Рішення № 31938903, 18.06.2013, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/2385/13-ц

2/247/724/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі :

Головуючої-судді ОСОБА_1

При секретарі Семенцовій І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС- ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС- ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 11 вересня 2012 року по 17 квітня 2013 року вона працювала на підприємстві відповідача. Звільнена відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення відповідач зобовязаний був виплатити всі суми, які їй належать, але до теперішнього часу у відповідача перед нею мається заборгованість по заробітній платі в сумі приблизно 1000 грн.

Враховуючи, що сума заборгованості по заробітній платі їй не виплачена з вини відповідача, спору про її розмір немає, відповідач повинний виплатити їй середній заробіток за період з 17 квітня 2013 року по день постановлення рішення.

Невиплатою заборгованості по заробітній платі і компенсації, їй спричинено моральну шкоду, були втрачені її нормальні життєві звязки, погіршилось здоров`я, вона відчувала себе неповноцінною, не маючи можливості після звільнення, а також в період роботи забезпечити себе і дитину життєво необхідними речами: продуктами харчування, одежею, ліками. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 10 000 грн.

Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, сума якої буде нею уточнена після витребування довідки про заборгованість, середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 квітня 2013 року по день постановлення рішення, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_3, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву, в якій указав, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивачки. У випадку неявки відповідача в судове засідання, просив розглянути справу заочно та постановити заочне рішення по справі. Зазначив, що останній розрахунок відповідачем проведено 17.05.2013 року.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав письмове заперечення на позов, представника в судове засідання не направив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи у відсутності представника не надав, на вимогу суду довідку про заробітну плату позивача за останні два календарні місяці перед звільненням, а якщо перед звільненням позивач не відпрацював повні останні два календарні місяці, то довідку про заробітну плату позивача за попередні два місяці роботи із зазначенням кількості відпрацьованих днів у кожному місяці, не надав.

Представник позивачки у письмовій заяві не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача. За ухвалою суду на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України розгляд справи проведено заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно із трудовою книжкою ОСОБА_2 наказом № 99-к від 11.09.2012 року була прийнята 11.09.2012 року у Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС- ІНВЕСТ», менеджером відділу збуту.

Відповідно до наказу № 38-к від 17.04.2013 року 17.04.2013 року звільнена з підприємства відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін (а.с.5).

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивачка зазначила, що при звільненні відповідач не провів з нею остаточний розрахунок і у відповідача перед нею існує заборгованість по заробітній платі в сумі приблизно 1 000 грн., спору про розмір заборгованості немає. З наданого позивачкою витягу по картковому рахунку ТВБВ № 10004/0257 філії Донецького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.31-32) вбачається, що на картковий рахунок позивачці після її звільнення проводилось зарахування заробітної плати: 30.04.2013 року у розмір 572,62 грн., 17.05.2013 року у розмірі 936,28 грн.

Згідно із довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС-ІНВЕСТ» від 31.05.2013 року (а.с.12) станом на 16.05.2013 року (день подання позову) перед ОСОБА_2 по підприємству відсутня будь-яка заборгованість по будь-яким виплатам.

Позивачкою не надано, а в судовому засіданні не здобуто доказів у підтвердження того, що на час розгляду даної справи у підприємства відповідача існує заборгованість перед позивачкою по заробітній платі.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення вимог позивачки у цієї частині немає.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу № 38-к від 17.04.2013 року позивачка 17.04.2013 року звільнена з підприємства відповідача відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України, за згодою сторін (а.с.5).

Згідно із витягом по картковому рахунку ТВБВ № 10004/0257 філії Донецького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.31-32) після звільнення 17.04.2013 року, на картковий рахунок позивачці 30.04.2013 року та 17.05.2013 року, проводилось зарахування заробітної плати.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що при звільненні з підприємства відповідач не провів з позивачкою повний розрахунок по виплатам, які належали їй за законом.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку

В судовому засіданні встановлено і підтверджено наданими позивачкою доказами, що в день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства, позивачці проведена не була. Судом не встановлено наявності між сторонами суперечки про їхній розмір.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки відповідачем не надано відомостей про число фактично відпрацьованих позивачкою робочих днів за останні два місяці роботи перед звільненням, середньоденна заробітна плата позивачки визначається судом діленням заробітної плати за відпрацьовані позивачкою протягом двох місяців перед звільненням робочі дні на число робочих днів протягом двох місяців перед звільненням позивачки.

Заробітна плата позивача за два відпрацьованих календарних місяці перед звільненням становить : за лютий 2013 року і березень 2013 року: 854,06 грн. + 975,00 грн. = 1829,06 грн. Кількість робочих днів у лютому і березні 2013 року становить 40 робочих днів (20 + 20 робочих днів = 40 робочих днів). Середньоденний заробіток позивача становить 45 грн. 73 коп. в день (1829,06 грн.: 40 днів = 45,73 грн.). Строк затримки розрахунку складає з 17.04.2013 року по 16.05.2013 року включно - 16 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.04.2013 року по 16.05.2013 року включно складає 731 грн. 62 коп. (16 робочих днів х 45 грн.73 коп. - середньоденний заробіток позивача = 731 грн.62 коп.).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 731 грн. 62 коп.

Суд критично ставиться до посилання відповідача у письмовому запереченні на те, що в день звільнення ОСОБА_2 не перебувала на робочому місці, оскільки у підтвердження цього відповідачем не надано жодного доказу.

Суд не бере до уваги, як не засновані на законі, посилання відповідача на те, що позивачка отримувала в центрі зайнятості допомогу по безробіттю, що у спірний період вона влаштувалась на роботу та отримувала заробітну плату більшу, ніж на підприємстві відповідача, а тому відсутні будь-які правові підстави для вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Частину третю статті 117 КЗпП України, яка передбачала, що в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, виключено на підставі Закону № 3248-ІV від 20.12.2005 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) щкоди від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві позивачка зазначила, що невиплатою заборгованості по заробітній платі і компенсації, їй спричинено моральну шкоду, були втрачені її нормальні життєві звязки, погіршилось здоров`я, вона відчувала себе неповноцінною, не маючи можливості після звільнення, а також в період роботи забезпечити себе і дитину життєво необхідними речами: продуктами харчування, одежею, ліками. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 10 000 грн. Але позивачкою не надано, а в судовому засіданні не здобуто доказів у підтвердження того, що невиплатою заборгованості по заробітній платі і компенсації, їй спричинено моральну шкоду.

З урахуванням наведеного, з урахуванням терміну невиплати належної позивачці суми, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення вимог позивачці у цієї частині немає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 731,62 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь Торезького УК (м. Торез) 22030001 судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 79, 88, 209, 210, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС-ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС-ІНВЕСТ» (Україна, 86604, Донецька область, м. Торез, вул. Уссурійська, 2/15, ідентифікаційний код 36893728, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 731 (сімсот тридцять одна) грн. 62 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕЗ ТС-ІНВЕСТ» на користь УК (м. Торез) 22030001 судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. - відмовити.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 червня 2013 року.

Рішення буде виготовлене в повному обсязі 20 червня 2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Торезьким міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, надавши в Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО. М. Чапланова