Ухвала суду № 31933175, 17.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 122/12186/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д. № провадження: 22-ц/190/3231/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Ісаєв Г. А.

"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Ісаєва Г.А. Суддів:Белинчук Т.Г. Підлісної І.А. При секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що йому, його матері - ОСОБА_8 та бабусі - ОСОБА_10 у рівних частках належала квартира АДРЕСА_1. 22 лютого 2006 року, він надав своїй матері довіреність для продажу його частки зазначеної квартири, яка 17 березня 2006 року була продана за 196350 грн., що на той час становило 38 000 доларів США, з них 25 334 доларів США, що складалося з його частки та частки його бабусі матір передала своєму брату - ОСОБА_7, відповідачу по справі. На отримані грошові кошти останній 29 грудня 2006 року придбав 56/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних побудов, що знаходиться в АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_10 22 травня 2007 року остання подарувала відповідачу по справі належні їй 56/100 часток зазначеного домоволодіння. На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 101 239,30 грн., звернути стягнення на 56/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_2, набутих на підставі договору дарування частки житла № 2596 від 22 травня 2007 року, у межах суми стягнення у розмірі 101 239,30 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалу нове про задоволення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_6, третю особу ОСОБА_11, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та звернення стягнення на частку в домоволодінні, яке отримано в дар від іншої особи є безпідставними в розумінні ст. 1212 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Звертаючись до суду, ОСОБА_6 просив стягнути безпідставно набути грошові кошти зі ОСОБА_7, вважаючи, що частина грошей, за які було придбано 56/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_2, є грошами від продажу його частки квартири АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що позивачу разом зі своєю матерю ОСОБА_8 та бабусею - ОСОБА_10 у рівних частках належала квартира АДРЕСА_1.

22 лютого 2006 року ОСОБА_6 надав своїй матері довіреність для продажу його частки зазначеної квартири (а.с. 10).

Після продажу квартири виручені гроші були поділені між ОСОБА_8, яка отримала 1/3 частку та ОСОБА_10 яка залишила собі 2/3 часток і на вказані гроші 29 грудня 2006 року придбала на своє ім'я 56/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_2, а в наступному, ОСОБА_10 на своє ім'я за договором купівлі-продажі від 29 грудня 2006 року придбала 56/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_2. 22 травня 2007 року ОСОБА_10 подарувала вищезазначені 56/100 часток домоволодіння ОСОБА_7 (а.с. 11-13).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки він є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини у справі і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам та наданим сторонами доказам. Зокрема, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки ОСОБА_7 став власником 56/100 часток на підставі безоплатного договору, тому вимоги ОСОБА_6 щодо витребування безпідставно набутих коштів не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права суд апеляційної інстанції також не бере до уваги у зв'язку з необґрунтованістю цього доводу. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами і застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірні правовідносини не регулюються положеннями статті 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування судового рішення можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати що справу вирішено неправильно.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Ісаєв Г.А. Белинчук Т.Г. Підлісна І.А.