Рішення № 31932871, 12.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 916/1077/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Бурдинюк С.Л.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Пантеон" про стягнення 460 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Пантеон" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р. в сумі 460000,00 грн., посилаючись на наступне.

22.10.2012 р. між ТОВ „Рестінмакс-Україна" та ТОВ „Будівельна компанія „Пантеон" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № РуП22/10-12, відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 якого позикодавець надає позичальнику позику у вигляді поворотної фінансової допомоги, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором, позика надається частинами або одноразово в повному обсязі в національній валюті України в розмірі 2 982 900,00 грн., без ПДВ.

Згідно п. 2.4 договору позика має бути повернута позичальником не пізніше 22.01.2013 р.

Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору ним перераховано відповідачу суму позики в розмірі 2982900,00 грн. платіжними дорученнями № 530 від 24.10.2012 р. на суму 2947900,00 грн. та платіжним дорученням № 539 від 02.11.2012 р. на суму 35000,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що 14.02.2013 р. сторонами було підписано протокол щодо погашення заборгованості по договору № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р. про надання поворотної фінансової допомоги. Згідно умов вказаного протоколу було погоджено графік погашення боргу (пп. 1, 2), а саме на дату складення протоколу сума заборгованості склала 991372,00 грн., відповідач гарантував погашення боргу (повернення) вказаної суми заборгованості до 01.03.2013 р. - 310066,00 грн., до 10.03.2013 р. - 460000,00 грн., залишок суми 221306,00 грн. - до 3 кварталу 2013 р.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов вказаного договору та протоколу, відповідач лише 11.03.2013 р. погасив частину боргу в розмірі 310 066,00 грн., а суму боргу в розмірі 460000,00 грн. не погасив в узгоджені терміни. Наразі позивач вказує, що положення вказаних договору та протоколу не вимагають будь-якого додаткового звернення позивача до відповідача. Так, на думку позивача, такі дії позивача свідчать про недотримання відповідачем умов договору та протоколу чим спричиняється шкода майновим інтересам позивача. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1077/13 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві та договорі, що також значиться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить наявне в матеріалах поштове повідомлення про вручення ухвали суду (а.с. 39).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Пантеон" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № РуП22/10-12 (а.с. 7-8), відповідно до п. 1.1 якого позивач як позикодавець надає відповідачу як позичальнику позику у вигляді поворотної фінансової допомоги, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Позика надається частинами або одноразово в повному обсязі в національній валюті України в розмірі 2982900,00 грн., без ПДВ (п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.2 договору позика надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.3 договору позика надається у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з поточного рахунку позикодавця.

П. 2.4 договору визначено, що позика має бути повернута позичальником не пізніше 22 січня 2013 р. Вказаний строк повернення позики може бути продовжений за письмовою згодою сторін.

В п. 2.5 договору зазначено, що позика використовується для поповнення обігових коштів позичальника для здійснення ним господарської діяльності відповідно до статуту.

Порядок повернення позики визначено в розділі 3 договору. Так, позика підлягає поверненню в строк, зазначений в п. 2.4 договору (п. 3.1. договору). Повернення грошових коштів проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 3.2 договору).

Згідно п. 7.2 договору позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої позики, письмово попередивши про це позичальника за 5 робочих днів.

Вказаний договір вступив в силу з дати надання позики позичальнику та діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 8.1 договору).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов вказаного договору перерахував відповідачу суму позики в розмірі 2982900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 530 від 24.10.2012 р. на суму 2947900,00 грн. та № 539 від 02.11.2012 р. на суму 35000,00 грн. (а.с. 13, 14).

В свою чергу відповідач здійснив частково повернення наданої позики згідно платіжних доручень № 1752 від 14.11.2012 р. на суму 8000,00 грн., № 1819 від 29.12.2012 р. на суму 368500,00 грн., № 1821 від 04.01.2013 р. на суму 186500,00 грн., № 1867 від 31.01.2013 р. на суму 1107340,00 грн., № 1883 від 11.02.2013 р. на суму 321188,00 грн. (а.с. 15-17), всього на загальну суму 1991528,00 грн. Відтак, залишок неповернутої відповідачем суми позики склав 991372,00 грн., хоча строк для її повернення згідно умов п. 2.4 договору сплинув 22.01.2013 р.

При цьому, як було встановлено судом, 14.02.2013 р. між сторонами було підписано протокол про погашення заборгованості по договору № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р. про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 9). Як випливає зі змісту вказаного протоколу, відповідач визнав наявну суму заборгованості у розмірі 991372,00 грн., при цьому відповідач гарантував сплату (повернення) вказаної суми заборгованості частинами, а саме до 01.03.2013 р. - 310066,00 грн., до 10.03.2013 р. - 460000,00 грн., залишок суми 221306, 00 грн. - до 3 кварталу 2013 р. Отже, сторонами було погоджено графік погашення боргу шляхом підписання вказаного протоколу.

Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов вказаного договору та протоколу, відповідач 11.03.2013 р. погасив частину боргу в розмірі 310 066,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1920 від 11.03.2013 р. (а.с. 12), а суму боргу в розмірі 460000,00 грн., яка мала бути сплачена до 10.03.2013 р., не погашено в узгоджені терміни, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про повернення вказаної частини заборгованості.

Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір поворотної фінансової допомоги (позики), укладений позивачем з відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п. 2.4 договору № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р. було встановлено строк повернення позики не пізніше 22.01.2013 р., однак у вказаний строк відповідач не повністю виконав зобов'язання з щодо повернення отриманої позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 991372,00 грн. В подальшому сторонами було узгоджено порядок погашення цієї суми боргу, який було порушено відповідачем.

Так, неповерненням позивачу отриманої суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 460000,00 грн., строк для повернення якої сплинув 10.03.2013 р., за вищезазначеним договором позики відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 460000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Пантеон" про стягнення 460000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Пантеон" (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4а; код ЄДРПОУ 35929355; п/р 26001110017453 в ПАТ „Фінбанк" м. Одеса, МФО 328685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рестінмакс-Україна" (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4а; п/р 26008110016491 у ПАТ „Фінбанк" м. Одеса, МФО 328685; код ЄДРПОУ 35641036) суму боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № РуП22/10-12 від 22.10.2012 р. в розмірі 460000/чотириста шістдесят тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9200/дев'ять тисяч двісті/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2013 р.

Суддя Петров В.С.