Рішення № 31932852, 10.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.13 р. Справа № 914/1393/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД, м.Львів

до відповідача-2 Статкевича Олександра Вікторовича, м.Львів

до відповідача-3 Лаврова Володимира Івановича, м.Львів

про стягнення 4 567 864,43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Татомир Ю.І. - представник (довіреність №1832 від 20.07.2012р.);

від відповідача-1: Ганущин М.В. - представник (довіреність (б/н від 14.05.2013р.);

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось із позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД, до відповідача-2 Статкевича Олександра Вікторовича, до відповідача-3 Лаврова Володимира Івановича про стягнення з відповідачів 1, 2, 3 солідарно на користь ПАТ "Кредобанк" загальну суму заборгованості в розмірі 4 567 864,43 грн., з яких 4 501 110,21 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 64 989,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 600,00 грн. прострочена комісія за адміністрування кредиту, 13,76 грн. пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 1 151,31 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 11.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.05.2013р. Ухвалою суду від 15.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 29.05.2013р. з підстав, наведених у даній ухвалі. Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2013р.

Представник позивача на виконання вимог ухвал суду подав нормативно-правове обґрунтування підстав для залучення відповідачами фізичних осіб (вх. №21400/13 від 10.06.2013р.), в якому просить суд задоволити позовні вимоги позивача в повному обсязі, в частині стягнення заборгованості із фізичних осіб, як відповідачів по даній справі. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав наведених у заяві вх. №16539/13 від 15.05.2013р., та просить суд припинити провадження у справі, мотивуючи тим, що відповідачами у справі є фізичні особи Статкевич О.В. та Лавров В.І. - які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідач-2 в судове засідання не з"явився, вимог ухвал суду від 11.04.2013р., 15.05.2013р. та 29.05.2013р. не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу-2 ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 182, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу-2 на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 182.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом надсилання відповідачу-2 ухвали суду від 29.05.2013р. про відкладення розгляду справи на 10.06.2013р. є наявна в матеріалах справи копія реєстру № 686 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 31.05.2013р.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 10.06.2013р. від відповідача-2 відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідача-3 подав клопотання (вх. №21399/13 від 10.06.2013р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його перебуванням у відрядженні у м.Києві, просить не розглядати справу без його участі.

Станом на 10.06.2013р. від відповідача-3 докази витребувані ухвалою суду не надходили.

Розглянувши клопотання відповідача-3, заслухавши думку представників позивача та відповідача-1 суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 09.04.2013р., розгляд справи неодноразово відкладався, відтак у відповідача-3 було достатньо часу для реалізації передбачених статтею 22 ГПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо подання відзиву у справі з викладом своєї позиції по предмету спору.

Крім того, слід зазначити, що при вирішення спорів господарський суд обмежений процесуальним строком встановленими статтею 69 ГПК України, який у виняткових випадках продовжується за клопотанням сторін на 15 днів. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходили.

Водночас, відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов"язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Водночас, матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності відповідача-3.

Слід зазначити, що ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідачів за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача-1, суд,-

встановив:

22.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (з метою приведення своєї діяльності у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" найменування Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Кредобанк"; надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД (позичальник) було укладено кредитний договір № 176 в (далі по тексту - кредитний договір), згідно умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

За умовами п.2.1.1. кредитного договору розмір кредиту та валюта кредиту - 300 000,00 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів).

Згідно п.2.1.3. кредитного договору за користування кредитними коштами наданими за рахунок ресурсів ВАТ «Кредобанк» процентна ставка встановлюється з розрахунку 14,5 % річних в доларах США; з моменту надходження ресурсів РКО ВР S.A. (Варшава) процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку Libor (01) + 10% річних в доларах США.

За умовами п.2.1.4. кредитного договору у разі невиконання вимог, передбачених у п.9.36. цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% річних вище діючої, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду (лютий-квітень, травень-липень, серпень-жовтень, листопад-січень) на наступний період. В подальшому при виконанні позичальником протягом наступного аналізованого періоду вимог п.9.36. цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, визначеному в п.2.1.3. цього договору, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду на наступний період. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує - Libor (01) + 12% річних в доларах США.

За умовами п.2.1.6. кредитного договору порядок видачі кредиту - траншами: - шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням; - шляхом нарахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника з подальшим використанням безпосередньо за цільовим призначенням; - шляхом конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим використанням безпосередньо за цільовим призначенням.

Дата остаточного повернення кредиту 17.02.2015 р. (п.2.2. договору).

Умовами п.4.1.3 кредитного договору передбачено, що за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку: за управління кредитом - 200,00 грн., сплачуються щомісячно на рахунок №29097027103007.

За умовами п.4.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у п.2.2. цього договору. Нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою банку, до терміну вказаному у п.2.2. цього договору.

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2. цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дні місяця, за який нараховані проценти, на рахунок №29097027103007.

За умовами п.5.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту.

Відповідно до п.5.9. кредитного договору банк у випадках передбачених п.2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що повідомляє позивальника.

Згідно п.7.1. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню: - за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; - за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05 % за кожен день прострочки від простроченої несплаченої суми.

За весь період часу обслуговування банком даної кредитної заборгованості було укладено ряд договорів забезпечення та додаткових угод до вищевказаного кредитного договору, а саме: кредитний договір в новій редакції №176 від 18.02.2010 року; додатковий договір №1 від 04.03.2009 року; договір про внесення змін від 12.11.2010р.; договір про внесення змін від 16.03.2011 року; договір про внесення змін від 27.04.2012 року; договір про внесення змін від 26.10.2012 року; договір застави від 26.10.2012 року; договір іпотеки від 18.02.2010 року; додатковий договір №1 про внесення змін до договору іпотеки від 12.11.2010 року; додатковий договір №2 про внесення змін до договору іпотеки від 16.03.2011 року; додатковий договір №3 про внесення змін до договору іпотеки від 27.04.2012 року; договір іпотеки від 26.10.2012 року; додатковий договір №4 від 26.10.2012 року.

Вказаними договорами неодноразово вносились зміни у п.2.1. кредитного договору щодо умов, порядку виплати кредитних коштів, відсотків, які позичальник зобов"язаний сплатити за їх користування.

Так, зокрема згідно укладеного 26.10.2012р. між ПАТ "Кредобанк" (надалі -банк) та ТзОВ "Аскона ЛТД "(позичальник) договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 176 від 22.08.2008р., п.2.1. розділу 2 якого викладено в новій редакції, згідно якої банк видає позичальнику кредит в сумі 4 501 110,21 грн., що включає гривневий еквівалент основного боргу згідно кредитного договору № 176 від 22.08.2008р. станом на день внесення змін в умови кредитування по курсу НБУ, на дату внесення змін, збільшується на суму фактичної заборгованості за основним боргом згідно кредитного договору № 12 від 20.07.2011р. та кредитного договору №9 від 27.04.2012р. Призначення кредиту - поповнення обігових коштів, а саме: придбання товарів будівельної групи, оплата послуг та інші витрати, пов"язані з господарською діяльністю підприємства. Додатково погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 12 від 20.07.2011р.; погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №9 від 27.04.2012р., процентна ставка 16%.

Позивач свої зобов'язання по кредитному договору та додаткових угодах виконав повністю, перерахував відповідачу траншами кошти згідно наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів.

У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 11.02.2012р. надіслав йому повідомлення-вимогу про дострокове повне погашення заборгованості боржника перед банком згідно кредитного договору в 30-ти денний строк. Проте, відповідач-1 залишив дане повідомлення-вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на 13.02.2013р. у відповідача-1 існує заборгованість в сумі 4 501 110,21 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 64 989,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 600,00 грн. прострочена комісія за адміністрування кредиту, 13,76 грн. пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 1 151,31 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД (надалі - банк) та Статкевичем Олександром Вікторовичем (надалі - поручитель (відповідач-2)), 26.10.2012р. було укладено договір поруки (надалі - договір поруки).

Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД (надалі - банк) та Лавровим Володимиром Івановичем (надалі - поручитель (відповідач-3)), 26.10.2012р. було укладено договір поруки (надалі - договір поруки).

Відповідно до умов п.1.2. яких поручителі (Статкевич Олександр Вікторович та Лавров Володимир Іванович) зобов'язувалися відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойки) за кредитним договором №176 від 22.08.2008р., укладеним між боржником та кредитором. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається позичальнику кредитором на наступних умовах: сума кредиту - 4 501 110,21 грн.; строк повернення кредиту - 17.02.2015р.; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі - 16% річних.

У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 11.02.2013р. надіслав відповідачу-2 та відповідачу-3 повідомлення-вимоги про дострокове повне погашення заборгованості перед банком згідно кредитного договору в 30-ти денний строк. Проте, відповідач-2 та відповідач-3 залишили дані повідомлення-вимоги без відповіді та задоволення.

Боржник та поручителі й надалі не виконують умови кредитного договору щодо повернення заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв"язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 4 567 864,43 грн., з яких 4 501 110,21 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 64 989,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 600,00 грн. прострочена комісія за адміністрування кредиту, 13,76 грн. пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 1 151,31 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання по договору кредиту №176 від 22.08.2008р. з врахуванням внесених до нього змін та укладення договору в новій редакції, виконав повністю.

Відповідачу виплачено траншами кошти, а саме: 100 000,00 доларів США що підтверджується меморіальним ордером №3175398 від 26.08.2008р.; 64 874,57 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №3628514 від 24.09.2008р.; 22 374,61 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №3640832 від 25.09.2008р.; 12 750,82 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №3653818 від 26.09.2008р.; 100 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №187694 від 20.10.2008р.; 8 227,65 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №12090117 від 11.05.2012р.; 976,25 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 13804857 від 30.05.2012р., в порядку передбаченому п. 2.1.6. кредитного договору (додаток №2).

Крім того, згідно укладеного 26.10.2012р. договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 176 від 22.08.2008р. виплачено кошти в сумі 4 501 110,21 грн., що підтверджується меморіальним ордером №28403194 від 30.10.2012р.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач-1 брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти отримані в кредит, але порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором. Відтак, станом на 13.02.2013р., відповідно до розрахунку поданого позивачем та виписок по рахунках, які додаються, сума заборгованості за кредитом становить 4 501 110,21 грн.

Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Заборгованість відповідача-1 прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами становить 64 989,15 грн.

Відповідно до п.4.1.3. кредитного договору у новій редакції передбачено, що за надання кредиту позичальник сплачує комісію за управління кредитом - 300,00 грн. щомісячно.

Відповідно позивач правомірно просить стягнути комісію за адміністрування кредиту в сумі 600,00 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно позивач на підставі п.7.1 кредитного договору правомірно нарахував пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 151,31 грн. та пеню по простроченій комісії за адміністрування кредиту в сумі 13,76 грн.

Відповідно до умов кредитного договору у новій редакції, зокрема п.5.8, банк у випадках, передбачених п.2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки зобов'язання відповідача-1 по кредитному договору не виконані позов підлягає до задоволення шляхом стягнення 4 567 864,43 грн., з яких 4 501 110,21 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 64 989,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 600,00 грн. прострочена комісія за адміністрування кредиту, 13,76 грн. пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 1 151,31 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом з відповідача-1.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 2, 3 заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука.

У відповідності із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності із ст. 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на приписи ч.3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. за №10 із змінами та доповненнями "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам").

Як вказано у п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 із змінами та доповненнями, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Справи, віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.

За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Окрему категорію справ становлять справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, які підвідомчі господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників відносин.

Згідно ч.1 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст.1 ГПК України визначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Водночас, до спорів про стягнення банком кредитної заборгованості з фізичних осіб, положення ч.2 ст.1 ГПК України не застосовуються.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачами справі є фізичні особи Статкевич Олександр Вікторович (відповідач-2) та Лавров Володимир Іванович (відповідач-3), які не мають статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. .

Відтак, суд на підставі п.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із Статкевича Олександра Вікторовича та Лаврова Володимира Івановича заборгованості за кредитним договором №176 від 22.08.2008р.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до вказаних фізичних осіб в порядку цивільного судочинства за встановленою підвідомчістю.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання перед позивачем по кредитному договору, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №4908055 від 21.02.2013р. на суму 68 820,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 543, 546, 549, 553, 554, 599, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 49, п.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД (юридична адреса: 79052, м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 44; фактична адреса: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 313; код ЄДРПОУ 19165672) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Наливайка, 6; р/р №290999901 в ЦФ ПАТ "Кредобанк"; МФО 325365; код ЄДРПОУ 22360822) 4 501 110,21 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 64 989,15 грн. простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 600,00 грн. простроченої комісії за адміністрування кредиту, 13,76 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 1 151,31 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та 68 820,00 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із Статкевича Олександра Вікторовича та Лаврова Володимира Івановича заборгованості за кредитним договором №176 від 22.08.2008р.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.