Рішення № 31930507, 18.03.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

_______________________________

справа № 412/15152/2012

пр. 2/201/183/2013

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В..,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Багрової Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про припинення договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання договору поруки від 04 лютого 2008 року, укладеного у забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №DT/078 від 04 лютого 2008 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 04 лютого 2008 року між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», було укладено договір поруки №DT/078-2, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 40 500,00 доларів США на строк з 04 лютого 2008 року по 25 січня 2013 року під 15% річних. У вересні 2012 року позивачка дізналася про звернення банку до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з метою стягнення з ОСОБА_4 та неї грошей. Заочне рішення по даному позову на даний час скасовано і справа розглядається в загальному порядку. Ознайомившись з матеріалами даної справи позивачка з'ясувала, що ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку, без повідомлення її, як поручителя за кредитним договором, та позичальника, збільшив процентну ставку з 15% річних до 21% річних, у зв'язку з чим значно збільшився обсяг відповідальності відповідно до наданої поруки, після чого, у вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з пропозицією про розірвання договору поруки у зв'язку із порушенням умов договору, однак це звернення було проігноровано. Виходячи з вищевказаного позивачка звернулася до суду з позовною заявою, з метою захисту своїх порушених інтересів

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на його задоволенні наполягав, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та визначено відповідні до них правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між відповідачем, як кредитором, та ОСОБА_4, як позичальником, 04 лютого 2008 року було укладено було укладено кредитний договір №DT/078, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 40 500,00 доларів США на строк з 04 лютого 2008 року по 25 січня 2013 року під 15% річних. Викладене підтверджується копією кредитного договору №DT/078, наявною в матеріалах справи (а.с. 8-14).

Відповідно до умов пункту 2.3.1 укладеного кредитного договору №DT/078 від 04 лютого 2008 року, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 взятих на себе договірних зобов'язань між відповідачем та позивачем 04 лютого 2008 року було укладено договір поруки №DT/078-2, за умовами якого позивач, як поручитель, зобов'язалась перед відповідачем відповідати солідарно в повному обсязі із ОСОБА_4 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором №DT/078, в тому числі включаючи сплату винагород та інших платежів. При цьому положеннями спірного договору поруки визначено, що такий договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Викладені обставини підтверджуються копією договору поруки №DT/078-2, наявною в матеріалах справи (а.с.7).

Відповідно до п. 3 договору поруки № №DT/078-2, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Пунктом 10 даного договору поруки унормовано, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним узгодженням.

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні учасниками процесу, що з 30 листопада 2008 року відповідачем в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки за вказаним кредитним договором до 21% річних, що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, наявним в матеріалах справи (а.с. 17-19).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що даного листа про зміну умов кредитного договору позивач не отримував та згоди на збільшення розміру його відповідальності він не надавав, тому вважає, що є всі правові підстави визнання договору поруки №DT/078-2 від 04 лютого 2008 року припиненим.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з нормами ст.ст. 11, 629 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами. Різновидом договору є кредитний договір (ст. 1054 ЦК України) та договір поруки (ст. 553 ЦК України).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 22 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 унормовано, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Оцінюючи позовні вимоги стосовно розірвання договору поруки в контексті зазначених норм законодавства суд дійшов висновку, що у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 559 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, передбачає можливість припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Втім, такі посилання позивача про те, що ним не було надано згоди на зміну розміру зобов'язань за кредитним договором є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зі змісту п. 2.3.1 кредитного договору вбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за кредитним договором, а п.п. 2 та 3 договору поруки унормовано, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Таким чином, аналізуючи дані норми договорів, суд приходить до висновку, що підписуючи договір поруки, позивач на добровільних засадах зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих на час укладення договору поруки так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а також підтвердив, що йому відомі усі умови кредитного договору.

Крім того слід зазначити, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача також зазначив про те, що його довірителя, як поручителя не було належним чином повідомлено про зміну відсоткової ставки за кредитним договором.

Проте, суд не бере до уваги такі посилання представника позивача, оскільки кредитним договором, а також договором поруки не передбачена умова обов'язкового повідомлення поручителя, тобто позивача про зміну відсоткової ставки за кредитним договором.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, що зумовлює відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе судові витрати у справі понесені позивачкою при звернення до суду у сумі 107,30 гривень покласти на останню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 11, 16, 553-554, 559, 598 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 128, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про припинення договору поруки - відмовити.

Судові витрати у справі, що складаються з судового збору у сумі 107,30 гривень, що були сплачені ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом, не відшкодовуються.

На рішення протягом десяти днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Рішення набирає законної сили після закінчення вищезазначених строків, а якщо подана апеляційна скарга і рішення не скасоване, після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя С.С. Федоріщев