Рішення № 31932711, 17.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/34/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 Справа № 908/1764/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 5Д)

до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 46 227 грн. 12 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Лопайчук О.І., дов. № 1 від 11.01.2013р.

Від відповідача: Кіктенко О.В., дов. № 64 від 21.11.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 43 035 грн. 00 коп. основного боргу, 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 2 727 грн. 12 коп. 3 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 23.05.2013р., справу № 908/1764/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1764/13, присвоєно справі номер провадження 27/34/13 та призначено судове засідання на 17.06.2013р.

17.06.2013р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 17.06.2013р. позивач надав письмову заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір 3 % річних та стягнути з відповідача 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних, 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 43 500 грн. 00 коп. основного боргу.

Заява позивача прийнята судом.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 43 035 грн. 00 коп. основного боргу, 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних.

Представник відповідача позовні вимоги про стягнення 43 035 грн. 00 коп. основного боргу, 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних визнав у повному обсязі. Вимоги щодо нарахування 778 грн. 17 коп. 3 % річних вважає необґрунтованими, у зв'язку з невірним розрахунком кількості днів прострочення, у урахуванням того, що оплата здійснюється протягом 60 банківських днів, в підтвердження чого надав контррозрахунок.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 12.04.2010р. між ТОВ "Фабрика рукавних фільтрів" (постачальник) та ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 158.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму в порядку встановленому цим договором.

Згідно п. 1.2 договору його предметом є фільтрувальні рукави, загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура зазначені в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору за видатковою накладною № РН-0000225 від 01.12.2010р. позивач поставив товар на суму 73 035 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 7.3 договору покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100 % оплати замовленої партії товару протягом 60 банківських днів після складання акту вхідного контролю.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 73 035 грн. 00 коп.

08.04.2011р. відповідачем згідно платіжного доручення № 11/1-23 проведено частковий розрахунок за поставлений товар на суму 30 000 грн. 00 коп., що підтверджує прийняття товару згідно вхідного контролю.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 43 035 грн. 00 коп.

Позивач 22.03.2013р. надіслав на адресу відповідача претензію № 335 з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар.

08.04.2013р. відповідач надав відповідь на претензію вих. 25-02.21/829, в якій визнав суму основного боргу у розмірі 43 035 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 43 035 грн. 00 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 43 035 грн. 00 коп. основного боргу

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог) та 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір 3 % річних та стягнути з відповідача 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних, у зв'язку з невірним розрахунком кількості днів прострочення (оплата здійснюється протягом 60 банківських днів), господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 1 948 грн. 95 коп.

Витрати від інфляції у розмірі 465 грн. 00 коп. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 17.06.2013року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір 3 % річних та стягнути з відповідача 1 948 грн. 95 коп. 3 % річних, 465 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 43 500 грн. 00 коп. основного боргу).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р 26005976712532 в ПАО «ПУМБ», МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 5Д, код ЄДРПОУ 31700904, р/р 26001024932980 у «Придніпровському регіональному управлінні Банку «Фінанси та Кредити», МФО 331564) 43 035 (сорок три тисячі тридцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. втрат від інфляції, 1 948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) грн. 95 коп. 3 % річних, 1 691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одна) грн. 54 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 18.06.2013р.