Ухвала суду № 31930664, 13.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1116/13-а

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1116/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 28.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" (вул. Петропавлівська, б.12, офіс 401,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 у справі № 801/1116/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.12р. №0004192204 та від 05.10.12р. №0004202204, - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05 жовтня 2012р. №0004192204 та №0004202204, що прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс".

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Новатор Груп" за період з 01.06.2011р. по 31.12.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 21.09.2012р. № 5905/22-3/25220725.

Згідно із висновками Акту встановлено порушення позивачем:

1.) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.187.1а п. 187 ст. 187, п.198.1, п.198.6, п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2011р. у сумі 98552,00грн., за вересень 2011р. у сумі 97905,00грн.;

2.) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 3 квартал 2011р. у сумі 225925,00грн.

У вищенаведеному Акті зазначено про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Новатор Груп", у зв'язку із тим, що за результатами невиїзної перевірки від 20 січня 2012 року, проведеної Переяслав-Хмельницькою ОДПІ, ТОВ "Новатор Груп" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також встановлено загальну чисельність працівників ТОВ "Новатор Груп" в 2011 році (4 особи).

Також в Акті перевірки зазначено про "відсутність у підприємства ТОВ "Новатор Груп" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів" та про відсутність у ТОВ "Новатор Груп" "складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень".

Враховуючи викладене відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року - на суму 98 552,00 гривень, за вересень 2011 року на суму - 97 905,00 гривень (всього - на суму 196 457,00 гривень), завищення валових витрат у серпні-вересні 2011 року на суму 982 285,00 гривень.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2012 року:

№0004192204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 245 571,25 гривень, (з яких 196 457,00 гривень - основний платіж та 49 114,25 гривень - штрафні (фінансові) санкції (а.с.67);

№0004202204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 225 925,00 гривень (а.с.68).

Оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, були залишені податковими органами без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що факт правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентом підтверджується матеріалами справи.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень твердження про нікчемність укладеного договору між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є безпідставними.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Розділу 2 ПК України - обьєктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до валових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Згідно абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегією суддів безперечно встановлено, що зауваження з боку відповідача до первинних бухгалтерських документів позивача відсутні.

Як вбачається з акту перевірки, висновку про порушення позивачем податкового законодавства відповідач дійшов внаслідок того, що визнав угоду між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Новатор Груп" нікчемною. На це колегія суддів зазначає наступне.

3 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" було укладено Договір про надання послуг № 08/11, у відповідності з умовами якого позивач замовив, а ТОВ "Новатор Груп" взяло на себе зобов'язання виконати роботи по зачистці резервуарів для олії соняшникової та патоки у відповідності з технологічним процесом позивача (а.с.93-94).

Підставою укладення вищенаведеного Договору стало:

- розпорядження Державного закладу "Бердянська портова санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, викладене в Листі від 26 вересня 2008 року № 709/1 щодо необхідності виконання вимог санітарного законодавства при прийманні рослинної олії із залізничних та автомобільних цистерн, її зберігання та відвантаження;

- рекомендації Іноземного підприємства "СЖС Україна" щодо необхідності фарбування резервуарів масляного терміналу (згідно з умовами стандартів 180 14001 2004, ІЗО 9001:2008, 180 22000:2005 6.3), викладені у Висновку від 3 червня 2011 року № ІІА/ІЕУ-6307513, складеному за результатами проведення незалежного аудиту позивача.

Враховуючи викладене у Договорі про надання послуг (пункт 1) сторони погодили, що метою укладення даного Договору є виконання рекомендацій Бердянської портової СЕС та вимог 180 14001 2004.

На виконання вищенаведеного Договору у період серпень-вересень 2011 року ТОВ "Новатор Груп" надало позивачу послуги з зачищення та шпаклювання поверхонь резервуара, обстеження цілісності лакофарбового покриття ємностей, зачищення робочих елементів резервуара, покриття харчовим лаком, промивання бомбажної лінії в резервуарі, діагностування насосів, зачищення трубопроводів, фарбування зовнішніх поверхонь, естакад, переходів, промивки трубопроводів тощо.

Виконання вищенаведених послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 31 серпня 2011 року (вартість виконаних робіт - 261 721,64 гривень); від 31 серпня 2011 року (вартість виконаних робіт - 329 592,76 гривень); від 22 вересня 2011 року (вартість виконаних робіт - 259 996,22 гривень) та від 28 вересня 2011 року (вартість виконаних робіт - 327 433,10 гривень) (а.с.106-109); податковими накладними, виписаними ТОВ "Новатор Груп" від 18 серпня 2011 року № 123 на суму 591 314,40 гривень (за серпень 2011 року), від 22 вересня 2011 року № 116 та від 28 вересня 2011 року № 148 на загальну суму 587 429,32 гривень (за вересень 2011 року) (а.с.112-114).

Факт оплати позивачем на користь ТОВ "Новатор Груп" вартості наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями від 18 серпня 2011 року №2488 на суму 591 314,40 гривень (за серпень 2011 року) та від 19 вересня 2011 року № 2545 на суму 587 429,32 гривень (за вересень 2011 року) (а.с.110,111).

Первинні бухгалтерські документи, які є належними доказами у справі, підтверджують фактичне виконання вищенаведеного Договору та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Протилежне відповідачем не доведено.

Також, слід зазначити, що діючим законодавством України не передбачено можливість здійснення аналізу товарності господарських операцій без дослідження відповідних документів (договорів, податкових накладних, платіжних доручень тощо) на підставі лише інформації отриманої з комп'ютерних автоматизованих систем, а також інформації щодо не знаходження контрагентів платника податків за місцем державної реєстрації.

Відомості щодо стану юридичної особи, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", вносяться до Єдиного державного реєстру.

Колегією суддів безперечно встановлено, що на момент укладення зазначеного договору, виписки податкових накладних, ТОВ "Новатор Груп" було зареєстроване у якості юридичної особи та в якості платника податку на додану вартість (а.с.196-199).

Більш того, факт правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Новатор Груп" також підтверджується Довідкою Бердянської державної об'єднаної податкової інспекції Запорізької області від 14 листопада 2011 року № 139/23-208/25220725 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" (ЄДРПОУ 25220725) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за серпень 2011 року" (а.с.115-125).

В ході зазначеної позапланової перевірки Бердянською ОДПІ було перевірено той же податковий період, який в даному випадку перевірено відповідачем, та за результатами аналізу первинних документів зроблено висновки про правильність здійснення позивачем податкового обліку в серпні 2011 року.

У вказаній Довідці міститься посилання на направлення Бердянською ОДПІ до Державного підприємства "Бердянський морський торговий порт" Запиту від 9 листопада 2011 року № 14722/10/26-34 щодо оформлення в серпні 2011 року перепусток на працівників ТОВ "Новатор Груп". У відповідь Листом від 10 листопада 2011 року № 378/40-юр Державне підприємство "Бердянський морський торговий порт" підтвердило факт оформлення перепусток та завезення працівниками ТОВ "Новатор Груп" на територію порту ТМЦ та обладнання для виконання робіт.

Позивачем отримано від ТОВ "Новатор Груп" послуги, проведені розрахунки, тому підстави для нарахування податкового зобов'язання, що вказані в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами чинного податкового законодавства України та фактичними обставинами справи.

Судова колегія, вважає безпідставним неприйняття первинних документів позивача відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім того, судова колегія зазначає, що статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Протилежного судом не виявлено.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність відповідачем тієї обставини, що правочин, вчинений позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави, в той же час, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки апелянт за своїм баченням тлумачить норми цивільного законодавства щодо нікчемності правочину аналогічно акту перевірки. Однак суд першої інстанції при розгляді справи надав правову оцінку висновку податкового органу, який в основу порушення позивачем податкового законодавства поклав нікчемність правочину, вірно витлумачивши зміст норм цивільного законодавства.

З огляду на зазначене судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 у справі № 801/1116/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна