Ухвала суду № 31938721, 24.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" квітня 2013 р. Справа № 0670/5419/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2012 р. у справі за позовом дочірнього підприємства "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) № 0000122340 від 05 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 510997 грн. основного платежу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки ОДПІ про безпідставне віднесення Підприємством до собівартості реалізованої у 2-4 кварталах 2011 року вартості незавершеного виробництва та готової продукції, виготовлених до 01 квітня 2011 року, у розмірі 5329101 грн. не є обґрунтованими, оскільки у собівартість реалізованої продукції у вказаному періоді повинні враховуватися витрати, понесені на її виготовлення до 01 квітня 2011 року, але не відображені до набрання чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України. Підприємство вважає, що податковими інспекторами при перевірці не враховано понесені Підприємством до 01 квітня 2011 року витрати, які не відображені у зменшенні об'єкта оподаткування до моменту реалізації незавершеного виробництва і готової продукції. Крім того, на думку Підприємства податковим органом порушено порядок оформлення акту перевірки і направлення прийнятого за наслідками апеляційного оскарження рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" (далі-Підприємство) відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної ОДПІ планової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року та на підставі акту перевірки № 12/22-10/32002742 від 26 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122340 від 05 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 510997 грн. основного платежу і 127749 грн. штрафних санкцій.

Згідно акту Підприємством порушено, крім іншого, вимоги підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року на 510997 грн. внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2-4 квартали 2011 року.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що Підприємством безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2221730,25 грн. (у т.ч.: на 2221730,25 грн. по ряд. 5.1.16 «обслуговування виробничого процесу» декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року) за період з 01 квітня по 31 грудня 2011 року, оскільки первинними документами по придбанню матеріалів і послуг у Підприємства підтверджено лише 7052898,75 грн. при задекларованих витратах на матеріали та послуги у загальній сумі 9274629,90 грн. Суд вважав встановленим, що фактичною підставою для нарахування зобов'язання по податку на прибуток стало віднесення до витрат у розмірі 5329101 грн. вартості незавершеного виробництва і готової продукції, виготовлених до 01 квітня 2011 року у сумі 5329101 грн. і реалізованих після 01 квітня 2011 року (приріст яких визначався у додатку К1/1 по повній вартості).

Проте, судом не з'ясовано дійсні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно акту перевірки при визначенні витрат за період 2-4 квартали 2011 року було перевірено первинні документи Підприємства, щодо придбання сировини, матеріалів та послуг за період 01.04.-31.12.2011 р., без урахування того, що частина витрат, відображених Підприємством в декларації та які вплинули на об'єкт оподаткування даного періоду, були здійснені підприємством до 01.04.2011 р. та лише під час реалізації готової продукції включені до собівартості реалізованої продукції 2-4 кварталу 2011 року. Підтвердження правомірності таких витрат та їх документального забезпечення міститься в тексті акту на сторінках 5, 6, 7, з яких видно, що первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, на основі яких сформовані показники податкової та фінансової звітності, були представлені в повному обсязі, порушень за період з 01.07.2010 р. по 01.04.2011 року перевіркою не виявлено.

В ході апеляційного розгляду з'ясовано, що Підприємство веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, а для обрахунку об'єкта оподаткування використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень Податкового кодексу, як це визначено у його ст.44 п.44.2.

Згідно п.14.1.228. ст.14 Податкового кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу, та які підтверджують собівартість виробленої та реалізованої продукції. Під час документальної перевірки було надано всі регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, пояснення щодо відхилень між бухгалтерським та податковим обліком, якщо такі були спричинені об'єктивними відмінностями між вимогами Податкового кодексу та правилами бухгалтерського обліку. Загальна сума по декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. по рядку 05.1.СВ (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) склала 17 184 134 грн., а по рядку 040 Ф2 фінансовій звітності, яка подається до органу ДПІ разом з деклараціями щоквартально, складає 17 118 332 грн. Розбіжності в сумі 65 802 грн. полягають у відхиленнях двох видів обліку по сумі нарахованої амортизації та резервах на відпустки.

Щодо розрахунку визначення обсягу витрат, зазначеного в акті, то податковим органом безпідставно застосовано метод визначення приросту-збитку запасів згідно п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334, який втратив чинність з 01.04.2011 року. Собівартість виробленої та реалізованої продукції розраховується Підприємством в програмному комплексі щомісячно із застосуванням принципів та підходів відповідно до стандартів обліку та облікової політики, в тому числі, із відповідною системою записів на рахунках бухгалтерського обліку та автоматизовано забезпечено в програмному комплексі.

Вказане підтверджено в ході апеляційного розгляду справи та суду представлено копії актів приймання продукції з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., копії витягів SAP про рух продукції по складу Підприємства за той самий період, копії виробничих замовлень, копія процесу складування і відправки деталей замовнику.

У відповідності до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі III кодексу, не дозволяється (п.140.5 ст.140). Заборони на відображення у витратах нереалізованих станом на 01.04.2011 року незавершеного виробництва та готової продукції немає також в підрозділі 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу.

Згідно додатку К1/1 декларації Підприємства з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, на кінець звітного періоду обліковувалися за повною собівартістю незавершене виробництво в сумі 22 336 грн. та готова продукція в сумі 5306765 грн. (загальна сума 5 329 101 грн.), що свідчить про те, що витрати на виготовлення готової продукції згідно первинних документів були здійснені Підприємством до 01.04.2011 року, але не зменшили об'єкт оподаткування, оскільки продукція не була реалізована. За перевірений період до 01.04.2011 р. зауваження щодо правомірності формування показників декларації за 3-4 квартали 2010 р. - 1 квартал 2011 року в акті відсутні, у зв'язку з продажем вищезгаданих залишків незавершеного виробництва та готової продукції (що підтверджується обліковими даними та первинними документами) відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України вони збільшили витрати, що формують собівартість реалізованих товарів звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів в період 2-4 квартал 2011 року. Це підтверджує правомірність відображення Підприємством витрат, що сформували залишки нереалізованого незавершеного виробництва та готової продукції станом на 01.04.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи у суді І інстанції на підтвердження того, що облік на Підприємстві ведеться прозоро, ним було надано відомості про залишки готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва в кількісно-сумовому виразі станом на 01.04.2011 року, що сформували залишок по додатку К1, в сумі 5 306 765 грн., з яких вбачається реальна собівартість кожної деталі. Ціна реалізації продукції формувалася Підприємством виходячи з умов ринку і це фіксувалося у договорі. При тому, жодного посилання у акті на порушення в сфері ціноутворення та кількості виготовленої, але не реалізованої Підприємством продукції станом на 01.04.2011 року немає. Проте, вказане судом першої інстанції залишено поза увагою.

Відтак, колегія суддів вважає, що Підприємство підставно посилається на те, що у собівартості реалізованої продукції за 2-4 квартали 2011 року мають бути враховані витрати, понесені на її виготовлення до 01.04.2011 року, але не відображені до вступу в силу Податкового кодексу, оскільки вони є частиною собівартості.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ неправомірно визначила суму податкового зобов'язання з податку на прибуток Підприємства за період 01.04.2011 р. - 31.12.2011 р. в сумі 510 997 грн., чим порушила ст.140.5.ПК України, встановлюючи додаткові обмеження щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі III кодексу. Відповідно, безпідставно застосовано штрафні санкції.

Податковим органом, згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийнятого ним рішення та не представлено доказів на спростування вищевикладеного. Судом першої інстанції не досліджено належним чином представлені позивачем докази, не надано їм належної оцінки, а зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи.

Постанову судом прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" задовольнити. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2012 р. скасувати та прийняти нову про задоволення позову. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0000122340 від 05.04.2012 року, за яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств - за основним платежем - 510997 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 127749 грн. Стягнути з державного бюджету на користь ДП "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" 2204 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

А.В. Жизневська

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" вул.Неманихіна, 2,м.Малин,Житомирська область,11602

3- відповідачу Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл. Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11601