Постанова № 31940279, 18.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року місто Київ № 810/2793/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФастівського міськрайонного центру зайнятості догромадянина ОСОБА_1простягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фастівський міськрайонний центр зайнятості, звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 3103, 12 гривень.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду сторони не з'явилися. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання (вхідний № 8631 від 18.06.2013 року) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом «є» пункту 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», статті 6 підпункту 1.3.4 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року безробітному ОСОБА_1 на підставі поданих ним відомостей та документів призначено допомогу по безробіттю.

Як встановлено судом, громадянину ОСОБА_1 за період перебування на обліку з моменту працевлаштування з 28.05.2012 року по 30.09.2012 року була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в розмірі 3103, 12 гривень. Одночасно, перебуваючи на обліку в Фастівському МРЦЗ та будучи зайнятою особою, ОСОБА_1 отримав вищевказану допомогу по безробіттю.

01.03.2013 року позивачем відповідачу було направлено претензію № 245/05-13 з вимогою сплатити суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю, однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Мінпраці від 13.02.2009 року № 60/62, безробітний протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти, повинен їх повернути.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке здійснювалося відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку як безробітний приховав факт працевлаштування до ПАТ «Готельний комплекс «Братислава» згідно наказу про прийняття на роботу № 88-к від 28.05.2012 року та отримав дохід з травня 2012 року, про що складено Акт розслідування страхових випадків № 01 від 03.01.2013 року.

Так, позивачем встановлено належність безробітної особи до категорії зайнятої, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин.

Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають з правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Беручи до уваги те, що допомога по безробіттю у сумі 3103, 12 гривень була виплачена ОСОБА_1 на підставі документів, що містять неправдиві відомості, і, що в період з 28.05.2012 року по 30.09.2012 року ОСОБА_1 був зайнятою особою і під час одержання допомоги по безробіттю не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь Фастівського міськрайонного центру зайнятості на р/р № 37174002002150 в УДК у Київської області, МФО 821018, код 24884943, допомогу по безробіттю у розмірі 3 103 (три тисячі сто три) гривні 12 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.