Постанова № 31930332, 14.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

14 червня 2013 р. Справа № 802/2654/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Хоменчук К.Л., Кватернюк Н.І.

представника відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

05.06.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - виробничо-комерційне приватне підприємство "Тонус-плюс" (далі - ВКПП "Тонус-плюс") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0002312206, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 42000 грн, в тому числі за основним платежем 28000 грн та штрафною санкцією 14000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВКПП "Тонус-плюс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" за грудень 2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 1646/22-06/30957822 від 07.05.2013 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним оскільки вважає, що ВКПП "Тонус-плюс" у період грудня 2012 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн") товарів (наданням послуг), що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у його задоволенні відмовити повністю. Як на підставу заперечень посилався на фіктивність господарських договорів позивача із ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" та дефекти податкового накладної № 15 від 25.12.2012 року виданої ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн", на підставі якої сформований податковий кредит за грудень 2012 року.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ВКПП "Тонус-плюс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" за грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 07.05.2013 року № 1646/22-06/30957822 про результати документальної невиїзної перевірки ВКПП "Тонус-плюс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" за грудень 2012 року.

Вказаним актом задокументовано ряд наявних на думку контролюючого органу порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема підпунктів 200.1 та п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ВКПП "Тонус-плюс" занижено суму податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 28000 грн.

Зазначені висновки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0002312206, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 42000 грн, в тому числі за основним платежем 28000 грн та штрафною санкцією 14000 грн (а.с.7).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між ВКПП "Тонус-плюс" та ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" укладено договір оренди нежилого приміщення № 72 від 28.09.2012 року, згідно умов якого Орендодавець (ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн") передає, а Орендар (ВКПП "Тонус-плюс") приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення, а саме склад, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 23.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на фіктивність вказаних господарських операцій, оскільки матеріали справи містять виписку із банківських рахунків, що свідчать про оплату позивачем оренди складського приміщення за 4 кв. 2012 року, податкову накладну та акт здачі-прийняття робіт, які у своїй сукупності свідчать про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо відсутності намірів сторін по Договору для настання реальних наслідків.

Про використання орендованих складських приміщень позивачем у межах господарської діяльності свідчать товарно-транспортні накладні, згідно яких позивачем проводилось розвантаження товарів у м. Києві по вул. Набережно-Лугова, 23 у 4 кв. 2012 року:

- за кордон: № 259737 від 05.10.2012 р.; № 636390 від 02.10.2012 р.; № 0442612 від 26.10.12 р., № 171160 від 24.10.2012 р.; № 642297 від 25.10.2012 р.; № 592519 від 13.11.2012 р.;

- по Україні: № 8728 від 02.10.2012 р.; №5207 від 11.10.2012 р.; №5828 від 01.11.2012 р.; № 6450 від 04.12.2012 р.

Доказом доставки вантажу на адресу ВКПП «Тонус-плюс» саме на склад за адресою Україна, м. Київ вул. Набережно-Лугова,23 є заявки-договори перевізників: № 05/11 від 05.11.12р; № 01-1/10 від 01.10.12 р.; № 25/10 від 25.10.2012 р.; №28/09 від 28.09.2012 р.; № 12/11 від 12.11.2012 р.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

Відповідач посилається також на те, що відповідно до отриманого з ДПІ у Печерському районі м. Києва акту встановлено, що зустрічну звірку з контрагентом позивача провести неможливо у зв'язку із відсутністю інформації про його складські приміщення, трудові ресурси, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, що має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом.

Також, суд наголошує на тому, що твердження відповідача стосовно відсутності здійснення господарських операцій ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" із ТОВ "Євробонус 2005" на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання третіми особами своїх податкових зобовязань.

Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКПП "Тонус-плюс" та ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн", спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Що стосується посилань відповідача щодо оформлення податкової накладної № 15 від 25.12.2012 року з порушенням вимог законодавства, суд зазначає наступне.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що ВКПП "Тонус-плюс" до складу податкового кредиту за грудень 2012 року віднесено суму ПДВ 28000 грн на підставі податкової накладної, яка видана ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн". Проте у вказаній податковій накладній податковим органом виявлена розбіжність в розділі І графа 12 та 8, що на думку перевіряючих свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту із посиланням на таку податкову накладну.

Проте суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу податкова накладна № 15 від 25.12.2012 року вимогам ст. 201 ПК України до її змісту та форми відповідає.

Натомість розбіжності у розділі І графа 12 та 8 суд оцінює як технічну помилку при її заповнені, оскільки позивачем включено до податкового кредиту у податкову декларацію суму ПДВ, саме 28000 грн, що додатково підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 14084758, який підтверджує вказану суму ПДВ (а саме 28000 грн) у податковій накладній № 15 від 25.12.2012 року.

Додаткого суд звертає увагу на те, що технічні неточності податкової накладної № 15 від 25.12.2012 року, на які посилається відповідач, жодним чином не вплинули на правильність визначення податкових зобов'язань позивачем.

Отже, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп. 200.1 та п.200.2 ст. 200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0002312206, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 42000 грн, в тому числі за основним платежем 28000 грн та штрафною санкцією 14000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 23.05.2013 року № 0002312206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс" (код ЄДРПОУ 30957822) судові витрати в розмірі 420 грн. 00 коп. (чотириста двадцять гривень 00 копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович