Постанова № 31933139, 18.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3072/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року 11.56. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,

за участю

представника позивача - Ткач В.С., за довіреністю

представника відповідача - Букалов А.В., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013 року № 0000922250 та № 0000932250, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013 року № 0000922250 та № 0000932250.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Дана Маркет Юг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, червень 2010 року був складений та підписаний акт перевірки від 21.03.2013 року № 1972/22-5/30199632. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Приморському районім. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000922250 від 03.04.2013року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19875 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4969 грн. та №0000932250 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24844 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6211 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що реальність виконання сторонами умов договору поставки підтверджується відповідними видатковими документами та платіжними дорученнями. Фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не було прийнято до уваги той факт, що ПП «Дана Маркет Юг» здійснювало для Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» поставку дверей в кількості 150 шт., що не викликає особливих труднощів для п'яти осіб. Відсутність ТТН спростовується проведенням перевезення транспортом ПП ВКФ «Мікромегас», а їх транспортування підтверджується відповідними подорожніми листами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с. 35-39).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» в якості юридичної особи зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.10.1998 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Судом встановлено, що відповідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.03.2013 року №682, фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Дана Маркет Юг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, червень 2010 року, за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки від 21.03.2013 року № 1972/22-5/30199632.

З акту перевірки вбачається, що ПП ВКФ «Мікромегас» були порушені вимоги п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а саме: безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ПП «Дана Маркет Юг» на загальну суму 99 375 грн., та вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 19875 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи данні інформаційних баз (АІС «Облік податків та платежів», АІС Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПС України, АРМ «Бест Звіт», АІС «РПП» система «Податковий блок»), звітні податкові декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2010 року, податкова декларація на прибуток за 9 місяців 2010 року, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №495/23-5/30199632 від 06.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Маркет Юг» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, первинні документи позивача: договір поставки від 20.04.2010 року № 200410, податкові накладні за квітень, червень 2010 року, видаткові накладні за травень, червень 2010 року, платіжні доручення за квітень, червень 2010 року.

З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що операції з поставки ПП «Дана Маркет Юг» в адресу ПП ВКФ «Мікромегас» мають ознаки «нікчемних», оскільки у ПП «Дана Маркет Юг» відсутні необхідні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, а також ПП ВКФ «Мікромегас» до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, картки по рахункам бухгалтерського обліку з відображенням господарської операції з ПП «Дана Маркет Юг».

Судом встановлено, що позивач подавав на адресу ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС письмові заперечення на акт перевірки від 28.03.2013 року № 89/06 (а.с. 18), до яких були додані копії подорожних листів та повідомлено про причину відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки товар перевозився власним транспортом позивача. Листом ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.04.2013 року № 14248/10/22-5/12 вказані письмові заперечення залишення без розгляду у зв'язку з порушенням термінів подання (а.с. 19-20).

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000922250 від 03.04.2013року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19875 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4969 грн. та №0000932250 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24844 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6211 грн. (а.с. 7, 8).

Одночасно, судом досліджені договір поставки №200410 від 20.04.2010 року (а.с.6), платіжні доручення (а.с. 21-22), податкові та видаткові накладні, подорожні листи (а.с.23-29), копія картки рахунку №63 за 2 квартал 2010 року (а.с.75-76).

Проаналізувавши положення законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість», які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 1.32 вищезазначеного Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктами 5.3 - 5.7 цього Закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат, зокрема згідно з абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Датою виникнення валових витрат, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 2.4. п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності укладених за перевіряємий період правочинів, оскільки подана до суду первинна документація підтверджує реальність зазначених правочинів, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних спростовується тим, що позивач ще до винесення податкових повідомлень-рішень надавав на адресу відповідача подорожні листи, якими підтверджено факт перевезення товару власним транспортом позивача.

Також позивач довів, що вказаний товар (двері) був ним використаний в його господарській діяльності, а саме: використані при будівництві житлових будинків, що є одним із видів господарської діяльності позивача.

Тому, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000932250 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24844 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6211 грн. прийняте відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Також, суд вважає протиправним податкове повідомлення - рішення № 0000922250 від 03.04.2013року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19875 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4969 грн., з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за спірний період, на час формування податкового кредиту за спірний період, податкові накладні були оформлені належним чином, а підприємство контрагента було зареєстровано як платник ПДВ на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається, в тому числі на висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірок, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Крім того, відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток такого рішення суду не було.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з контрагентом було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень - рішень № 0000922250 від 03.04.2013 року та № 0000932250 від 03.04.2013 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, відповідно до положень Законів України «Про податок на додану вартість»,«Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013 року № 0000922250 та № 0000932250 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000922250 від 03.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000932250 від 03.04.2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 червня 2013 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000922250 від 03.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000932250 від 03.04.2013 року.

18 червня 2013 року.

.