Постанова № 31939340, 12.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 907/18/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Воловецької районної державної адміністрації вих. №737/02-33 від 29.03.2013 року (вх. №05-05/320/13 від 05.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2013 року

у справі №907/18/13

за позовом Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород, та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 1 Воловецької районної державної адміністрації, смт. Воловець, Закарпатська область

до відповідача 2 Воловецького колективного підприємства «Агрошляхбуд», с. Верхні Ворота, Воловецький район, Закарпатська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу Держкомзему у Воловецькому районі, смт. Воловець, Закарпатська область

про скасування розпорядження та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

За участю представників:

від прокуратури: старший прокурор Прокуратури Львівської області Куцик В.Б (посвідчення №011165);

від позивачів: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідачів: не з'явився (належно повідомлений);

від третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду. 21 05.2013 року суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів, про що виніс ухвалу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2013 року у цій справі (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково, скасовано розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 05.12.2011 року №353 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки та затвердження розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва», визнано недійсним державний акт ЯЛ№516502, зареєстрований за №212150002000002 від 21.12.2011 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, яким посвідчено право власності Воловецького колективного підприємства «Агрошляхбуд» (надалі Воловецьке КП «Агрошляхбуд»), розташованого в с. Верхні Ворота, вул. Верховинська, 559, на земельну ділянку, призначену для розміщення основних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальною площею 0,5972 га, нормативно-грошовою оцінкою 3582,79 грн., що знаходиться за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради Воловецького району. Стягнено з Воловецької районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 573,50 грн. Стягнено з Воловецького колективного підприємства «Агрошляхбуд» в доход Державного бюджету України 573,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Воловецька районна державна адміністрація оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що коло об'єктів призначених для обслуговування членів територіальної громади району не є вичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована, а тому посилання суду першої інстанції на те, що зміна цільового призначення відбулася не для будівництва відповідних об'єктів є безпідставним. Також скаржник зазначає, що на спірній земельній ділянці на даний час не побудовано жодного об'єкта, а тому ця земельна ділянка не використовується не за цільовим призначенням. Воловецька районна державна адміністрація просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що до об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однакового задоволення потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується, в тому числі, складенням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, враховує необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної категорії, а, отже, розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості до будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальної громади району не відноситься. Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з аналогічних мотивів, що викладені у відзиві Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Розпорядженням Голови Воловецької районної державної адміністрації від 05.12.2011 року №353 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва» (надалі Розпорядження №353 від 05.12.2011 року), зокрема, п.1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (із переведенням з сільськогосподарських земель в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,5972 га в урочищі «Ломаджино» за межами населених пунктів на території Підполозянської сільської ради.

Згідно з п.2 Розпорядження №353 від 05.12.2011 року вищезазначена земельна ділянки віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.3 розпорядження №353 від 05.12.2011 року зобов'язане Воловецьке КП «Агрошляхбуд» виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

21 грудня 2011 року на підставі Розпорядження №353 від 05.12.2011 року Воловецькому КП «Агрошляхбуд» видано Державний акт серії ЯЛ №516502 на право власності на земельну ділянку площею 0,5972 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 3 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видачі Розпорядження №353 від 05.12.2011 року) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (які діяли на момент прийняття спірного розпорядження) До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, на момент прийняття спірного розпорядження) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Положеннями п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 6 Закону встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно ст. 41 вказаного Закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (надалі Порядок).

Відповідно до п.8 вищезазначеного порядку Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації (п.9 Порядку).

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що земельна ділянка площею 0,5972 га відводилася Воловецькому КП «Агрошляхбуд» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд цього підприємства, а не для потреб територіальної громади населеного пункту. Вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки повинно було вирішуватись обласною державною адміністрацією.

Відповідно до наведеного суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду від 13.03.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2013 року у справі №907/18/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Воловецьку районну державну адміністрацію.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.