Ухвала суду № 31938937, 13.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1819/12-к Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач Андрушкевич С. З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Андрушкевича С.З.

суддів: Котіка В.П., Ляшука В.В.

з участю прокурора: Сидоренка О. П.

засудженого: ОСОБА_1

адвокатів: ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4

потерпілої : ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2013 року

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Біла Чемеровецького району, Хмельницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого водієм в ПП «Краснокутський», проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили залишено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 72100 грн. за пошкоджений автомобіль ВАЗ 21723 д/н НОМЕР_1, 750 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи, 2521 грн. 01 коп. витрат на лікування, 2000 грн. за правову допомогу та 90 000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 200000 грн. моральної шкоди і на утримання дитини - дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1155 грн. 04 коп. щомісячно до досягнення повноліття останньою, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6. В решті розміру стягнення моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 283349 грн. за пошкоджений автомобіль ДАФ, 35636 грн. 02 коп. за пошкоджений напівпричіп КРОН, 13035 грн. 67 коп. витрат на лікування, 1300 грн. за проведення авто товарознавчого дослідження та 80000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позову потерпілої ОСОБА_6 - відмовлено за безпідставністю.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського задоволено та стягнуто на користь останніх з ОСОБА_1 - 7428 грн. 96 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Коростишівської райдержадміністрації задоволено та стягнуто на користь останніх з ОСОБА_1 806 грн. 79 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 13974 грн. 20 коп. судових витрат на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601, банк: УДК в Житомирській області, МФО 811039, розрахунковий рахунок 31258272211843 з позначкою „за експертизу" та 48 грн. 32 коп. на користь Житомирського облбюро СМЕ.

Речові докази по справі автомобіль DAF-ХF95.480 д/н НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE-SDР27 д/н НОМЕР_7 повернуто потерпілому ОСОБА_8; автомобіль VOLVO-FН21 - 42Т 67Р д/н НОМЕР_8 з напівпричепом SORIBPIRICA д/н НОМЕР_9 повернуто власнику; автомобіль MAN 18.412 д/н НОМЕР_2 з цистерною LOHEAC-ORRIGINAL д/н НОМЕР_3 повернуто власникам відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_11; автомобіль ВАЗ 21723 д/н НОМЕР_1 повернуто потерпілій ОСОБА_7

Як визнав суд, 15 листопада 2011 року близько 05 години 20 хвилин ОСОБА_1, керував технічно справним автопоїздом

MAN 18.412 д/н НОМЕР_2 з цистерною LOHEAC-ORRIGINAL д/н НОМЕР_3, який відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ НОМЕР_10 та серії САЕ НОМЕР_11 належить відповідно ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Рухаючись вказаним транспортним засобом в напрямку м. Києва на 93 км автодороги Київ - Чоп, поблизу с. Царівка Коростишівського району Житомирської області, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 р., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 10.1 вказаних вище Правил перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, виїзд на яку заборонено (дорожня розмітка 1.1. ПДР України), де здійснив зіткнення з автопоїздом VOLVO-FН21- 42Т 67Р д/н НОМЕР_8 з напівпричепом SOR ІВЙШСА д/н НОМЕР_9, яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_12, від чого останній виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із автомобілем ВА3- 21723 д/н НОМЕР_1, яким у напрямку м. Києва керував ОСОБА_14 та автопоїздом DAF-ХР95.480 д/н НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE-SDР27 д/н НОМЕР_7, який рухався за автомобілем ВАЗ, під керуванням ОСОБА_8.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля ВА3- 21723 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді масивного садна та поверхневих ран обличчя, саден лівої верхньої кінцівки, багатоуламкового перелому кісток лицевого та мозкового черепа із зміщенням та пошкодженням оболонок та руйнуванням речовини головного мозку, які є смертельними та являються безпосередньою причиною смерті, яка настала на місці пригоди.

Пасажиру автомобіля ВА3- 21723 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7, яка на момент ДТП перебувала на задньому пасажирському сидінні, було заподіяне тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення у вигляді тупої поєднаної травми тіла: поверхневих множинних ран на обличчі зліва, перелому лівої виличної кістки, перелому верхньої щелепи зліва, перелому основної кістки, внутрішньо-мозкових крововиливів, геморагічного забою головного мозку, двобічних переломів ребер, забою обох легень та забійної рани правого передпліччя.

Водію автопоїзда DAF-ХР95.480 д/н НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE-SDР27 д/н НОМЕР_7 ОСОБА_8, внаслідок ДТП, були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою довготривалого розладу здоров'я у вигляді закритої тупої травми правої нижньої кінцівки: саден на нижній кінцівці, поперечного перелому наколінника, багатоуламкового перелому великогомілкової кістки зі зміщенням уламків в різні сторони та деформацією кістки на цьому рівні та уламкового перелому малогомілкової кістки з кутовою деформацією на рівні перелому, закритої тупої травми лівої нижньої кінцівки у вигляді забійної рани в верхній третині гомілки, уламкових переломів обох кісток в нижній третині з кутовою деформацією на рівні переломів, закритої тупої травми грудної клітки у вигляді смуго подібного садна по передній поверхні, перелому 9 го ребра справа по лопатковій лінії.

Також були пошкоджені всі вище перераховані автомобілі.

В апеляції потерпіла ОСОБА_6 просила вирок суду скасувати за м'якістю у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання за своїм розміром в межах ч. 2 ст. 286 КК України, задовольнити її цивільний позов до ОСОБА_1 в частині витрат на виготовлення надгробного пам'ятника та поминального обіду на суму 14 164 грн. 50 коп. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував тяжкість наслідків, що настали внаслідок злочину, відсутність пом'якшуючих вину засудженого обставин, позицію прокурора та всіх потерпілих, які наполягали на суворості покарання з позбавленням його волі на значний строк.

Апелянт вважає, що не вирішено питання щодо її цивільного позову в частині відшкодування матеріальних збитків на витрат на виготовлення надгробного пам'ятника та поминального обіду.

В апеляції потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять вирок суду скасувати за м'якістю у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання за своїм розміром в межах ч. 2 ст. 286 КК України. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував тяжкість наслідків, що настали внаслідок злочину, відсутність пом'якшуючих вину засудженого обставин, позицію прокурора та всіх потерпілих, які наполягали на суворості покарання з позбавленням його волі.

В апеляції потерпіла ОСОБА_5 просить вирок суду змінити, засудивши ОСОБА_1 до більш суворого покарання, а саме: не менше 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Посилається на те, що при винесенні рішення суд не врахував ставлення ОСОБА_1 до злочину та його поведінку після вчинення злочину, оскільки на протязі досудового та судового слідства, попри всю доказову базу, він не визнав вину, не намагався відшкодувати матеріальну шкоду та висловити своє співчуття потерпілим.

В апеляції з доповненнями адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просив вирок суду у зв'язку з однобічністю і неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи скасувати і закрити справу.

В суді апеляційної інстанції до початку розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну апеляції. Вказував, що повністю визнає свою вину у вчиненому, щиро кається і згодний повністю відшкодувати заподіяні збитки та визначену судом моральну шкоду. Просив пом'якшити призначене судом покарання та призначити інше, не пов'язане з позбавленням волі та позбавленням права керування транспортними засобами.

На апеляцію з доповненнями адвоката ОСОБА_2 надійшли заперечення прокурора, який вважає вину ОСОБА_1 доведеною повністю, вирок законним, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 безпідставною. Суд першої інстанції при відмові у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про призначення додаткової комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи дотримався вимог ст. 75 КПК України (в ред. 1960 р.). Крім того, в судовому засіданні були допитані експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_16

На думку прокурора, щодо відмови судом у задоволенні клопотання захисника про виклик та допит в судовому засіданні осіб, які могли свідчити про невинність засудженого та невідповідність схеми до протоколу огляду місця події від 15.11.2011 фактичним обставинами події, захисник у поданій ним апеляційній скарзі не вказав жодного із свідків, яким, на його думку, відомі обставини, що виправдовують ОСОБА_1 Так само, захисник не конкретизував, в чому полягає невідповідність схеми до протоколу огляду місця ДТП від 15.11.2011 р. фактичним обставинами події. Аналогічні доводи захисника в судовому засіданні були спростовані дослідженими судом доказами.

На противагу твердженням захисника про покладення судом в основу вироку показань потерпілої ОСОБА_6, яка не була безпосереднім очевидцем ДТП, та потерпілого ОСОБА_8, показання якого, на думку захисника, є надуманими, слід зазначити, що суд оцінив усі без виключення у справі докази в їх сукупності, в результаті чого дійшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Кримінально-процесуальний закон не забороняє брати до уваги показання осіб, які не були безпосередніми свідками події злочину. Разом з тим, суд в повній мірі перевірив та оцінив відповідний непрямий доказ по справі.

Твердження захисника про надуманість показань свідка ОСОБА_8 жодним чином не аргументовані.

Заслухавши доповідь судді, міркування ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 в підтримання апеляції з доповненнями адвоката та заперечень проти апеляцій потерпілих, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення, потерпілих, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції з доповненнями адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, враховуючи думку потерпілої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, а апеляція потерпілої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вина засудженого ОСОБА_1, який не визнає вину, підтверджується не лише показаннями потерпілого ОСОБА_8 та інших потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 - не очевидців аварії, як вказує адвокат ОСОБА_2, але й іншими узгодженими між собою доказами по справі: показаннями свідка ОСОБА_12, протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 15.11.2011 р., протоколами огляду транспортних засобів - учасників ДТП, протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1, свідка ОСОБА_12, потерпілого ОСОБА_8 від 20.03.2012 р., висновками судово-медичних експертиз щодо тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП, у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_8, висновками експертиз технічного стану транспортних засобів № № 3/472, 3/425, 3/426, 3/427, 3/436, 3/428, 3/429, висновками комісійних судової транспортно-трасологічних експертиз № № 3/474, 3/432, 3/433, висновком комісійної експертизи механізму та обставин ДТП № 3/162, висновком комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 313/336, висновками судових авто товарознавчих експертиз № № 3191, 3192, 3255, 3271, показаннями в суді експертів ОСОБА_16 та ОСОБА_13, які підтвердили свої експертні висновки.

На думку колегії суддів, твердження захисника ОСОБА_2 про упередженість та суперечливість показань свідка ОСОБА_12, який намагається уникнути відповідальності, є надуманими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки його показання підтверджуються іншими доказами по кримінальній справі, а посилання адвоката ОСОБА_2 на те, що цей свідок міг заснути за кермом, є його припущеннями.

Щодо заявлених під час судового слідства багато чисельних клопотань про витребування тахографічних дисків, призначення додаткової комплексної судової експертизи механізму ДТП у Київському НДІ судових експертиз, про допит як свідка ОСОБА_17 та інших, то вони були відхилені згідно норм кримінально-процесуального законодавства України.

Суд першої інстанції при відхиленні клопотання про призначення додаткової комплексної експертизи механізму ДТП дотримався вимог ст. 75 КПК України.

Клопотання про виклик в судове засідання понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19, присутніх під час складання проколу огляду місця пригоди від 15.11.2011 р., було необґрунтованим, тому що вони підписали протокол у належних місцях. Протокол складений з дотриманням вимог ст. 85 КПК України.

Крім того, на досудовому слідстві допитувались ОСОБА_18 (т.3, а.с. 177-179) та ОСОБА_19 (т.3, а.с. 180-182), які дали змістовні показання щодо присутності та складання протоколу огляду місця пригоди 15.11. 2011 року.

Заяви осіб, які перебували на місці дорожньо-транспортної пригоди, з їх особистою думкою щодо винуватця пригоди, а саме свідка ОСОБА_17, є суб'єктивними та такими, що не відносяться до розгляду справи по суті, тому заявлене клопотання захисту про виклик даного свідка було відхилено.

На дослідження експертам був наданий лише один тахографічний диск автомобіля «Вольво», що, на думку колегії суддів, є достатнім, тому клопотання захисту про витребування та приєднання до матеріалів справи декілька інших тахографічних дисків обґрунтовано було відхилено.

Вирок суду першої інстанції був винесений згідно вимог ст. ст. 323, 324, 334 КПК України.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним.

Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_1, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, вчиненим з необережності, даних про його особу, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Крім того, суд при обранні покарання врахував те, що підсудний характеризується позитивно, працює, одружений, раніше не судимий, завдану шкоду не відшкодував, та виходячи з принципу того, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а також враховуючи думку потерпілих, які просять суворо покарати підсудного, позбавивши волі, суд прийшов до правильного висновку про не можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, внаслідок чого обрав йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Визнання ОСОБА_1 своєї вини в судовому засіданні апеляційної інстанції та виплата потерпілій ОСОБА_5 1000 грн. є пом'якшуючими покарання обставинами , але явно недостатніми для призначення більш м'якого покарання.

При залишенні на підставі ст. 1168 ЦК України без задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 судом не було враховано, що дана стаття регулює лише відшкодування моральної шкоди, а відшкодування витрат на поховання регулюється ст. 1201 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2012 р. потерпіла ОСОБА_6 подала цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т. 3, а.с. 138-140).

Згідно копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, які містяться на а.с. 141-142 у томі 3 матеріалів кримінальної справи, потерпіла ОСОБА_6 понесла витрати на пам'ятник та поминальний обід на загальну суму 14164, 50 грн.

Тому, на думку колегії суддів, підстав для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання немає, вирок підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 щодо відшкодування витрат на поховання.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 28, 328 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляцію потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних витрат на поховання - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: