Постанова № 31935842, 12.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року 810/2777/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Кислинської О.М.,

представника відповідача - Мурги Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Комбі" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Фабрика "Комбі" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 01.02.2013 № 0000922300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 30000,00 грн.;

від 01.02.2013 № 0000842300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 34500,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за поставлену хімічну сировину, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаної хімічної сировини. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а договір поставки сторони уклали з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, укладений між позивачем та його контрагентом договір, на думку податкового органу, є нікчемним і таким, що порушує інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - хімічну сировину поставлено контрагентом у повному обсязі й оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Фабрика "Комбі" є юридичною особою, що зареєстрована 15.02.1992 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво парфумерних та косметичних виробів; виробництво мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; інші види оптової торгівлі.

У січні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством "Баварія-Ф" за вересень 2011 року (акт перевірки від 10.01.2013 № 28/22-00/190016050).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пунктів 198.1, 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвало до завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 30000,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 34500,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання хімічної сировини, які здійснювалися ним на підставі договору поставки, укладеного з Приватним підприємством "Баварія-Ф". На думку посадових осіб податкового органу, хімічна сировина контрагентом фактично не поставлялась, позивач не переслідував такої мети. Договір поставки було укладено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, договір є нікчемним, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Такий висновок посадових осіб ДПІ у Вишгородському районі базується на даних, одержаних від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Баварія-Ф" щодо його взаємовідносин з іншими платниками податків.

Як убачається з акта перевірки від 10.01.2013 № 28/22-00/190016050, посадові особи ДПІ у Вишгородському районі аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили. Натомість, акт містить цитати з акта перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Баварія-Ф", а також реферативний опис доктрини реальності господарських операцій.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.02.2013 № 0000922300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 30000,00 грн.;

від 01.02.2013 № 0000842300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 34500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податковий органів, а після залишення скарг без задоволення - до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки хімічної сировини, оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаної продукції, а також відомості щодо формування валових витрат за ІІІ квартал 2011 року. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані Приватне підприємство "Баварія-Ф".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У липні 2012 року між позивачем (покупець) і Приватним підприємством "Баварія-Ф" (постачальник) укладено договір від 12.07.2012 № 2-20/137, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність позивача хімічну сировину для виробництва продукції (2-нітро-1,4-фенілендіамін, парааміноортокрезол (4-аміно-О-крезол), параамінофенол тощо). Асортимент продукції та умови поставки були визначені Специфікацію від 29.08.2011 № 2-20/137-С3, згідно з якою позивач зобов'язувався самостійно вивезти хімічну сировину зі складу постачальника, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Постишева, 93.

На виконання умов вказаного договору постачальник здійснив поставку хімічної сировини на загальну суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн. На підтвердження факту поставки сировини позивач надав суду копії таких документів: видаткову накладну від 01.09.2011 № РН-0109-01 щодо передачі хімічної сировини на загальну суму 180000,00 грн., складену уповноваженими представниками постачальника та позивача; сертифікати відповідності та витяг з ТУ на придбану сировину; витяг з журналу реєстрації довіреностей; акти та картки складського обліку із записами про оприбуткування придбаної сировини на склад позивача та її подальший відпуск у виробництво.

Крім того, на підтвердження факту перевезення товару позивач надав суду копії: службової записки про відрядження водія-експедитора ОСОБА_3 до деяких міст, у тому числі й до Харкова (місцезнаходження складу постачальника); наказу про відрядження водія-експедитора ОСОБА_3; подорожного листа № 337798, що містить відомості про рух автомобіля, на якому здійснювалось перевезення вантажу, та про вантаж, що перевозився; нотаріально посвідчене письмове пояснення ОСОБА_3 щодо обставин перевезення сировини, придбаної у ПП "Баварія-Ф".

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Баварія-Ф" кошти в загальній сумі 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківських виписок.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства "Баварія-Ф" податкову накладну від 01.09.2011 № 1 на загальну суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий звітний період.

Обставини щодо віднесення позивачем до валових витрат коштів, сплачених Приватному підприємству "Баварія-Ф" в оплату за придбану хімічну сировину, включення їх до складу собівартості продукції податковим органом не досліджувались, в акті перевірки від 10.01.2013 № 28/22-00/190016050 (т.1, а с. 183) жодні відомості з цього приводу відсутні, натомість наведено цитати з Податкового кодексу України, що стосуються формування валових витрат.

Під час судового розгляду позивач стверджував, що кошти, сплачені Приватному підприємству "Баварія-Ф" в оплату за придбану хімічну сировину, відображені у бухгалтерському обліку, але ні до складу валових витрат, ні до собівартості продукції на момент проведення перевірки не включались, адже вироблена позивачем продукція на момент перевірки не була реалізована. Дійсність вказаних тверджень суд встановив на підставі копій податкових декларацій з податку на прибуток за 2-й та 3-й квартали 2011 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 90 "Собівартість реалізації" за квітень - вересень 2011 року, картки рахунку 90 "Собівартість реалізації" за вересень 2011 року.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Приватне підприємство "Баварія-Ф" (код за ЄДРПОУ 31635757) є юридичною особою, що зареєстрована 21.11.2003 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є: інші види оптової торгівлі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарська операція була безтоварною, укладений договір є нікчемним, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту безтоварності господарської операції, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу хімічної сировини та оплати її вартості підтверджуються документально, господарська операції належним чином відображена у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Твердження податкового органу про формування позивачем валових витрат у 3-му кварталі 2011 року за результатами здійснення господарської операції з Приватним підприємством "Баварія-Ф" не відповідають дійсності.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Приватним підприємством "Баварія-Ф", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки продукції та оплати її вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Твердження податкового органу безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо її реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000922300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 30000,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності, до яких відноситься собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт.

При цьому, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України убачається, що умовою віднесення собівартості продукції до витрат операційної діяльності, є факт реалізації цієї продукції.

В силу пункту 138.2статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В даній справі судом встановлено, що позивач не включав у 3-му кварталі 2011 року до витрат операційної діяльності кошти, сплачені Приватному підприємству "Баварія-Ф" за придбану хімічну сировину, оскільки у зазначеному податковому звітному періоді вироблена з цієї сировини продукція не була реалізована.

Таким чином, висновки податкового органу не відповідають дійсності, твердження про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000842300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 34500,00 грн., підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби:

від 01.02.2013 № 0000922300, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Фабрика "Комбі" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 30000,00 грн.;

від 01.02.2013 № 0000842300, з яким Приватному акціонерному товариству "Фабрика "Комбі" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 34500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Комбі" витрати по сплаті судового збору в сумі 645 (шістсот сорок п'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "17" червня 2013 р.