Ухвала суду № 31941390, 13.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/308/13-а

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/308/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 05.03.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 року №001870170 та №0018711701.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.13 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.10.2012 року №001870170 та №0018711701.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання 13.06.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у період з 14.09.2012 року по 27.09.2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 15255,25 грн. за 2010 рік,

- п.п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20340,33 грн., у тому числі по періодах: березень 2011 року - 1750,00 грн., квітень 2011 - 1700,00 грн., травень 2011 року - 1633,33 грн., червень 2011 року - 3454,17 грн., липень 2011 року - 4527,83 грн., серпень 2011 року - 143,00 грн., вересень 2011 року - 4620,00 грн., жовтень 2011 року - 1670,00 грн., грудень 2011 року - 842,00 грн.

Висновки перевірки обґрунтовані тим, що до відділу податкового контролю управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС поступила інформація про результати перевірок ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) та ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), які були постачальниками ТМЦ (автозапчастин) ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді. Вартість ТМЦ віднесена ФОП ОСОБА_3 до валових витрат 2011 року у сумі 101701,65 грн. (97491,65 грн. по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" та 4210,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Визит Торг").

Згідно висновків вказаних перевірок встановлено, що ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) та ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939) порушено ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 26.04.2010 року по 31.03.2012 року.

Зазначене вище також призвело до завищення ФОП ОСОБА_3 суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" на суму 19498,33 грн. та по взаємовідносинам з ПП "Визит Торг" на суму 842,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №6827/17-2/2588310793 від 04.10.2012 року.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 22.10.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0018711702, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб (код платежу 5211010503) у розмірі 19579,05 грн., у тому числі 15255,25 грн. за основним платежем та 4328,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0018701702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість (код платежу 3014010100) у розмірі 23292,04 грн., у тому числі 20340,33 грн. за основним платежем та 2951,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено до податкового органу.

Проте, за наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0018711702 та №0018701702 залишені без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.2-177.3 ст. 177 ПК України).

У відповідності до п.177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судова колегія зазначає, що зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ПП "Визит Торг" та ПП "Ротонда Торг", оскільки вказані правочини свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем 15.04.2010 року отримано ліцензію серії АВ №530059 Міністерства транспорту та зв'язку України (т.1 а.с.7) з дозволом на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами).

До ліцензії серії АВ №530059 позивачем отримані ліцензійні карки на відповідні автотранспортні засоби (т.1 а.с.73-77), а саме: БАЗ А079.20 Еталон (р/н НОМЕР_4), БАЗ А079.23 (р/н НОМЕР_5), БАЗ А079 (р/н НОМЕР_6), БАЗ А 079.23 (р/н НОМЕР_7), БАЗ А079.20 Еталон (р/н НОМЕР_10).

Перелічені вище автотранспортні засоби зареєстровані за позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію автотранспортних засобів (т.1 а.с.78-82).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 24.06.1989 року отриманий Диплом Сімферопольського автотранспортного технікуму за спеціальністю "технічне обслуговування та ремонт автомобілів".

Крім того, матеріали справи вказують на те, що 11.03.2010 року позивачем укладений трудовий договір із ОСОБА_4, відповідно до якого останній має виконувати роботу механіком по випуску автотранспорту (т.1 а. с. 83).

Позивачем 16.12.2009 року укладений трудовий договір з ОСОБА_5, відповідно до якого останній має виконувати роботу механіком на 0,25 ставки за сумісництвом (т.1 а. с. 86).

Під час виконання покладених на них трудових обов'язків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складались заявки на виконання робіт по технічному обслуговуванню та транспортному ремонту автотранспортних засобів, за допомогою яких ФОП ОСОБА_3 виконуються перевезення пасажирів.

З метою здійснення ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів позивачем здійснювалась закупівля автозапчастин.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 01.12.2011 року позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 327 з продавцем ПП "Визит Торг".

На виконання умов вказаного договору продавцем ПП "Визит Торг" здійснено поставку товару (автозапчастин), що підтверджується видатковою накладною № РН-1846 від 30.12.2011 року (т.1 а.с.70).

Загальна вартість поставленого товару становить 5052,00 грн., у тому числі ПДВ - 842,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-1820 від 30.12.2011 року (т.1 а.с.71).

За наслідками проведення господарської операції ПП "Визит Торг" виписано податкову накладну № 421 від 30.12.2011 року на суму 5052,00 грн., у тому числі ПДВ - 842,00 грн. (т.1 а.с.69). Оплата позивачем вартості отриманого товару підтверджується фіскальним звітним чеком (т.1 а.с.282а).

Крім того, 10.01.2011 року позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 227 з ПП "Ротонда Торг" (постачальник), предметом якого є поставка автозапчастин (т.1 а.с.134).

Судова колегія зазначає, що поставка позивачу товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними.

Загальна вартість отриманого позивачем товару від ПП "Ротонда Торг" за перевіряємий період становить 150060,00 грн., у тому числі ПДВ - 25010,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами.

За наслідками проведених господарських операцій ПП "Ротонда Торг" було складено податкові накладні.

З використанням отриманого від ПП "Ротонда Торг" та ПП "Визит Торг" товару (автозапчастин) позивачем здійснено ремонт та технічне обслуговування належного йому автотранспорту.

За наслідками виконаних ремонтних робіт були складені відповідні акти, які підписувались механіками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_3

Судова колегія зазначає, що вказані документи належним чином фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання позивачем ТМЦ (автозапчастин) від контрагентів-постачальників ПП "Визит Торг" та ПП "Ротонда Торг", їх оплата та використання у власній господарській діяльності.

Стосовно нікчемності правочинів слід зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи, що висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Визит Торг" та ПП "Ротонда Торг" спростовані матеріалами справи, а з боку позивача відсутні порушення вимог податкового законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, оскільки обставини справи встановлені судом правильно, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.13 у справі № 801/308/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна