Ухвала суду № 31933299, 13.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11950/11/0170/24

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кащеєва Г.Ю. ) від 27.01.2012 по справі № 2а-11950/11/0170/24

за позовом Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (вул. Феодосійське шосе, 32, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98309)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031502 від 14.01.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 адміністративний позов Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031502 від 14.01.2011 року - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000031502 від 14.01.2011 на суму 15336,80 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

До початку судового засідання на адресу суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників.

У судове засідання 13.06.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

30.12.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за червень, липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1904/15-2/00193737 від 30.12.2010 (а.с. 14).

У зазначеному акті відповідач зафіксував порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ, а саме порушення терміну сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі цього акту відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 717 Закону України №2181-ІІІ відповідачем прийняте та направлене платнику податкове повідомлення-рішення 14.01.2011 №0000031502, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 717 Закону України №2181-ІІІ за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 76684,00грн., застосований штраф у розмірі 20% у сумі 15336,80 грн. (а.с. 13 зворотній бік).

Декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року (№25095 від 19.07.10р.) позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 28603 грн. за терміном сплати до 30.07.2010.

Декларацією з податку на додану вартість за липень 2010 року (№30665 від 19.08.10р.) позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 48081 грн. за терміном сплати до 30.08.2010.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв у період виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно акту перевірки, позивач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2010 року за терміном сплати до 30.07.2010, у розмірі 28603 грн.; за липень 2010 року за терміном сплати до 30.08.2010, у розмірі 48081 грн.

Встановлено, що у період з червня по липень 2010 року позивачем здійснені платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях №521 від 27.07.2010 на суму 28603,00 грн. (призначення платежу - ПДВ за червень 2010 р.), № 630 від 25.08.2010 на суму 48081,00 грн. (призначення платежу -ПДВ за липень 2010р.) (а.с. 12).

Проте відповідачем кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень від 27.07.2010 № 521 на суму 28603,00 із призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року" та від 25.08.2010 № 630 на суму 48081,00 грн. із призначенням платежу "ПДВ за липень 2010 року" (арк. с. 12), були зараховані не за призначенням платежу.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку у платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 №276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст.391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Отже, віднесення відповідачем зазначених сум не за призначенням платежу, є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 по справі № 2а-11950/11/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська