі 1200,00 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн., а разом 6537,87 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якового є ОСОБА_2, цивільна відповідальність якого застрахована у страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія»).

На підставі ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, не підлягають доказуванню обставини виникнення заборгованості зі страхового відшкодування, розмір такої заборгованості, оскільки ці обставини встановлена у рішенні Апеляційного суду м. Севастополя від 02 червня 2011 року у справі № 22ц-626/2011.

23 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про примусове виконання вказаного рішення суду. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду відкрито, що вбачається з листа Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві від 06.02.2012 № 3202/12-11. Отже, відповідачу достовірно відомо про наявність заборгованості, враховуючи також, що він був присутній під час розгляду справи в Апеляційному суді м.Севастополя, але рішення суду ним не виконано в добровільному порядку.

Відповідно до п. 37.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення страхового випадку) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Аналогічні положення містяться у чинній редакції п.36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.02.2011 року та рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 02.06.2011 року останній документ щодо страхового випадку отриманий відповідачем 02.03.2010 року, отже відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування до 02.04.2010 року.

На підставі наведеного, враховуючи, що представник відповідача не надав відомостей про сплату позивачу страхового відшкодування, вимога позивача про стягнення пені за не сплату страхового відшкодування є обґрунтованою. Однак позивач наводить розрахунок з 19.04.2010 року по 11.03.2013 року (час звернення до суду з позовом). Розмір пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування за цей період становить 2081, 93 грн., а позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 2072,84 грн., тому суд позбавлений правової можливості відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України виходити за межи заявлених позовних вимог, отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленому розмірі - 2072,84 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача, що судовим рішенням позивачу вже було відмовлено у стягненні пені, оскільки пеня, у стягненні якої відмовлено позивачу, була заявлена ним на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», а у даній справі позивач заявив вимогу про стягнення пені з інших підстав - на підставі ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, пеня, у стягненні якої позивачу було відмовлено, та пеня, за стягненням якої останній звернувся, мають різну правову природу, різні підстави для стягнення та різний порядок нарахування.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за час невиконання судового рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 02.06.2011 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 02.06.2011 року з відповідача на користь позивача була стягнута сума в розмірі 6537,87 грн., отже, з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням у відповідача виникло грошове зобов'язання зі сплати позивачу цієї суми - з 03.06.2011 року.

Позивачем заявлена до стягнення сума трьох процентів річних за період з 19.04.2010 року (дата сплати страхового відшкодування за законом, як зазначає позивач) по 02.06.2011 року (час прийняття рішення Апеляційного суду м. Севастополя) в розмірі 177,12 грн.( нараховано на суму 5217,87 грн. -страхове відшкодування в розмірі 5474,43 грн., вартість експертного дослідження в сумі 643,44 грн.). Однак, період нарахування трьох процентів річних становить 410 днів, а не 413 днів, як помилково вказав позивач. Таким чином сума трьох процентів річних за період з 19.04.2010 року по 02.06.2011 року становить 175,84 грн., яка і підлягає стягненню.

За період з 03.06.2011 року (після прийняття рішення Апеляційним судом м. Севастополя) по 11.03.2013 року (час звернення з позовом до суду) позивачем заявлена до стягнення сума трьох процентів річних в розмірі 347,67 грн. (нараховано на суму 6537,87 грн. -страхове відшкодування в розмірі 4574,43 грн., вартість експертного дослідження в сумі 643,44 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120,00 грн.). Однак період нарахування трьох процентів річних становить 648 днів, а не 647 днів, як помилково вказав позивач. Таким чином, сума трьох процентів річних за період з 03.06.2011 року по 11.03.2013 року становить 348,21 грн. Позивачем заявлена до стягнення сума трьох процентів річних за цей період в розмірі 347,67 грн., яка і підлягає стягненню за цей період.

Загальна сума трьох процентів річних, що підлягає стягненню становить 524, 05 грн. (175,84 + 347,67), а позивачем заявлена до стягнення загальна сума трьох процентів річних в розмірі 524,79 грн., тобто в більшому розмірі, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача загальна сума трьох процентів річних в розмірі 524, 05 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за час невиконання судового рішення і не сплати страхового відшкодування перевірено судом, сумнівів у суду не викликає, тому, враховуючи, що наведений розрахунок не спростований відповідачем, інфляційні втрати в сумі 478,08 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Однак представником відповідача заявлено клопотання про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування до 02 квітня 2010 року, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду 12.03.2013 року (вх. № 8378). За таких обставин, суд доходить висновку, що строк позовної давності не є пропущеним, отже, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є неспроможними.

На підставі ст.ст. 84, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 229,40 грн., та витрати на правову допомогу у сумі 500,00 грн., оскілки в матеріалах справи є документальне підтвердження надання правової допомоги ( квитанція ПП «Арлан» № 7 від 01.03.2013 року про сплату коштів за надання консультації, складання позовної заяви, розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат).

Керуючись ст.ст. 3, 6,10, 11, 60, 61, 79, 84, 88,130, 175, 212- 215, 292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (код ЕДРПОУ 21130899) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пеню за прострочення виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування в розмірі 2072,84 грн., три процента річних у сумі 524,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 478,08 грн. за час невиконання судового рішення та виплати страхового відшкодування, судовій збір в розмірі 229,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн., а всього - 3804,37 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан