Постанова № 31932595, 19.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2013 р. справа №905/3052/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Богатир К.В., Марченко О.А., За участю представників сторін:

від позивача:Розалевич К.К. довіреністьвід відповідача:Солохненко Г.М. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід20.05.2013ру справі№ 905/3052/13 (суддя: Матюхін В.І.),порушеній за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛ-ТРАНСС», м. Донецьк до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк про:стягнення 295' 581,57 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛ-ТРАНСС», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк (далі - «Відповідач») про стягнення 308' 605,33грн., яка складається з:

- 281' 600,00 грн. - сума основного боргу;

- 22' 403,43 грн. - сума пені;

- 4' 601,90 грн. - 3% річних.

Позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог, у зв'язку з чим остаточна сума зменшених вимог склала 295' 581,57 грн., де 271' 600,00 грн. - сума основного боргу, 19' 647,78 грн. - пеня, 4' 333,79 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції прийняв зменшення позивачем суми позовних вимог, що є правом позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України. У подальшому розгляд справи здійснювався в межах зменшених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. у справі № 905/3052/13 позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог та їх визнанні, зокрема, суми основного боргу та пені.

Відповідач частково не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. у справі № 905/3052/13 скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 4' 333,79 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

Заявник скарги не погоджуючись із висновком господарського суду посилаюється на те, що судом першої інстанції на порушення норми матеріального права не бу ло враховано того, що договором № 003-ПГ/12 від 20.08.2012р. стягнення річних передбачено не було.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач надіслав відзив не надав, у судовому засіданні звернувся до суду з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, фіксація судового процесу технічними засобами, відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України, здійснена не була, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом між сторонами був укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом за № 003-ПГ/12 від 20.08.2012р. (далі - «Договір перевезення»), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» виступило, як Замовник, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛ-ТРАНСС», як Експедитор.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Експедитор приймає на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажів по Україні, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Розрахунки за цим договором здійснюються за ставками, узгодженими сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, або в замовленнях (п. 3.1 Договору).

Замовник здійснює оплату за перевезення Експедитору відповідно до п. 3.1 цього договору протягом 7 календарних днів по наданні Експедитором оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН, CMR (п. 3.2 Договору).

За затримання оплати рахунків за перевезення більш ніж на 10 днів з моменту отримання рахунку, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент нарахування штрафних санкцій за кожен день прострочення платежу (п. 6.3.3 Договору).

На виконання умов договору, позивачем в період з 05.09.2012р. по 11.10.2012р., були надані послуги з перевезення вантажів по території України, за маршрутом м. Маріуполь (торговельний порт) - м. Макіївка.

Надання та отримання послуг підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт, наданих послуг (робіт):

· №№ 55 від 11.09.2012р. на суму 70000,00грн.,

· 56 від 13.09.2012р. на суму 122' 500,00грн.,

· 57 від 17.09.2012р. на суму 72' 500,00грн.,

· 58 від 19.09.2012р. на суму 137' 500,00грн.,

· 59 від 21.09.2012р. на суму 273' 600,00грн.,

· 62 від 27.09.2012р. на суму 140' 000,00грн.,

· 63 від 30.09.2012р. на суму 150' 000,00грн.,

· 64 від 30.09.2012р. на суму 38' 000,00грн.,

· 65 від 30.09.2012р. на суму 32' 450,00грн.,

· 66 від 30.09.2012р. на суму 58' 410,00грн.,

· 67 від 30.09.2012р. на суму 52' 500,00грн.,

· 68 від 09.10.2012р. на суму 15' 200,00грн.,

· 69 від 09.10.2012р. на суму 25' 960,00грн.,

· 70 від 09.10.2012р. на суму 45' 000,00грн.,

· 72 від 18.10.2012р. на суму 15' 000,00грн.,

· 73 від 18.10.2012р. на суму 12' 980,00грн.

Акти виконаних робіт, наданих послуг (робіт) підписані сторонами без будь-яких застережень. Загальну сума наданих послуг становить 1' 261' 600,00грн.

Послуги за договором перевезення, на день звернення позивача з позовом, відповідачем були оплачені частково, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 281600,00 грн..

В процесі розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 10' 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, що призвело до утворення заборгованості та застосування правових наслідків передбачених статями 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений сторонами договір, на підставі якого пред'явлений позов, за своєю правовою природою є договорами транспортного експедирування.

Відповідно до ст.. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, неустойка.

Так, сторони у договорі чітко зазначили неустойку у вигляді пені (п.6.3.3 договору).

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суду погоджується з судом першої інстанції, що підставою оплати за надані послуги є підписані сторонами акти виконаних робіт, на підстав яких були виставлені рахунки, які частково відповідачем були оплачені, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується.

Оскільки, матеріалами справи та позивачем доведений факт наявності заборгованості з боку відповідача у сумі 271' 600,00 грн., то місцевий суд правомірно стягнув з відповідача суми пені та річних, з урахуванням того, що суми заборгованості та пені відповідачем визнані, як правомірно нараховані.

Що стосується нарахування та стягнення 3% річних, то ця вимога у повній мірі відповідає діючому законодавству України, носить диспозитивний характер, є спеціальним правовим наслідком прострочення виконання грошових зобов'язань, який виступає правом кредитора (тобто, може або реалізуватися, або ні). Саме розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013 року по справі № 905/3052/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: К.В. Богатир О.А. Марченко

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу, 1 - до справи; 1 - ГСДО, 1 - ДАГС