Рішення № 3194069, 03.03.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2009 р. Справа № 8/91/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Барановій О.В.,

за участю представника позивача –Васильчикова І.В. по дов. від 02.03.09р.,

представник відповідача Воронова О.В. по дов. від 16.01.09р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Миколаїв”,

54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1,

до відкритого акціонерного товариства “Олександрівський гранітний кар»єр”,

56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка,

вул. Степова, 68,

про стягнення коштів у сумі 12240 грн. 02 коп., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агро-Союз-Миколаїв»(далі - позивач) звернулося з позовом до ВАТ «Олександрівський гранітний кар»єр» (далі-відповідач) про стягнення коштів у сумі 12240 грн. 02 коп., з яких 8919 грн. 54 коп. –основний борг за договором поставки № 28 від 01.02.2008; 2398 грн.67 коп. –пеня; 724 грн. 69 коп. –інфляційні збитки; 197 грн. 12 коп. –3% річних.

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач визнав позов в частині основного боргу 8919 грн. 52 коп., інфляційних збитків 724 грн. 69 коп., пені 703 грн. 79 коп. та 3% річних 195 грн. 20 коп. Щодо стягнення 1 грн. 92 коп. 3 % річних та 1694 грн. 88 коп. пені –позов заперечує, посилаючись на порушення позивачем приписів ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з такого:

01.02.2008 р. між сторонами був укладений договір № 28 (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач –прийняти та протягом 10 днів оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках і накладних.

За порушення строку оплати продукції пунктом 5.3 Договору сторони встановили відповідальність покупця у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення. При цьому пеня може бути нарахована за весь період прострочення.

На виконання умов Договору за період з 12.03.2008 по 01.08.2008 позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 8921 грн. 57 коп., що підтверджено накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 12-30). Зобов’язання щодо оплати відповідач не виконав, чим порушив умови Договору та вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Станом на 31.12.2008 за відповідачем лічиться борг у сумі 8919 грн. 54 коп., що підтверджено сторонами у складеному ними акті звірки взаєморозрахунків, та визнано у відзиві на позовну заяву.

За неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов’язання та порушення строку оплати продукції, на підставі п. 5.3 Договору позивач правомірно вимагає стягнути на його користь 2398 грн. 67 коп. пені, нарахованої у розмірі 0,1% від суми боргу за весь час прострочення за період з 25.03.2008 по 09.02.2009, тобто за 322 дні.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування пені у розмірі 0,1% за 322 дні прострочення суд не бере до уваги, виходячи з такого: згідно зі ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Крім збільшення розміру пені, яка є різновидом неустойки, Договором встановлено, що вона може нараховуватися за весь період прострочення. Договір є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), тому заперечення відповідача суд розцінює як односторонню відмову від зобов’язання, що згідно зі ст. 525 ЦК України є неприпустимим.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За таких обставин позивач цілком правомірно вимагає сплатити йому 724 грн. 69 коп. інфляційних збитків та 197 грн. 12 коп. три проценти річних (розрахунки наведені на аркушах справи 8-10).

Вимоги позивача ґрунтуються на законі і Договорі, матеріалами справи підтверджені, отже, підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ВАТ «Олександрівський гранітний кар»єр», (56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Степова, 68; ідентифікаційний код 00292346) на користь ТОВ «Агро-Союз-Миколаїв»(54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1; ідентифікаційний код 25378662) 8919 грн. 54 коп. основного боргу; 2398 грн. 67 коп. пені; 724 грн. 69 коп. збитків від інфляції; 197 грн. 12 коп. –три проценти річних; 122 грн. 40 коп. держмита; 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька