Постанова № 31943043, 13.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 907/424/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Кравчук Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-російського підприємства у формі ТзОВ "Альбіон", б/н від 29.04.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.04.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 907/424/13

за позовом: ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача-1: ФОП ОСОБА_3, м. Ужгород

до відповідача-2: СП у формі ТзОВ "Альбіон", м. Ужгород

про відшкодування завданої шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явились

Заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Кравчук Н.М..

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.04.2013 року у справі № 907/424/2013 (суддя Бобрик Г.Й.) задоволено заяву ФОП ОСОБА_2, про вжиття заходів до забезпечення позову: накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_3, у межах суми позовних вимог та накладено арешт на все майно, що належить Спільному українсько-російському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбіон", у межах суми позовних вимог.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що свідчать про вчинення з боку відповідача-1 та відповідача-2 дій спрямованих на відчуження майна. А тому, у випадку задоволення господарським судом позову ФОП ОСОБА_2, виконання рішення господарського суду може бути неможливим, якщо відповідачі до його ухвалення відчужать належне їм майно іншій юридичній чи фізичній особі.

Окрім цього, місцевий господарський суд в ухвалі вказав, що оскільки предметом позову є стягнення коштів у сумі 100 000,00 грн., що є набагато меншою суми заданої шкоди, а також те, що арешт не може перешкоджати господарській діяльності відповідачів, а отже такий захід до забезпечення позову, як накладення арешту на майно є адекватним заявленим позовним вимогам.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, СП у формі ТзОВ "Альбіон" подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі, господарський суд вказує лише про будівлю торгового центру відповідача-2, хоча позивач зазначає про солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 на суму 100 000,0 грн., однак арешт накладено лише на майно відповідача-2.

Крім цього, апелянт не погоджується з тим, що інформація з мережі Інтернет про дії відповідачів, яку надав позивач, є обґрунтованою підставою для застосування ст. 66 ГПК України, а висновки і дії суду відповідають роз'ясненням п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Також, апелянт вважає, що упередженість суду також вбачається в тому, що суд не розглянув питання про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідачів всупереч роз'ясненню вищезазначеної постанови Пленуму, а також без проведення судового засідання з метою з'ясування всіх обставин щодо забезпечення позову.

10.06.2013 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження, оскільки ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 року у справі № 907/424/13 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 25.04.2013 року, скасовано.

Розглянувши дане клопотання, колегія судів вважає, що у його задоволені слід відмовити, оскільки відмови від апеляційної скарги апелянтом до суду апеляційної інстанції не надіслано, а заходи забезпечення позову діяли з моменту прийняття ухвали суду від 25.04.2013 року, до моменту їх скасування ухвалою від 03.06.2013 року.

Сторони у справі участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду належить скасувати, виходячи з наступного:

Як встановлено судовою колегією, на розгляді господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 907/424/13 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 та СП у формі ТзОВ «Альбіон» про стягнення солідарно 100 000,00 грн. завданої шкоди.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву від 23.04.2013 року (а.с. 4) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві-1 та відповідачеві-2, мотивуючи заяву тим, що згідно даних, що містяться в мережі Інтернет, відповідачі активно здійснюють пошук потенційного покупця на нерухоме майно, яке їм належить на праві власності, а тому невжиття таких заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.04.2013 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_2 та накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_3, у межах суми позовних вимог та на все майно, що належить Спільному українсько-російському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбіон", у межах суми позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до п. 2 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006р. № 01-8/2776, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Однак, місцевий господарський суд накладаючи арешт на все майно відповідачів, не перевірив матеріальний стан останніх та не розглянув питання про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідачів. Окрім цього, чинним законодавством не обмежено право господарського суду накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Також, колегія суддів вважає, що накладаючи арешт на все майно відповідачів господарському суду слід було врахувати співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Щодо поданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів з мережі Інтернет про продаж відповідачами майна, колегія суддів вважає такі докази неналежними та недопустимими, оскільки в них відсутні дані щодо осіб, які розмістили дані оголошення.

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо накладення арешту на все майно відповідачів, а ухвалу такою що прийнята безпідставно та необґрунтовано.

Окрім вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарги на ухвалу господарського суду, а саме 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Апелянт за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у сумі 824,25 грн. (платіжні доручення № 96 від 29.04.2013р. та № 117 від 21.05.2013р.). Однак, з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 117 від 21.05.2013 року вбачається, що відповідачем помилково дооплачено судовий збір у сумі 286,75 грн., більшому розмірі, ніж визначає вищенаведений Закон.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7, передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом)

У разі з'ясування судами апеляційної чи касаційної інстанцій під час перегляду судових рішень підстав для повернення сплачених сум судового збору питання про це вирішується відповідно судом апеляційної чи касаційної інстанцій у судовому рішенні, прийнятому за результатами такого перегляду (п. 5.4 постанови Пленуму).

Таким чином, колегія суддів вважає, що з Державного бюджету України на користь апелянта - Спільного українсько-російського підприємства у формі ТзОВ "Альбіон", підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 286,75 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-російського підприємства у формі ТзОВ "Альбіон" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду господарського суду Закарпатської області від 25.04.2013 року у даній справі - скасувати.

В задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову від 23.04.2013 року - відмовити.

3. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-російського підприємства у формі ТзОВ "Альбіон" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул.. Бородіна, 2а, код ЄДРПОУ 13600276) - 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду видати відповідний наказ.

4. Повернути Спільному українсько-російському підприємству у формі ТзОВ "Альбіон" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул.. Бородіна, 2а, код ЄДРПОУ 13600276) з Державного бюджету України 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 75 копійки) судового збору, надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 117 від 21.05.2013 року та оригінал платіжного доручення № 117 від 21.05.2013 року.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Кравчук Н.М.