Рішення № 31931357, 20.05.2013, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа №2/237/84/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2013 року

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Ліпчанський С.М.

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мар'їнка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним пункту 3.4.6 кредитного договору та зобов'язання ПАТ «Родовід Банк» провести перерахунок,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказує, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д048/МІ -039.08.1.

При цьому, позивач зазначає, що 17 червня 2009 року назву Банку офіційно змінено з Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», що підтверджується новим свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в доларах США на споживчі цілі, в загальному розмірі 10 000,00 доларів США.

Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу банком на споживчі цілі у відповідності з положенням пункту 2.5 кредитного договору, тобто у готівковій формі через касу Банку.

Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою на видачу готівки № 510 72 від 30 липня 2008 року.

Таким чином, банк повністю виконав свої обов'язки перед відповідачем за кредитним договором.

Кредит був виданий відповідачу під обов'язок сплати ним Банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 24 % проценти річних.

Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів до Додаткової угоди № 1 від 30 липня 2008 року, боржник взяв на себе обов'язок:

- Починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця 20-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів на рахунок, вказаний у п. 3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору;

- Повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 20 січня 2010 року, П.1 Додаткової угоди б/н до кредитного договору від 17 липня 2009 року, пункт 3.4.4 викладено в наступній редакції: повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 20 січня 2011 року;

- Сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом згідно Графіку повернення кредиту та сплати процентів до Додаткової угоди № 1, та згідно з п.3 Додаткової угоди б/н до Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, змінено Графік повернення кредиту та процентів до Додаткової угоди № 1, або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Всупереч умовам кредитного договору та Додаткових угод, якими передбачено зобов'язання відповідача повністю сплатити заборгованість за кредитом та процентами у визначений кредитним договором строк, відповідач до теперішнього часу не виконав зобов'язання щодо:

- Повернення в повному обсязі кредитних коштів, за яким були отримані від Банку та неповернуті Банку за кредитним договором в розмірі 7 144,72 доларів США, що станом на 12 квітня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 57 050 гривен 59 копійок;

- Сплати процентів, які станом на 12 квітня 2012 року складають грошову суму в розмірі 910 доларів США 11 центів, що станом на 12 квітня 2012 року НБУ еквівалентно 7 267 гривен 23 копійок.

Таким чином, з боку відповідача мало місце порушення зобов'язання, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойку прострочення.

Під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним пункту 3.4.6 кредитного договору та зобов'язання ПАТ «Родовід Банк» провести перерахунок, у якій зазначає, що між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д048ЄМІ-039.08.1 від 30 липня 2008 року.

Відповідно до пункту 3.1.5 кредитного договору банк має право нарахувати та стягувати пеню за несвоєчасне погашення кредитів, а також несвоєчасну сплату процентів за цим Договором та Додатковими угодами в розмірі, що встановлений в пункті 3.4.6 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.4.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами сплатити Банку пеню за кожний день прострочки від суми простроченої заборгованості в розмірі 1,6 відсотків.

ОСОБА_1 вважає, що при укладенні кредитного договору банком в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року в умови кредитного договору було включено пункт 3.4.6 який є несправедливим.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року до Закону № 1023 поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш)на споживчі кредити, отже, правовідносини між сторонами підлягають регулювання Законом № 1023.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві). Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму.

Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно - правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Таким чином, ОСОБА_1, вважає, що за відсутності у неї спеціальних знань у банківській сфері, достатніх для належної оцінки, банком при укладанні кредитного договору в порушення статті 18 Закону № 1023 в умови кредитного договору було включено пункт 3.4.6 , який у значній мірі обмежує права позичальника як споживача і є несправедливим.

Відповідно до ч.2 п.5 статті 18 Закону № 1023 умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, несправедливим є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційної великої суми компенсації (понад п'ятдесяти відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Як вбачається із пункту 3.4.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами сплатити Банку пеню за кожний день простроченої заборгованості в розмірі 1,6 %.

Таким чином, сума компенсації за невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у 24,3 % перевищує вартість продукції (плата за користування кредитними коштами), що є прямим порушенням ст.ст. 3,6, 627 ЦК України, ч. 2п.5 ч.3 статті 18 Закону № 1023.

Окрім того, відповідачем було подано клопотання щодо зменшення неустойки, посилаючи на те, що відповідач перебуває на 18-19 тижні вагітності згідно з висновком ультразвукового обстеження № АК-18.01.13-01 від 18.01.2013 року. У зв'язку зі складним перебігом вагітності ОСОБА_1 була змушена припинити господарську діяльність як фізична особа - підприємець і на теперішній час перебуває у скрутному становищі, про свідчить податкова декларація за 2012 рік з відміткою Мар»їнської об'єднаної державної податкової інспекції № 15379 від 25 січня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача на підставі складеної довіреності позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позовних вимог, із зустрічною позовною не погодився, просить у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви відмовити. Суду надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_1, представник відповідача на підставі складеної довіреності ОСОБА_4 у позовом не погодилися, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, свої позовні вимоги за зустрічною позовною заявою задовольнити у повному обсязі. Суду надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Суд вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши надані матеріали справи, вважає за доцільне позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задовольнити частково, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним пункту 3.4.6 кредитного договору та зобов'язання ПАТ «Родовід Банк» провести перерахунок не задовольняти з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, і цей факт не оспорюється сторонами, що між 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д048/МІ -039.08.1.

Положеннями статті 509 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, які виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Нормами ч.1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч.1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, підписуючи кредитний договір, боржник погоджувався з усіма його умовами, а відповідно всі пункти кредитного договору відповідають волевиявленню ОСОБА_1

Зокрема, відповідач погодився з розміром пені, що передбачений п.3.4.6 кредитного договору, а саме - боржник зобов'язався сплачувати Банку пеню в розмірі 1,6 % річних за кожний день прос рочки у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується клопотання щодо зменшення неустойки заявленого ОСОБА_1 , то суд вважає за доцільне заявлене клопотання задовольнити з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1) ч.2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проценти - це плата за користування кредитними коштами, яка є доходами Банку, тому не отримані або несвоєчасно отримані від позичальника проценти є збитками Банку.

Відповідно до наданого Банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими процентами складає 910,11 доларів США, що складає 910,11 доларів США або 7 267,23 гривен.

Розмір неустойки складає 704 148,77 гривен, розмір процентів (збитків) складає 7 267,23 гривен (704 148,77:7 267,23=96,9).

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір неустойки (пені) більш ніж в 96,9 разів перевищує розмір збитків і є значним перевищенням.

Також, відповідач зазначає, що вона від шлюбу має малолітню дитину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, згідно з висновком ультразвукового обстеження № АК-18.01.13-01 від 18 січня 2013 року ОСОБА_1 перебуває на 18-19 тижні вагітності.

У зв'язку зі складним перебігом вагітності ОСОБА_1 була змушена припинити господарську діяльність як фізична особа - підприємець і на теперішній час перебуває у скрутному становищі, про що свідчить податкова декларація за 2012 рік з відміткою Мар»їнської об'єднаної державної податкової інспекції № 15379 від 25 січня 2013 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне зменшити на 99 % розмір неустойки (пені) до 1 % від суми неустойки, яку вимагає банк стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором № Д048/МІ-039.08.1 від 30 липня 2008 року, при цьому стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 7 144 доларів 72 центра, що станом на 20 травня 2013 року, тобто на день винесення рішення офіційно до курсу НБУ складає 57 107 гривен 74 копійки; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 910 доларів США 11 центів, що станом на 20 травня 2013 року, тобто на день винесення рішення офіційно до курсу НБУ складає 7 274 гривень 50 копійок.

Що стосується тіла кредиту, то зазначена у позові сума сторонами не оспорюється і повинна бути стягнена з відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 88 ЦПК України оскільки позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задоволені частково, то суд вважає за доцільне стягнути з відповідача ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривен 00 копійок.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 526, 610, 612 ЦК України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ вулиця Північно - Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ, 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київської області, МФО 321024) заборгованість за Кредитним договором № Д048/МІ-039.08.1 від 30 липня 2008 року, яка складається з наступного:

прострочена заборгованість за кредитом - 7 144 долара США 72 центів, що станом на 20 травня 2013 року, тобто на день винесення рішення офіційно до курсу НБУ складає 57 107 гривен 74 копійки.

прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 910 доларів США 11 центів, що станом на 20 травня 2013 року, тобто на день винесення рішення офіційно до курсу НБУ складає 7 274 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ вулиця Північно - Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ, 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київської області, МФО 321024) сплачений судовий збір у розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

В інших позовних вимогах відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним пункту 3.4.6 кредитного договору та зобов'язання ПАТ «Родовід Банк» провести перерахунок залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

20.05.2013