Рішення № 31932611, 10.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 916/985/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Барбуков А.Б.,

від відповідача - Бозаджі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Одесліфт" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сабанський" про стягнення 31069,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 20.05.2013 р., 27.05.2013 р. та 05.06.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з додатковою відповідальністю „Одесліфт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сабанський" про стягнення заборгованості за договором підряду № 86 в сумі 31069,48 грн., посилаючись на наступне.

Між ВАТ „Одесліфт" (виконавець) та ОСББ „Сабанський" (замовник) був укладений договір підряду на повне технічне обслуговування та ремонт обладнання № 86 від 01.03.2012 р., згідно з п. 2.1 якого замовник доручає, а виконавець, який виконував монтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання, протягом строку дії та на умовах цього договору здійснює організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання.

Наразі позивач вказує, що ТДВ „Одесліфт" відповідно до діючого законодавства України та п. 10.4 договору є правонаступником ВАТ „Одесліфт" взагалі та зокрема у цьому договорі, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ.

Так, позивач зазначає, що 29.12.2012 р. між ТДВ „Одесліфт" та замовником була укладена додаткова угода до вказаного договору № 86 від 01.03.2012 р., згідно з п. 1, 3 якої були внесені зміни відповідно до проведеної реорганізації виконавця шляхом перетворення ВАТ у ТДВ, а також згідно з п. 2 якої було змінено строк дії договору, а саме замість „до 01.06.2013 р." вказано до „31.12.2013 р.". Як вказує позивач, кінцева дата строку дії договору була визначена до 01.06.2013 р., оскільки п. 7.1 договору містив посилання на відрахування 12 місяців з моменту передачі обладнання для технічного обслуговування за відповідним актом, який було складено 01.06.2012 р. Інші умови договору залишилися без змін.

За ствердженням позивача, до січня 2013 р. відповідач в повному обсязі виконував прийняті на себе обов'язки по сплаті вартості технічного обслуговування ліфтів, підтвердженням чого є підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків № 83 від 30.11.2012 р. Проте, з січня 2013 року відповідач почав порушувати умови договору в частині строків оплати вартості технічного обслуговування ліфтів.

Так, позивач посилається на п. 6.2 договору, згідно якого оплата за технічне обслуговування здійснюється замовником щомісяця у строк, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи по технічному обслуговуванню.

Як вказує позивач, згідно актів виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 7807,74 грн. та за січень 2013 р. на суму 11885,15 грн., підписаних сторонами, позивач виконав роботи на загальну суму 19692,89 грн., які повністю несплачені.

Також позивач зазначає, що у відповідача виник боргу по акту виконаних робіт за лютий 2013 р., підписаний однією стороною - позивачем, за яким позивач виконав роботи на 11 376,59 грн. При цьому позивач наголошує, що ТДВ „Одесліфт" 28.02.2013 р. відповідно до вимог п. 5.1 договору, за звичаєм ділового документообороту, який склався між позивачем та відповідачем до цього, нарочно надав голові правління відповідача два примірники акту виконаних робіт за лютий 2013 р. для підписання, рахунок та податкову накладну. Однак, як вказує позивач, відповідач не повернув підписаний екземпляр акту виконаних робіт за лютий 2013 р., чим порушив п. 5.2 договору, яким визначено, що у строк не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому було виконано технічне обслуговування, замовник зобов'язаний підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та надати виконавцеві один примірник підписаного замовником акту здачі-приймання виконаних робіт, або в цей же момент надати виконавцю мотивовані письмові заперечення.

В подальшому ТДВ „Одесліфт" 19.03.2013 р. із супровідним листом вих. № 03-13/140 від 18.03.2013 р. претензією повторно направив відповідачу підписані зі сторони позивача два екземпляри актів приймання виконаних робіт за лютий 2013 р. на суму 11376,59 грн. за договором № 86. Повторне направлення актів обумовлено тим, що раніше відповідачем не в повному обсязі було повернуто позивачу підписані акти виконаних робіт, частина з яких, на думку позивача, необґрунтовано, без будь-яких пояснень залишилася у відповідача. У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував належним чином, зокрема, не підписав акт виконаних робіт або акт виконаних робіт із запереченнями та примітками або зауваженнями з об'єму та вартості виконаних робіт, позивач у відповідності з положеннями ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України 01.04.2013 р. підписав акт виконаних робіт за лютий 2013 року на суму 11376,59 грн. одноособово із зазначенням причин такого підписання.

Таким чином, за ствердженням позивача, у відповідача існує заборгованість перед ТДВ „Одесліфт" за виконані роботи на загальну суму 31069,48 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2013 р. позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю „Одесліфт" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/985/13, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 81-82) вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідач вказав, що з моменту укладання договору позивач постійно припускався порушень договору в частині повноти та якості надання послуг. За таких обставин, відповідач, отримуючи акти приймання послуг від позивача, або погоджував розрахунки щодо отриманих послуг, або сторонами вносились зміни до розрахунків за надані та отримані послуги на підставі протоколів зауважень щодо отриманих послуг в сторону зниження вартості отриманих послуг. 01.03.2013 р. позивача було повідомлено про розірвання зазначеного договору зі сторони відповідача, про що було надано відповідний лист та додаткову угоду до договору про розірвання. При цьому відповідач залишив за собою право вважати договір розірваним в односторонньому порядку з 01.03.2013 р., за умови, якщо на адресу відповідача не буде надіслано другого примірника підписаної зі сторони позивача додаткової угоди про розірвання договору, та вжито заходів щодо передачі обладнання за актом замовнику. Також відповідач вказує, що акт № 86 приймання виконаних робіт, надісланий позивачем 11.03.2013 р. для прийняття та підписання зі сторони відповідача, не було прийнято відповідачем, про що позивач у письмовій формі повідомлений (лист вих. №106 від 13.03.2013 року.). Вказаний акт не було прийнято з тих підстав, що не було виконано перерахунку зі сторони позивача за січень 2013 року відповідно протоколу зауважень за січень 2013 року прийнятих позивачем, відповідно до якого перерахунок позивач повинен був виконати у лютому 2013 року, та відобразити це у акті приймання виконаних робіт за лютий 2013 року. Разом з тим відповідач стверджує, що не уникав та не уникає оплати за отримані послуги, які надані позивачем, але спірне питання полягає в розмірі оплати за отримані послуги.

Між тим в ході розгляду справи відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 23894,46 грн., про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 152-153). Так, відповідач зазначив, що за грудень 2012 року за договором № 86 від 01.03.2012 року було нараховано 14350,04 грн., але до сплати пред'явлено 7807,74 грн., з чим відповідач погоджується в повному обсязі. За січень 2013 року за договором нараховано 14350,04 грн., до сплати пред'явлено 11885,15 грн., але до акту наданих послуг за січень 2013 року було надано протокол зауважень, відповідно до якого сторонами було зафіксовано недоліки в роботі обладнання, та прийнято обоюдне рішення про те, що відповідно до п. 8.1. договору № 86 від 01.03.2012 року з оплати від вартості за технічне обслуговування усіх ліфтів зняти 25%, що становить 3587,51 грн. Вказаний перерахунок мав бути проведений в лютому 2013 року. Однак, за лютий 2013 року було нараховано 14350,04 грн., а до сплати пред'явлено 11376,59 грн., з чим відповідач не погоджується, посилаючись на те, що позивачем не було здійснено перерахунку за неякісне технічне обслуговування розмірі 3587,51 за січень 2013 року, хоча у сторін була домовленість. Крім того, на думку відповідача, відповідно до акту від 28.02.2013 року про технічний стан ліфтового обладнання позивач повинен згідно з умовами п. 8.1. договору зняти з оплати за лютий 2013 року додатково ще 25% вартості недоотриманих послуг, що становить 3 587,51 грн., тому до сплати за лютий 2013 року має бути нараховано 4201,57 грн. Таким чином, відповідач вказує, що станом на 01.03.2013 року ОСББ „Сабанський" має заборгованість перед ТДВ „Одесліфт" за грудень 2012 року, за січень 2013 року і за лютий 2013 року в розмірі 23894,46 грн. Крім того, відповідач стверджує, що в березні 2013 р. повний ремонт ліфтів відповідача було проведено іншим виконавцем - ПП „Юг-ліфт", яким були усунені недоліки відповідно до акту від 28.02.2013 р. Такі витрати ОСББ „Сабанський" на ремонт ліфтового обладнання становлять 9700,00 грн., в свою чергу у зв'язку з тим, що несправність ліфтового обладнання виникла виключно з вини ТДВ „Одесліфт", відповідач вважає, що вказану суму вартості ремонтних робіт необхідно утримати з позивача на користь ПП „Юг-ліфт". Таким чином, відповідач вважає справедливою оплату послуг позивачу в розмірі 14194,46 грн.

В свою чергу позивач у своїх поясненнях по справі (а.с. 150-151) зазначив про наступне. Так, згідно п. 6.1 договору місячна вартість послуги коштує 14350,00 грн. В акті виконаних робіт за січень 2013 р. відповідно до погодженого сторонами обсягу виконаних робіт із відповідним зняттям за невиконані роботи відображено таку суму виконаних робіт, яку повинен сплатити відповідач, а саме 11885,15 грн. В акті виконаних робіт за лютий 2013р. відповідно до погодженого сторонами обсягу виконаних робіт із відповідним зняттям за невиконані роботи відображено таку суму виконаних робіт, яку повинен сплатити відповідач, а саме 11376,59 грн. Тобто в обох випадках було скориговано вартість відповідно до обсягу виконаних робіт.

Наразі позивач вказує на п. 8.1 договору, яким передбачено, що у випадку, якщо роботи по технічному обслуговуванню, визначені у додатку № 1 до цього договору, виконавцем не виконані, виконані неналежним чином, або в неналежний термін, він виплачує замовнику штраф в розмірі 25 % від щомісячної вартості технічного обслуговування за кожен випадок порушення зобов'язань. Вказана сума штрафу може бути утримана замовником, при проведенні розрахунку з виконавцем за той місяць, в якому було скоєне (або виявлено) таке порушення. Акт порушення складається, протягом 3 днів з моменту виявлення порушення у присутності представника виконавця та замовника. Якщо виконавець відмовляється від підпису акту порушення, замовник самостійно складає акт порушення за участю кількох власників квартир будинку № 3, провулок Сабанський (не менш трьох) та. відправляє засвічену копію акту порушення на поштову адресу виконавця.

Як стверджує позивач, ТДВ „Одесліфт" таких порушень не скоювало, акти порушення у присутності представника виконавця та замовника не складалися, замовник самостійно також не складав акт порушення за участю кількох власників квартир будинку № 3, провулок Сабанський (не менш трьох) та не відправляв засвічену копію акту порушення на поштову адресу виконавця.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 березня 2012 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Сабанський" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Одесліфт" (виконавець) було укладено договір підряду на повне технічне обслуговування та ремонт обладнання № 86 (а.с. 42-45), відповідно до п. 2.1 якого замовник доручає, а виконавець, який виконував монтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання, протягом строку дії та на умовах цього договору здійснює організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання.

Відповідно до п. 3.1 договору до початку технічного обслуговування представник(и) виконавця за участю представника замовника проводять оцінку технічного стану обладнання та дотримання встановлених вимог щодо організації його безпечної експлуатації. За результатами оцінки складається акт приймання обладнання із зазначенням висновків та/або зауважень та/або рекомендацій виконавця.

Впродовж 30 календарних днів з дати складання акту приймання обладнання виконавець зобов'язується усунути визначені в акті приймання обладнання зауваження, що стосуються безпеки експлуатації обладнання, за власний рахунок. У разі не усунення виконавцем вказаних зауважень замовника, в порядку встановленому чинними нормативними актами, замовник припиняє експлуатацію обладнання та дію цього договору, та повідомляє про це уповноважені державні органи (п. 3.3 договору).

В п. 3.4 договору передбачено, що технічне обслуговування за цим договором починається після підписання сторонами акту приймання обладнання та виконується щомісяця.

В розділі 4 договору визначені права та обов'язки сторін. Зокрема, згідно п.п. 4.1.3 виконавець зобов'язаний за власні кошти виконувати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту у повному обсязі, вчасно та якісно, навченим і атестованим персоналом. В свою чергу замовник зобов'язаний здійснювати оплату технічного обслуговування та ремонту обладнання в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 4.3.1 договору).

Порядок приймання-передачі робіт передбачений в розділі 5 договору. Так, відповідно до п. 5.1 договору виконавець до 30 числа місяця, у якому виконується технічне обслуговування, надсилає замовнику простим поштовим відправленням або кур'єрською поштою наступні документи, що стосуються виконання технічного обслуговування за відповідний місяць: оригінали рахунку, акту здачі-приймання виконаних робіт (в двох примірниках), податкової накладної. У строк не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому було виконано технічне обслуговування, замовник зобов'язаний підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та надати виконавцеві один примірник підписаного замовником акту здачі-приймання виконаних робіт, або в цей же момент надати виконавцю мотивовані письмові заперечення (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору документи, що стосуються виконання ремонтних робіт, а саме оригінал рахунку, акту здачі-приймання виконаних робіт (в двох примірниках), видаткової накладної, податкової накладної виконавець вручає замовнику або надсилає простим поштовим відправленням або кур'єрською поштою безпосередньо після виконання ремонтних робіт. Замовник зобов'язаний підписати акти здачі-приймання виконаних ремонтних робіт та/або видаткові накладні та повернути один примірник виконавцеві протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідних документів або в цей самий термін надати письмові мотивовані заперечення.

Вартість робіт та порядок розрахунків визначено в розділі 6 договору. Так, в п. 6.1 договору передбачено, що погоджена сторонами річна вартість технічного обслуговування складає 172 200,48 грн. з ПДВ 20% - 28 700,08 грн., в тому числі щомісячна вартість технічного обслуговування складає - 14 350,04 грн. з ПДВ 20% - 2 391,67 грн. При цьому оплата за технічне обслуговування здійснюється замовником щомісяця, у строк не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи по технічному обслуговуванню (п. 6.2 договору).

Строк дій договору визначено в розділі 7 договору, згідно якого договір набирає чинності з дати прийняття будинку на баланс замовника та підписання акту приймання обладнання та діє протягом 12 місяців (п. 7.1 договору). В п. 7.3 договору сторони погодились, що цей договір може бути достроково розірваний (припинений) замовником у разі порушення виконавцем термінів проведення технічного обслуговування на строк, що перевищує 30 календарних днів. В цьому випадку договір вважається розірваним (припиненим) на 10 календарний день з дати направлення замовником відповідного письмового повідомлення виконавцеві.

Як з'ясовано судом, в подальшому ВАТ „Одесліфт" було перетворено у Товариство з додатковою відповідальністю „Одесліфт", яке стало повним правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків ВАТ, про що зазначено в п. 1.1. статуту ТДВ „Одесліфт".

Як передбачено п. 10.4 вищевказаного договору № 86, у випадку припинення будь-якої із сторін шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) її зобов'язання переходять до правонаступника.

Відтак, з огляду на зазначене, позивач став правонаступником прав та обов'язків ВАТ „Одесліфт" за вказаним договором № 86.

При цьому, як встановлено судом, 29.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до вказаного договору № 86 (а.с. 50), у відповідності з п. 2 якої п. 7.1 договору № 86 викладено у наступній редакції: „Цей договір набирає чинності з дати прийняття ліфтів в експлуатацію та акту приймання обладнання та діє до 31.12.2013 р.".

Дослідивши зміст укладеного сторонами по справі договору суд вважає, що вказаний договір є змішаним договором, який містить елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг.

В свою чергу укладений між позивачем та відповідачем договір № 86 є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов вказаного договору відповідачем було передано ВАТ „Одесліфт" обладнання - ліфтів №№ 1-8 виробництва „ThyssenKrupp Elevator", EleXess, для проведення позивачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту вказаних ліфтів, про що свідчить складений між ВАТ „Одесліфт" та відповідачем акт приймання обладнання від 01.06.2012 року (а.с. 49).

Так, на виконання умов вказаного договору позивачем у грудні 2012 року та січні 2013 року виконувались роботи з технічного обслуговування ліфтів на об'єкті відповідача по пров. Сабанський, 3 в м. Одесі, про що свідчать складені між позивачем та відповідачем акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за грудень 2012 року та за січень 2013 р. (а.с. 52-53), які підписані належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. З вказаних актів вбачається, що за грудень 2012 року позивачем було нараховано до сплати за проведені роботи 14350,04 грн., але пред'явлено до сплати лише 7807,74 грн., за січень 2013 року - нараховано 14350,04 грн., до сплати пред'явлено 11885,15 грн. При цьому до акту виконаних робіт за січень 2013 року відповідачем було надано протокол зауважень, відповідно до якого відповідач надав свої зауваження щодо виявлених недоліків в роботі обладнання, та запропоновано відповідно до п. 8.1. договору № 86 від 01.03.2012 року зняти від вартості робіт з технічного обслуговування усіх ліфтів 25%, що становить 3587,51 грн., перерахунок якої здійснити у лютому 2013 року. Відтак, вартість виконаних позивачем робіт, що підлягала сплаті відповідачем, за вказаними актами склала 19692,89 грн., яка не була сплачена відповідачем та не оспорюється ним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у лютому 2013 року позивачем здійснювалось технічне обслуговування ліфтів на об'єкті відповідача по пров. Сабанський, 3 в м. Одесі. При цьому, як з'ясовано судом, за результатами виконання вказаних робіт позивачем був складений акт № 86 приймання виконаних робіт за лютий 2013 року (а.с. 55, 61-62, 89), який був надісланий позивачем відповідачу для його підписання. Однак, відповідачем вказаний акт приймання виконаних робіт не був підписаний. Так, позивач стверджує, що відповідач не повернув підписаний екземпляр акту виконаних робіт за лютий 2013 р., чим порушив п. 5.2 договору, яким визначено, що строк не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому було виконано технічне обслуговування, замовник зобов'язаний підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та надати виконавцеві один примірник підписаного замовником акту здачі-приймання виконаних робіт, або в цей же момент надати виконавцю мотивовані письмові заперечення.

Наразі, як з'ясовано судом, відповідач своєчасно повідомив позивача про непідписання вказаного акту листом за вих. №106 від 13.03.2013 року (а.с. 90), який було отримано позивачем 14.03.2013 р. за вх. № 81.

У вказаному листі відповідач зазначає, що вказаний акт приймання виконаних робіт за лютий 2013 року не було підписано з тих підстав, що позивачем не було виконано перерахунку за січень 2013 року відповідно до протоколу зауважень за січень 2013 року, відповідно до якого перерахунок позивач повинен був виконати у лютому 2013 року та відобразити це у акті приймання виконаних робіт за лютий 2013 року. Також в своєму листі відповідач наголошує про те, що у вказаному акті не враховані простої ліфту № 2 за весь період його експлуатації, а також не враховано те, що ліфт № 3 був у неробочому стані з моменту його монтажу із-за відсутності оплати, а ліфт № 7 перебував неробочому стані з 01.06.2012 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Так, посилання відповідача на недоліки у виконаній позивачем роботи, що мали місце до спірного періоду, не можуть бути обґрунтованою підставою для відмови відповідача від підписання акту приймання виконаних робіт за лютий 2013 року, згідно якого позивачем було нараховано до сплати за проведені у лютому 2013 р. роботи - 14350,04 грн., але до сплати пред'явлено - 11376,59 грн., знято з оплати - 2973,45 грн.

У поясненнях по справі (а.с. 152-153) відповідач не погоджується з вказаною сумою, оскільки позивачем не було здійснено перерахунку за неякісне технічне обслуговування в розмірі 3587,51 грн. за січень 2013 року. Відповідно до акту від 28.02.2013 року про технічний стан ліфтового обладнання відповідач вважає за потрібне відповідно до умов п. 8.1. договору зняти з оплати за лютий 2013 року додатково ще 25% вартості недоотриманих послуг, що становить 3587,51 грн., у зв'язку з чим до сплати за лютий 2013 року мало бути нараховано лише 4201,57 грн. Таким чином, відповідач визнає заборгованість перед ТДВ „Одесліфт" за грудень 2012 року, за січень 2013 року та за лютий 2013 року в розмірі 23894,46 грн. (7807,74 грн. + 11885,15 грн. + 4201,57 грн.).

Наразі слід зазначити, що п. 8.1 договору передбачено, що у випадку, якщо роботи по технічному обслуговуванню, визначені у додатку № 1 до цього договору, виконавцем не виконані, виконані неналежним чином, або в неналежний термін, він виплачує замовнику штраф в розмірі 25 % від щомісячної вартості технічного обслуговування за кожен випадок порушення зобов'язань. Вказана сума штрафу може бути утримана замовником, при проведенні розрахунку з виконавцем за той місяць, в якому було скоєне (або виявлено) таке порушення. Акт порушення складається, протягом 3 днів з моменту виявлення порушення у присутності представника виконавця та замовника. Якщо виконавець відмовляється від підпису акту порушення, замовник самостійно складає акт порушення за участю кількох власників квартир будинку № 3, провулок Сабанський (не менш трьох) та. відправляє засвічену копію акту порушення на поштову адресу виконавця.

Як стверджує позивач, ТДВ „Одесліфт" таких порушень не скоювало. Більш того, як було з'ясовано судом під час розгляду справи, акти порушення у присутності представника виконавця та замовника не складалися, замовник самостійно також не складав акт порушення за участю кількох власників квартир будинку № 3, провулок Сабанський (не менш трьох) та не відправляв засвічену копію акту порушення на поштову адресу виконавця, тобто позивачу. В свою чергу визначені договором підстави для застосування умов п. 8.1 договору, на що наполягає відповідач, відсутні.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Між тим слід зазначити, що за умовами договору № 86 оплата здійсненої позивачем роботи (наданих послуг) не ставиться від залежності підписання акту виконаних робіт. Так, згідно п. 6.1 договору місячна вартість послуги коштує 14350,00 грн. В акті виконаних робіт за січень 2013 р. відповідно до погодженого сторонами обсягу виконаних робіт із відповідним зняттям за невиконані роботи відображено таку суму виконаних робіт, яку повинен сплатити відповідач, а саме 11885,15 грн. В акті виконаних робіт за лютий 2013р. відповідно до погодженого сторонами обсягу виконаних робіт із відповідним зняттям за невиконані роботи відображено таку суму виконаних робіт, яку повинен сплатити відповідач, а саме 11376,59 грн. Тобто в обох випадках було скориговано вартість відповідно до обсягу виконаних робіт.

Тим більш в п. 6.3 договору прямо передбачено, що підписанням цього договору сторони погодились, що неотримання замовником рахунку та/або акту здачі-приймання виконаних робіт та/або податкової накладної (незалежно від причин), не є підставою для відмови або затримки в оплаті робіт по технічному обслуговуванню та/або ремонту. В такому разі замовник зобов'язаний здійснити оплату згідно банківських реквізитів виконавця, зазначених в договорі із посиланням у платіжному дорученні на цей договір, вказавши його номер та дату укладення.

Отже, виходячи з наведеного, відповідач, підписавши вказаний договір № 86, повністю погодився з такими умовами, однак в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за проведені позивачем роботи (надані послуги), у зв'язку з чим у нього виникла спірна заборгованість в сумі 31 069,48 грн. (7807,74 грн. за грудень + 11885,15 грн. за січень + 11376,59 грн. за лютий), яка визнається частково відповідачем в сумі 23894,46 грн., про що зазначено вище.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за вище вказаним договором відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Одесліфт" про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 86 в сумі в сумі 31069,48 грн. При цьому суд зазначає, що наявність недоліків у проведеній позивачем роботи (наданих послугах), що мали місце під час дії вказаного договору, які в подальшому були усунуті третьою особою - ПП „ЮГ-ліфт", на що відповідач посилається, не позбавляє відповідача права на відшкодування понесених ним збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю „Одесліфт" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сабанський" про стягнення 31 069,48 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сабанський" (65014, м. Одеса, пров. Сабанський, 3; код ЄДРПОУ 37679716) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Одесліфт" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 3; код ЄДРПОУ 03336031) заборгованість в сумі 31069/тридцять одна тисяча шістдесят дев'ять/грн. 48 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2013 р.

Суддя Петров В.С.