Постанова № 31933079, 13.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 803/1193/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача Пламетюка О.А.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» (надалі - ТзОВ «Оріон Будінвест 2», позивач, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року № 0000622201 та № 0000452201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Оріон Будінвест 2» по взаємовідносинах з ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» за період 2009 - 2012 років, про що складено акт № 60/22.5/36452459 від 09.01.2013 року.

В акті перевірки вказано, що ТзОВ «Оріон Будінвест 2» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ-ІV квартал 2011 року на загальну суму 326715 грн., завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового кредиту на суму 52515 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 929101 грн. Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські операції (договори субпідряду) між позивачем та його контрагентами - ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а відтак вказані правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ 29.01.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000622201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 415 336,50 грн., в тому числі: 287103 грн. - за основним платежем та 128233,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000452201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 330473, 50 грн., в тому числі: 330097 грн. за основним платежем та 376,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та субпідрядниками ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком", ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», вказує, що сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Зауважує на тому, що під час проведення перевірки інспекторам було надано всі документи, які підтверджують реальність проведення господарських операцій між контрагентами, а тому у відповідача не було обґрунтованих підстав для висновків в акті перевірки стосовно нікчемності правочинів, а за таких підстав винесене податкове повідомлення-рішення вважає протиправним та просить суд його скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Березна Т.О. в судовому засіданні позовних вимог не визнала та пояснила, що висновки акту перевірки стосовно нікчемності укладених договорів субпідряду ґрунтуються на матеріалах, що надійшли від ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 року у яких зазначено, що згідно протоколів допиту директорів (в якості свідків) ОСОБА_3 (ТзОВ "Будівельна компанія "АРС"), ОСОБА_4 (ТзОВ "Лідерком") та ОСОБА_5 (ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент») вбачається, що вищевказані підприємства зареєстровані на їхні імена на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду. До діяльності вказаних підприємств кожен з них не причетний, фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали. Вказує на те, що ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком", ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» за юридичною адресою не знаходяться, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності у них відсутні. Дані обставини вказують на те, що укладені ТзОВ «Оріон Будінвест 2» угоди суперечать вимогам статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому дані господарські операції мають ознаки нікчемності. Відтак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Оріон Будінвест 2» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 601565 (т. 1, а.с. 8), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.05.2009 року № 560 (т.1, а.с. 10) та зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 02.06.2009 року № 100228943 (т.1, а.с. 9). При цьому, як слідує із Статуту товариства, затвердженого зборами учасників - протоколом № 01-12 від 12.03.2012 року до видів діяльності позивача відносяться, зокрема, організація та проведення підготовчих, загально-будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних, ремонтно-будівельних і спеціальних будівельних робіт, включаючи роботи по реконструкції, технічному переозброєнню, капітальному ремонту, реставрації, відновленню громадських, промислових та житлових об'єктів; організація будівництва об'єктів нерухомості, що включає весь комплекс будівельних, ремонтно-будівельних, оздоблювальних робіт, робіт по переобладнанню, переоснащення, модернізації, здійснення благоустрою, самостійно або з залученням інших суб'єктів господарювання, як на власних об'єктах так і на об'єктах інших осіб (т.1, а.с. 62).

Луцькою ОДПІ в період з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року на підставі наказу № 2347 та направлення на перевірку від 24.12.2012 року, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Оріон Будінвест 2» по взаємовідносинах з ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» за період 2009 - 2012 років, про що складено акт № 60/22.5/36452459 від 09.01.2013 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення товариством:

- ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203), фінансово-господарські операції (правочини) між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ "Будівельною компанією "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» відповідно до п.1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону.

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Оріон Будінвест 2» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 326715 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - в сумі 31780 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 247380 грн. та за ІV квартал 2011 року в сумі 47555 грн.

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на загальну суму 52515 грн., в тому числі за червень 2011 року -3370 грн., за липень 2011 року - 25811 грн., за серпень 2011 року - 16628 грн., за листопад 2011 року -3404 грн., за грудень 2011 року - 2585 грн. та за серпень 2012 року-717 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 929101 грн., в тому числі за червень 2011 року - 27268 грн., за липень 2011 року - 69910 грн., за серпень 2011 року - 33693 грн. та за листопад 2011 року - 173230 грн.

Як вбачається з акту перевірки, формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту по податку на додану вартість здійснено позивачем на підставі господарських операцій, здійснених відповідно до умов договорів субпідряду № 108-11 ОБ2 від 30.11.2011 року з ТзОВ «Лідерком», № 32-11 від 01.07.2011 року з ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» та № 35-11 ОБ 2 від 14.04.2011 року з ТзОВ «Будівельна компанія «АРС»». За вказаними договорами, вищезазначені товариства (субпідрядники) зобов'язувалися на свій ризик, зі своїх матеріалів і своїми засобами виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах будівництва на яких підрядник (ТзОВ «Оріон Будінвест 2») виконує роботи в якості генерального підрядника або підрядника, а підрядник зобов'язаний прийняти та оплатити їх.

За висновками податкового органу, зробленими в акті № 60/22.5/36452459 від 09.01.2013 року вказані договори мають ознаки нікчемності (фіктивності), оскільки укладені без наміру реального здійснення господарських операцій, обумовлених ними. Враховуючи, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, то відповідно здійснюється коригування показників податкових декларацій, пов'язаних з обчисленням сум податкових зобов'язань податку на додану вартість та податку на прибуток за операціями, що проведені на підставі таких правочинів.

Висновки відповідача щодо фіктивності даних правочинів ґрунтуються на тому, що згідно протоколів допитів в якості свідків директорів підприємств ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбачається, що товариства "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком", ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» зареєстровані на їхні імена на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду. До діяльності вказаних підприємств кожен з них не причетний, фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ 29.01.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000622201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 415 336,50 грн., в тому числі: 287103 грн. - за основним платежем та 128233,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000452201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 330473, 50 грн., в тому числі 330097 грн. за основним платежем та 376,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі ПК України) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році ТзОВ «Оріон Будінвест 2» в межах господарської діяльності укладало договори генерального підряду, а для виконання будівельних робіт залучало субпідрядників ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент».

Так, 14.04.2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» (підрядником) та ТзОВ "Будівельна компанія "АРС" (субпідрядником) було укладено договір № 35-11 ОБ2, за яким субпідрядник зобов'язувався на свій ризик, з своїх матеріалів і своїми засобами виконати ремонтно - будівельні роботи на об'єктах будівництва на яких підрядник виконував роботи в якості Генерального підрядника або підрядника, а підрядник зобов'язаний прийняти та оплатити їх. (т.1 а.с. 24). Підрядник зобов'язаний провести роботи, зазначені в договорі у відповідності до проектної документації (локальних кошторисів) та договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору та складається по кожному з об'єктів будівництва. Виконання умов договору підтверджується актами приймання-виконання будівельних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (т.1 а.с. 145-220), виписками по банківських рахунках (т.1 а.с. 228-236), платіжними дорученнями № 485 від 27.07.2011 року, № 613 від 17.08.2011 року, № 633 від 22.08.2011 року, № 703 від 06.09.2011 року, № 717 від 09.09.2011 року, № 783 від 16.09.2011 року, № 848 від 06.10.2011 року, № 888 від 13.10.2011 року, № 932 від 25.10.2011 року, № 999 від 04.11.2011 року (т.2 а.с. 12-23), податковими накладними (т.2 а.с. 40-53).

01.07.2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» (генпідрядник) та ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент" (підрядник) було укладено договір № 32-11, за яким підрядник зобов'язувався на свій ризик, з своїх матеріалів і своїми засобами виконати будівельні роботи по монтажу системи каналізації на об'єкті будівництва - магазин, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 79/2, а генпідрядник зобов'язаний прийняти та оплатити їх.(т. 1, а.с. 23). Виконання умов договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року (т.2 а.с. 3, 7), довідками про вартість виконаних робіт на 17 964 грн. та на 6762 грн. (т. 2 а.с. 2, 6), податковими накладними № 77 від 02.08.2011 року, № 266 від 10.08.2011 року, № 43 від 06.08.2012 року (т.2 а.с. 56-58).

Оплата за виконані субпідрядні роботи проводилась шляхом перерахування коштів на рахунки ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент" згідно з платіжними дорученнями № 526 від 02.08.2011 року, № 572 від 10.08.2011 року (т.2 а.с. 13, 14)

Також, між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» (підрядник) та ТзОВ "Лідерком" субпідрядник було укладено договір № 108-11 ОБ2, за яким субпідрядник зобов'язувався виконати ремонтно - будівельні роботи на об'єктах будівництва на яких підрядник виконує роботи в якості Генерального підрядника або підрядника, а підрядник зобов'язаний прийняти та оплатити їх (т. 1, а.с. 22). Виконання умов вказаного договору підтверджується оформленими податковими накладними № 885 від 30.12.2011 року та № 886 від 30.12.2011 року (т.2 а.с. 54 - 55), довідками про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (т.1 а.с. 237, 242) та актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (т.1 а.с. 238, 243 ).

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат та визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Крім того, щодо неправомірності твердження відповідача про нікчемність договорів суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів субпідряду були виконані сторонами, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності з боку ДПІ в акті перевірки контролюючого органу відсутні. На момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, які в свою чергу оплачені.

Таким чином, актом перевірки № № 60/22.5/36452459 від 09.01.2013 року не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

Крім того, суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про їх непричетність до діяльності ТзОВ "Будівельна компанія "АРС" , ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» (т.1, а.с. 43-57), оскільки, такі показання були надані в ході досудового слідства одноразово, за відсутності захисників, а суду не надані докази, що обвинувальними вироками суду ці чи інші особи були засуджені за фактами створення фіктивних підприємств ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», підробку податкових накладних та інших первинних документів, по яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати.

Твердження податкового органу про відсутність у ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не можуть ґрунтуватися виключно на показаннях вказаних свідків, суду не надано будь-яких актів зустрічних звірок, проведених щодо вказаних контрагентів позивача, не надано доказів того, що операції з позивачем не відображені в бухгалтерському та податковому обліку цих підприємств та що вказані контрагенти не задекларували податкові зобов'язання по зазначених операціях. Можливі порушення контрагентами ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

З постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2013 року вбачається, що в ході досудового розслідування від ТзОВ «Оріон Будінвест 2» отримано завірені копії підтверджуючих документів щодо проведення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», зокрема: договорів, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, карток рахунку, платіжних доручень, якими підтверджено проведення таких фінансово-господарських операцій. В ході досудового розслідування, з метою перевірки фактично виконаних будівельних робіт частково проведено огляди нерухомих об'єктів, які знаходяться за адресами в місті Луцьку: вул. Б.Хмельницького, 5, вул. Карпенка Карого, 3, вул. Кривий Вал, 41 б, вул. Електроапаратна, 3 в ході яких встановлено, що в дійсності ремонтно-будівельні роботи були виконані та дані роботи відповідають документам, наданим ТзОВ «Оріон Будінвест 2» під час перевірки. (т.2 а.с. 61).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по господарських операціях з ТзОВ "Будівельна компанія "АРС", ТзОВ "Лідерком" та ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 29 січня 2013 року № 0000622201 та № 0000452201.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням ст.94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2 294 грн., сплачений платіжним дорученням № 61 від 22.05.2013 року (т.1, а.с. 2).

Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000622201 та № 0000452201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні ).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук