Постанова № 31944092, 29.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 квітня 2013 р. Справа № 802/1377/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Якимчук В.І.

представників відповідача: Цимбал В.А., Цаплюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції (Тиврівське відділення)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство "Гніванський кар`єр" (далі - ВАТ або позивач ) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (Тиврівське відділення) (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки ВАТ "Гніванський кар`єр" по взаєморозрахункам з ПП "Еталон ТДК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.02.2013 р. Вінницькою ОДПІ виявлено порушення вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень податковим органом 14.03.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1981300,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 495325,00 грн.

Вважають зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, в зв'язку з чим просять його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представники відповідача із заявленим позовом не погодилися з мотивів, викладених в письмових запереченнях, а також усно надали пояснення на підтвердження правомірності дій відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Позивач "Гніванський кар`єр" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00292385.

Взято на податковий облік органах державної податкової служби (Тиврівське відділення Вінницької ОДПІ) 21.01.1997 р. за № 13.3, довідка від 13.04.2011 р. № 16, станом на 22.02.2013 р. перебуває на обліку в Тиврівському відділенні Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС.

На підставі наказу Вінницької ОДПІ від 13.02.2013 р. № 563 головним державним податковим ревізором інспектором Вінницької ОДПІ проведено перевірку ВАТ "Гніванський кар`єр" по взаєморозрахункам з ПП "Еталон ТДК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.02.2013 р. За результатами перевірки складено акт № 709/2204/00292385 від 01.03.2012 р.

Висновками перевірки зафіксовано порушення п.п. 4.1.1, 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1981300,00 грн., у тому числі за І кв. 2010 р. на суму 1981300,00 грн.

На підставі акту № 709/2204/00292385 від 01.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352205 від 14.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1981300,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 495325,00 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР внаслідок заниження валових доходів у І кварталі 2010 року на суму 1981300,00 грн. (не відображення у складі валових доходів суми заборгованості за векселями, як безповоротної фінансової допомоги, що виникла у зв'язку з ліквідацією ПП "Еталон ТДК").

Разом з тим, суд з таким висновком податкового органу не погоджується та вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ВАТ "Гніванський кар'єр" в рахунок виконання своїх обов'язків перед контрагентами передані ним в 2006-2008 р., як засіб платежу, прості векселі, а саме:

- ПП "Еталон ТДК" передано прості векселі у кількості 9-х штук на загальну суму 7925200,00 грн.: за № 6230257112696 номінальною вартістю 400000,00 грн., строк платежу - 23.10.2016 р.; за № 6230257112429 номінальною вартістю 860000,00 грн., строк платежу - 29.10.2016 р.; за № 0064100 номінальною вартістю 645200,00 грн., строк платежу - 27.06.2017 р.; за № 00711910 номінальною вартістю 1020000,00 грн., строк платежу - 26.12.2018 р.; за № 00711909 номінальною вартістю 1000000,00 грн., строк платежу - 25.12.2018 р.; за № 00711908 номінальною вартістю 1000000,00 грн., строк платежу - 24.12.2018 р.; за № 00711907 номінальною вартістю 1000000,00 грн., строк платежу - 23.12.2018 р.; за № 00711906 номінальною вартістю 1000000,00 грн., строк платежу - 22.12.2018 р., за № 00711905 номінальною вартістю 1000000,00 грн., строк платежу - 19.12.2018 р.

Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.03.2010 року по справі № 10/63-09 постановлено про ліквідацію ПП "Еталон ТДК".

В судовому засіданні представником відповідача було надано акт пред'явлення векселя до платежу від 11 січня 2013 року за яким СГ ДП "Маянівське" ВАТ "Гніванський кар`єр" пред'явив до платежу векселедавцю вищезазначені прості векселі до платежу.

Відповідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного закону, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Як передбачено п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Преамбулою Закону України «Про обіг векселів в Україні» (із врахуванням змін та доповнень, у редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Статтею 1 вказаного закону, встановлено, що Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

У відповідності до ст.77 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів.

Відповідно ст.33 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II (надалі - Уніфікований закон) передбачено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Частиною 1 ст.78 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно зі ст. 257 ЦКУ, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими явищами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту іншій особі. Згідно ст.14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з векселя. Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів. Згідно статті 38 Уніфікованого закону держатель векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає сплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Згідно статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Відповідно ж до статті 28 Уніфікованого закону акцептант зобов'язується здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу.

Таким чином, зважаючи на те, що прості векселі в кількості 9 шт. були видані позивачем зі строком платежу на визначену дату протягом 23.10.2016 р. - 19.12.2018 р. то строк позовної давності на момент закінчення перевірки не закінчився .

Отже, факт визнання ПП "Еталон-ТДК" банкрутом та його подальшої ліквідації жодним чином не впливають на вексельні зобов'язання позивача, строки їх подання та терміни позовної давності за цими зобов'язаннями. Факт припинення ПП "Еталон-ТДК" не означає те, що векселі, видані позивачем, не будуть пред'явлені до оплати іншими особами, які отримали права за цими векселями на підставі індосаменту, здійсненого ПП "Еталон-ТДК".

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Вінницької ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Гніванський кар`єр" то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

З наказу від 13.02.2013 р. № 563 вбачається, що призначаючи позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Гніванський кар`єр", керівник податкового органу керувався положеннями п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, наявність підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки чітко окреслені вищевказаними нормами Податкового кодексу України та не спростовані в ході судового розгляду справи.

При цьому, заявлена вимога про визнання протиправними дій Вінницької ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Гніванський кар`єр", в даному випадку, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки, результат перевірки знайшов своє відображення у акті перевірки та прийнятому податковому повідомленні-рішенні № 0000352205 від 14.03.2013 р., у разі оскарження та скасування якого, в повній мірі відбувається відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Податкове повідомлення-рішення № 0000352205 від 14.03.2013 р. є предметом оскарження в даній справі, висновки щодо його правомірності наведені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково.

Під час аналізу та дослідження обставин у справі суд виходив із того, що положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби (Тиврівське відділення) №0000352205 від 14.03.2013 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят п'ять грн.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович