Постанова № 31943040, 03.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 910/4564/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Борисюк О.В. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. (дата складання рішення 26.03.2013р.)

по справі №910/4564/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни

про стягнення 15 967,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни про стягнення 15 967,50 грн., з яких 13 160,36 грн. основного боргу, 693,95 грн. пені, 139,14 грн. 3% річних та 1 974,05 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №491/12 від 02.07.2012р. на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. позов задоволено частково; провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 160,36 грн. припинено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" 693,95 грн. пені, 139,14 грн. 3% річних, 1 974,05 грн. штрафу, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Мандрик Нінель Миколаївна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. в частині стягнення 693,95 грн. пені, 139,14 грн. 3% річних, 1 974,05 грн. штрафу; прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача 693,95 грн. пені, 139,14 грн. 3% річних, 1 974,05 грн. штрафу.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2013р. у справі №910/4564/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.05.2013р.

На підставі Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Іоннікова І.А., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.

15.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. - без змін.

У судовому засіданні 20.05.2013р., на підставі ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 03.06.2013р.

Позивачем 27.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про здійснення фіксування судового засідання, що призначене на 03.06.2013р. за допомогою звукозаписувального пристрою, яке колегією суддів задоволено. Також 27.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду позивачем надані додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.

У судове засідання 03.06.2013р. з'явився представник позивача.

Повноважний представник відповідача не з'явився. Так, перевіривши повноваження Доманової Т.Ю., яка з'явилася в судове засідання як представник відповідача, з'ясовано, що строк дії довіреності від 02.04.2013р., яка видана Домановій Т.Ю. на представництво інтересів Мандрик Н.М., закінчився 02.06.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. - без змін.

Згідно з ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Фізичною особою - підприємцем Мандрик Нінель Миколаївною (розповсюджувач) було укладено договір №491/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. №37/6253, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно п.3.1 договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п.3.6 договору, адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, позивач оформлює адресну програму в новій редакції або зміни відповідної адресної програми.

З адресної програми №1 від 02.07.2012р. до договору вбачається, що відповідачу надано право на тимчасове користування місцем за адресою: Голосіївський район, вул. Червоноармійська, 134 (рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 10.400х1.000 загальною площею 10.4000 кв. м., кількість 1 №28758-11); плата за місяць 1 092,00 грн. без ПДВ; дата прийняття рішення про надання дозволу - 21.05.2012р.; дата кінця строку дії - 21.05.2017р.

За умовами п.4.1.1 договору, позивач має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Згідно п.4.2.1 договору, позивач зобов'язаний формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат позивача на організацію та проведення демонтажу РЗ.

Відповідно до п.5.2.1 договору, відповідач зобов'язаний виконувати умови цього договору, дотримуватись вимог порядку, положень чинного законодавства про рекламу.

Згідно п.5.2.3 договору, відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

За умовами п.6.2 договору, розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується позивачем відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

Відповідно до п.6.7 договору, розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно п.6.8 договору, плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Відповідно до п.7.2 договору, позивач має право застосувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у відповідача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору сформовано рахунки: №58103 від 12.07.2012р. на суму 3 085,78 грн., №59049 від 15.08.2012р. на суму 1 310,40 грн., №59628 (59049) від 31.08.2012р. на суму 28,418 грн. (коригування), №59630 від 07.09.2012р. на суму 2 184,00 грн., №63070 від 15.10.2012р. на суму 2 184,00 грн., №67228 від 15.01.2013р. на суму 2 184,00 грн., №68546 від 12.02.2013р. на суму 2 184,00 грн., загалом на суму 13 160,36 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становила 13 160,36 грн.

Відповідач після звернення позивача з позовом до суду сплатив суму основної заборгованості в розмірі 13 160,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№27, 28, 29, 30, 31, 32 від 18.03.2013р. та №33 від 19.03.2013р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 160,36 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з його сплатою відповідачем, що свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині вимог.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений в п.6.8 договору строк, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця, оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Скаржник посилається на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, зазначаючи на те, що позивачем не надсилалися відповідачу відповідні рахунки для сплати.

Однак, з такими доводами скаржника погодитись не можна, оскільки згідно п.5.2.3 договору, відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету. Положення договору не містять умов щодо обов'язку позивача надсилати відповідачу рахунки на оплату. Відповідач не надав жодних доказів вчинення дій, які б свідчили про його намагання добросовісного виконання зобов'язань по отриманню рахунків та сплаті грошових коштів в порядку, визначеному договором.

Відтак, обставина, на яку посилається скаржник, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору, позивач має право застосувати до відповідача за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки факт прострочення відповідачем оплати за право користування місцем для розміщення РЗ підтверджується матеріалами справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо законності позовних вимог про стягнення з відповідача 693,95 грн. пені.

Позивач також нарахував та просив стягнути з відповідача штраф в сумі 1 974,05 грн. у відповідності до п.7.3 договору у розмірі 15 відсотків простроченої суми за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця.

Матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ за рахунками №58103 від 12.07.2012р., №59049 від 15.08.2012р., №59630 від 07.09.2012р., №63070 від 15.10.2012р., №67228 від 15.01.2013р. за відповідні місяці мало місце понад 1 місяць, а за рахунком №68546 від 12.02.2013р. станом на момент звернення позивача до суду з позовом (11.03.2013 - штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) прострочення оплати понад місяць не мало місця.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 646,45 грн. та відмову в позові в частині стягнення з відповідача 327,60 грн. штрафу (за рахунком №68546 від 12.02.2013р.).

Дійшовши в мотивувальній частині рішення правильних висновків про стягнення з відповідача 1 646,45 грн. штрафу та відмови в позові про стягнення 327,60 грн. штрафу, суд помилково в п.3 резолютивної частини рішення вказав про стягнення з відповідача 1 974,05 грн. штрафу, тому резолютивна частина рішення в цій частині підлягає зміні.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок майнових вимог в цій частині, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 139,14 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається, а п. 3 резолютивної частини рішення має бути змінений з огляду на викладене вище. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі №910/4564/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі №910/4564/13 змінити.

3. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі №910/4564/13 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни (м. Київ, вул. Курська, 18, кв. 28, ідент. номер 1788212687) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 95 коп. пені, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 1 646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 45 коп. штрафу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі №910/4564/13 залишити без змін.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/4564/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Іоннікова І.А.