Постанова № 31939331, 17.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 910/1805/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Калашнюк О.С. (довіреність №01/00 від 12.11.2012 р.)

від відповідача - Якобчук О.М. (довіреність б/н від 15.06.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 року

у справі №910/1805/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» про стягнення суми боргу у розмірі 16466,40 грн., з яких: 14301,27 грн. основного боргу, 1344,04 грн. інфляційних втрат, 704,90 грн. 3% річних, 116,19 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 12295,73 грн., 3% річних у розмірі 704,90 грн., пеню в сумі 116,19 грн. та судовий збір у розмірі 1578,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до заборгованості станом на 01.01.2010 р. в сумі 13858,14 грн., яка визначена у розрахунку до позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом №76 від 17.05.2005 р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

21.07.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» (користувач) було підписано договір на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

За змістом п.1.1 вказаного договору, позивач забезпечує обслуговування та поточний ремонт приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д, НП-№1, 2, 3, загальною площею 206 кв.м, яке займає користувач на підставі договору оренди №01/04 від 10.04.2006 р.

Строк вказаного договору оренди, який підписано між Тараненко Оленою Анатоліївною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» (орендар), відповідно до п. 4.1 закінчився 10.04.2007 р. При цьому, у період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 14301,27 грн., нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д було зайнято відповідачем згідно договорів оренди б/н від 10.04.2010 р., б/н від 10.04.2011 р., б/н від 10.04.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 5.9, 5.10 договору б/н від 21.07.2006 р., термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії укладеного сторонами правочину, а відтак, враховуючи вищезазначене, зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення експлуатаційних витрат в сумі 12295,73 грн. за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», п. 1.7 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, які затверджено Наказом №176 від 05.09.2001 р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.

Відповідно до п. 1.5 вказаних Методичних рекомендацій, всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними та, зокрема, власником нежилого приміщення або встановленою ним особою.

01.11.2011 р. генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» було затверджено складові тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно із Постановою №869 від 01.06.2011 р. Кабінету Міністрів України, а саме: прибирання прибудинкової території - 0,7901 грн./кв.м, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації - 1,1942 грн./кв.м, дератизація - 0,0026 грн./кв.м, технічне обслуговування та ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності - 0,0499 грн./кв.м, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження - 1,1112 грн./кв.м, поливання дворів, клумб і газонів - 0,0182 грн./кв.м, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду - 0,0331 грн./кв.м, експлуатація номерних знаків на будинках - 0,0002 грн./кв.м, освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води - 0,6718 грн./кв.м. Відповідно до розрахунку доданного до позовної заяви встановлено, що загальна кількість витрат становить 3,8715 грн./кв.м, що з урахуванням ПДВ складає тариф у розмірі 4,65 грн./кв.м.

Виходячи з наведеного розрахунку, приймаючи до уваги, що в оренді відповідача перебуває приміщення за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 13-Д загальною площею 206 кв.м, та враховуючи тариф у розмірі 4,65 грн., встановлений за 1 кв.м, 01.11.2011 р. сторонами було підписано угоду про внесення змін до договору б/н від 21.07.2006 р., згідно якої вказаний правочин доповнено п. 3.4 наступного змісту: «З 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,90 грн. з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства».

Таким чином, з 01.01.2011 р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату експлуатаційних витрат у розмірі 957,90 грн. на місяць, отже за спірний період сплаті підлягали експлуатаційні витрати в сумі 12452,70 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктами 3.1, 3.3 договору б/н від 21.07.2006 р. встановлено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем. Користувач зобов'язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

У судовому засіданні відповідач повідомив, що не звертався до позивача для отримання рахунків на оплату послуг технічного обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Позивачем за спірний період було оформлено рахунки на оплату, у тому числі, експлуатаційних витрат за період з грудня 2011 року по грудень 2012р. на суму 26507,26 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, рахунки позивача №СФ-000446 від 16.08.2012 р., №СФ-000454 від 30.08.2012 р., згідно яких вартість експлуатаційних витрат визначена на рівні 6255,19 грн. без ПДВ, що з ПДВ складає 7506,23 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до угоди від 01.01.2011 р. про внесення змін до договору б/н від 21.07.2006 р., сторонами було узгоджено вартість експлуатаційних витрат в сумі 957,90 грн. на місяць.

Доказів здійснення витрат у більшому розмірі позивачем всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не представлено, як і відповідачем не надано доказів які б свідчили про відсутність (зменшення) фактичних витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА».

Враховуючи вищезазначене, за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року відповідачем мали бути оплачені експлуатаційні витрати на суму 12452,70 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» долучено до матеріалів справи платіжні доручення, які, на думку відповідача, підтверджують здійснення оплат за відповідним договором.

Вказані платіжні доручення свідчать про те, що оплата експлуатаційних витрат за спірний період відповідачем не здійснювалась, про що свідчать відомості, які наявні у призначенні платежу вказаних платіжних доручень.

Також позивач вказує, що у березні 2010 року відповідач не перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» 2005,54 грн. вартості послуг центрального опалення, які позивач також просить стягнути з останнього.

31.03.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» було оформлено рахунок-фактуру №СФ-0000052 для оплати експлуатаційних послуг за березень 2010 року. Відповідно до вказаного рахунку-фактури оплаті підлягали експлуатаційні витрати на суму 667,44 грн., послуги з вивезення ТВП на суму 57,50 грн. та опалення НП на суму 2018,88 грн. Загальна сума, яка підлягала оплаті за вказаним рахунком-фактурою складала 3292,58 грн. з ПДВ.

Відповідачем була у повному обсязі проведена оплата експлуатаційних послуг за березень 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №91 від 12.04.2010 р. на суму 3292,58 грн. згідно рахунку №СФ-0000052 від 31.03.2010 р. (про що вказано у призначенні платежу).

Вказівка відповідача про оплату певних експлуатаційних витрат у графі «призначення платежу» платіжного доручення №91 від 12.04.2010 р., не спростовує вказаних висновків суду, з огляду на відповідність загальної суми платежу та наявності посилань на номер та дату рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА».

Судом враховано, що специфіка надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території полягає у тому, що у більшій частині не вимагає залучення сторонніх осіб з метою їх виконання (прибирання прибудинкової території, поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, тощо) та виконується власними силами особи, що надає послуги.

Нормами діючого законодавства та договором б/н від 21.07.2006 р. не передбачено обов'язкового складання між виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території та особою, що орендує приміщення на відповідній території, будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, необхідність оплати експлуатаційних витрат пов'язується законом з площею приміщення, яка займається споживачем послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акти-претензії та інші документи-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» щодо якості та кількості житлово-комунальних послуг є безпідставними, враховуючи наступне.

В силу норм ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

За таких обставин, належним та допустимим доказом ненадання або надання невідповідної якості визначених послуг є акт-претензія, який складено виконавцем та позивачем, або підписаний не менш як двома споживачами у разі, якщо виконавець не з'явився на виклик заявника.

В обґрунтування клопотання щодо якості та кількості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» послуг, відповідачем представлено: лист №57 від 03.06.2009 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» щодо неякісного поливу придомової території; заяву б/н від 14.01.2009 р. Тараненко О.А., яка адресована Дарницькій районній державній адміністрації; акти від 09.01.2009 р., 23.12.2009 р. залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д; лист №66/2743 від 28.09.2009 р. Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» щодо температури приміщення; акти від 30.01.2012 р., від 02.04.2012 р. про залиття, аварію, що трапилась на каналізаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА»; акт від 05.03.2012 р. про залиття, що трапилось на системі ГВП Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА»; претензії №189 від 01.06.2012 р., №195 від 05.09.2012 р.; акти-претензії №203/1 від 04.01.2013 р., №185/1 від 05.04.2012 р., №189/3 від 17.06.2012 р.

Вказані документи не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказу надання позивачем послуг неналежної якості та кількості, виходячи з того, що не відповідають за формою та змістом вимогам, які встановлені ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: складені позивачем або відповідачем одноособово; не містять доказів виклику представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача або підписання двома споживачами у разі, якщо виконавець не з'явився на виклик заявника.

Акти залиття приміщення від 09.01.2009 р., 23.12.2009 р. за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, які було підписано, у тому числі, Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» не містять відомостей стосовно того, що певне залиття відбулось з вини позивача.

Крім того, вони складені у період, який не є спірним.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» про застосування строку позовної давності до заборгованості станом на 01.01.2010 р. в сумі 13858,14 грн., яка визначена у розрахунку до позову, то вказана правомірно залишена судом без задоволення, оскільки як було зазначено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» заявлено вимоги про стягнення боргу за експлуатаційні витрати, понесені в період з грудня 2011 року по грудень 2012 року та послуги центрального опалення за березень 2010 року.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму експлуатаційних витрат у розмірі 12295,73 грн. за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.2 договору б/н від 21.07.2006 р. встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожен день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня у розмірі 116,19 грн. за період з липня 2012 року по грудень 2012 року.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірна сума пені є більшою ніж заявлена позивачем до стягнення, однак господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 116,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА» за період з січня 2010 року по грудень 2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 704,90 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1344,04 грн.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивачем неправомірно визначено період нарахування відповідних платежів з січня 2010 року по грудень 2012 року, виходячи з того, що 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись на основну заборгованість, що виникла з грудня 2011 року по грудень 2012 року, а також у березні 2010 року (за послуги з централізованого опалення).

Враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу, при розрахунку 3% річних за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року, проведеного судом, їх сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Індекс інфляції в спірний період був від'ємним, внаслідок чого інфляційні збитки позивача відсутні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму 704,90 грн., а у задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТІМЕД» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. у справі №910/1805/13 залишити без змін.

Справу №910/1805/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Буравльов С.І.

Сітайло Л.Г.