Постанова № 31943719, 19.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 2а/0470/8718/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСвітка Н.В. за участю: представника позивача представників відповідача Воловика В.О. Бурковської О.М. Логвінова І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2011 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач) з вимогами, з урахуванням уточнень, про:

- визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по збільшенню грошових зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Дніпрообленерго» по податку на додану вартість і податку на прибуток, по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій, по зарахуванню сум переплати Публічного акціонерного товариства «Дніпрообленерго» з податку на прибуток та податку на додану вартість у рахунок суми виявлених порушень по податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість протиправними;

- визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000508821, № 0000528821, № 0000498821 від 04.07.2011 р.;

- зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську зарахувати суми переплат з податку на додану вартість та податку на прибуток Публічного акціонерного товариства «Дніпрообленерго», що були неправомірно зараховані в рахунок погашення суми виявлених порушень з податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в рахунок оплати податку на додану вартість та податку на прибуток Публічного акціонерного товариства «Дніпрообленерго».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 р. зупинено провадження по справі до набрання законної вили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а/0470/3026/11.

Ухвалою суду від 17.05.2013 р. поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду здійснено заміну відповідача з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змінилося найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Порушення щодо відсутності підписів одержувачів готівкових коштів у видаткових касових ордерах на загальну суму 29 035,35 грн., зазначене в акті перевірки, не мало місця, оскільки в усіх ордерах, перелічених в акті, містяться підписи одержувачів коштів. Крім того, відповідачем встановлено порушення дотримання порядку відшкодування витрат на відрядження, а саме, ненадання працівником документу, що підтверджує витрати на проїзд в зворотному напрямку. При цьому, працівником підприємства був наданий відповідний квиток. Факт повернення працівника до місця роботи не в день, зазначений у наказі про відрядження, не є підставою для відмови в відшкодуванні витрат на проїзд, оскільки відстань та вартість квитка не змінилися. Крім того, відповідачем протиправно зараховано суму переплати підприємства з податку на додану вартість та з податку на прибуток в погашення суми податкових зобов'язань за правопорушеннями, встановленими в акті перевірки, оскільки встановлені в акті суми податкових зобов'язань не є узгодженими. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000508821, № 0000528821, № 0000498821 від 04.07.2011 р. суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши свою позицію наступним. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», Приватним підприємством «Укрпроммонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Мак», Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрогаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК «Будмайстер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», Виробничим кооперативом «Профтехобразованіє». Угоди між позивачем та зазначеними контрагентами укладені з метою штучного створення податкового кредиту. Такий висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірок вказаних контрагентів. Щодо посадової особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», винесений вирок суду, який набрав законної сили. Що стосується порушень позивачем норм законодавства по регулюванню обігу готівки, то на момент проведення перевірки підписи одержувачів готівкових коштів у видаткових касових ордерах були відсутні. В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» зареєстроване 22.12.1998 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 23359034 та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (Т. 3 а.с. 163-164).

02.06.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 1152/08-03/1-23359034 від 17.06.2011 р. (Т. 1 а.с. 26-234).

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»:

- п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 200 426,55 грн.;

- п. 4.1, п. 4.2, ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в частині завищення податку на додану вартість всього у сумі 43 198,06 грн.;

- п. 7.39, п. 7.43 глави 7 та п. 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 в частині порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітною особою готівки без подання нею підтверджуючих документів на суму 1 259,95 грн.;

- п.п. 3.5, 7.24 Положення № 637 в частині порушення видачі готівки з каси без підпису одержувача на суму 10 526,89 грн. (Т. 1 а.с. 232-233).

В акті перевірки зазначено про наявність первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства: договорів, податкових та видаткових накладних, актів вхідного контролю, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних робіт.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки тим, що Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» мало господарські взаємовідносини з контрагентами, які допустили порушення податкового законодавства, а саме, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», Приватним підприємством «Укрпроммонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Мак», Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрогаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК «Будмайстер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», Виробничим кооперативом «Профтехобразованіє». Стосовно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» винесено вирок у кримінальній справі. Крім того, у видаткових касових ордерах за період з 22.09.2009 р. по 01.11.2010 р. відсутні підписи одержувачів готівкових коштів та дати їх одержання на загальну суму 29 035,35 грн. Також, в обґрунтування витрат на відрядження працівником не було надано білет, який підтверджував би витрати на відрядження.

На підставі акту № 1152/08-03/1-23359034 від 17.06.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесено податкові повідомлення-рішення № 0000508821, № 0000528821, № 0000498821 від 04.07.2011 р. (Т. 1 а.с. 235, 236, 237).

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами надано наступні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, накладні, акти прийняття виконаних робіт, специфікації, довідки про вартість виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення (Т. 1 а.с. 239-260, Т. 2 а.с. 1- 250, Т. 3 а.с. 1-3).

В наданих позивачем до матеріалів справи видаткових касових ордерах містяться підписи одержувачів готівкових коштів (Т. 3 а.с. 4-23).

Відповідно до наказу про відрядження № 801 від 05.11.2009 р. ОСОБА_6, генерального директора Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», відряджено до м. Києва терміном на 2 дні з 05.11.2009 р. по 06.11.2009 р. з метою участі у нараді (Т. 3 а.с. 25).

Згідно до посвідчення про відрядження № 801 від 05.11.2009 р. ОСОБА_6 прибув до м. Києва 05.11.2009 р., прибув до м. Дніпропетровська 15.11.2009 р. (Т. 3 а.с. 24).

Крім того, позивачем в обґрунтування правомірності відшкодування витрат на відрядження надані копія квитка та звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (Т. 3 а.с. 26, 27).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. по адміністративній справі № 2а/0470/3026/11 скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000178821, № 0000188821 від 02.03.2011 р., винесені внаслідок визнання нікчемними правочинів Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс» (Т. 3 а.с. 135-137).

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств N 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (чинного на момент виникнення правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону України валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинного на момент виникнення правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно до п. 3.5 розділу 3 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.

Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.39 розділу 7 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Згідно до п. 7.43 розділу 7 Положення під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» наявні статутний капітал, структурні підрозділи, технічні можливості для здійснення статутної діяльності, розрахункові рахунки в установах банків.

Відповідачем не надано доказів, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, на яких посилається в акті перевірки відповідач, не були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Факт проведення розрахунків між підприємствами підтверджується платіжними дорученнями.

Товари, які отримувались позивачем від контрагентів, відповідають видам господарської діяльності позивача, зазначеним в акті перевірки та використовувались в господарській діяльності.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з указаними в акті перевірки контрагентами.

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000508821, № 0000528821 від 04.07.2011 р. винесені відповідачем на підставі акту перевірки, висновками якого правочини позивача з контрагентами визнані нікчемними.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочинів встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

При цьому, положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.

Доводи представників відповідача щодо порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні не приймаються судом до уваги, оскільки в видаткових касових ордерах, які знаходяться в матеріалах справи, містяться підписи одержувачів готівкових коштів, при цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності зазначеного в акті перевірки порушення.

Висновок відповідача, викладений в акті перевірки, щодо порушення вимог зазначеного Положення шляхом ненадання документу, який підтверджує витрати на відрядження працівника, не враховується судом, оскільки такий документ, а саме, квиток, був наданий посадовим особам відповідача при проведенні перевірки.

Крім того, відповідачем протиправно здійснено зарахування сум переплати позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток у рахунок зменшення суми виявлених перевіркою порушень, оскільки положеннями Податкового кодексу України передбачена можливість зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податку, а суми встановлених в акті перевірки порушень на момент винесення податкового повідомлення-рішення були не узгодженими, тобто не набули статусу податкового боргу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000508821, № 0000528821, № 0000498821 від 04.07.2011 р. не відповідають п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по збільшенню грошових зобов'язань Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» по податку на додану вартість і податку на прибуток, по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій, по зарахуванню сум переплати Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» з податку на прибуток та податку на додану вартість у рахунок суми виявлених порушень по податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість протиправними.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000508821, № 0000528821, № 0000498821 від 04.07.2011 р.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби зарахувати суми переплат з податку на додану вартість та податку на прибуток Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», що були неправомірно зараховані в рахунок погашення суми виявлених порушень з податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в рахунок оплати податку на додану вартість та податку на прибуток Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго».

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 червня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя О.С. Рябчук 20.06.2013 р. О.С. Рябчук