Постанова № 31930307, 11.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 червня 2013 р. Справа № 802/2519/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Поника І.С.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

27.05.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.04.2013 року № 0000792202, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 5401 грн, в тому числі за основним платежем 5400 грн та штрафною санкцією 1 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку по взаєморозрахунках з ПВКФ "РЕМ" за січень 2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 893/22/03449841 від 14.03.2013 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним оскільки вважає, що ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у період січня 2011 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ПВКФ "РЕМ") товарів, що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила та просила суд у його задоволенні відмовити повністю.

В якості свідка судом допитаний ОСОБА_3, який пояснив, що працює на посаді головного механіка ПАТ "Південьзахідшляхбуд". У його службові обов'язки входить контроль за поставкою запчастин до підприємства. Також свідок пояснив, що у січні 2011 поставка товару (грейдерних ножів) здійснювалась транспортом ПВКФ "РЕМ", який перевантажували на транспорт ПАТ "Південьзахідшляхбуд" по вул. К. Маркса, м. Вінниця без використання складських приміщень. Також зазначив, що при поставці грейдерних ножів він особисто контролював перевантаження товару із одного транспорту в інший.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ "Південьзахідшляхбуд" по взаєморозрахунках з ПВКФ "РЕМ" за січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14.03.2013 року № 893/22/03449841 про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" по взаєморозрахунках з ПВКФ "РЕМ" за січень 2011 року.

Вказаним актом задокументовано ряд наявних на думку контролюючого органу порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема підпунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме ПАТ "Південьзахідшляхбуд" занижено суму ПДВ за січень 2011 року на суму 5400 грн.

Зазначені порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 року № 0000792202 (а.с.41), яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 5401 грн, в тому числі за основним платежем 5400 грн та штрафною санкцією1 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, суд встановив, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суму в розмірі 5400 грн., сформовану по взаємовідносинах з контрагентом ПВКФ "РЕМ".

Так, між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" та ПВКФ "РЕМ" укладено договір поставки №12 від 20.01.2011 року, згідно умов якого Продавець (ПВКФ "РЕМ") зобов'язується постачати (передавати) товар у власність Покупця (ПАТ "Південьзахідшляхбуд"), для використання у виробничій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Факт доставки товару (грейдерних ножів) від ПВКФ "РЕМ" до ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на підставі договору № 12 для його подальшого використання підтверджені видатковою накладною № 5 від 28.01.2011 року та податковою накладною № 5 від 24.12.2011 року (а.с.55-56).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, оскільки матеріали справи містять податкові накладні надані позивачу його контрагентом, видаткові накладні, виписки із банківських рахунків про оплату, подорожній лист вантажного автомобіля. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності правочину в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.

Суд надає критичну оцінку посиланням відповідача при визначенні грошових зобов'язань позивачу на акт Бориспільської ОДПІ Київської області яким встановлено, що зустрічну звірку з контрагентом ПВКФ "РЕМ" провести неможливо у зв'язку із відсутністю документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку контрагента - ТОВ "ТДК Трейд".

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, що має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобовязань.

Крім того, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом.

Також, суд наголошує на тому, що твердження відповідача стосовно відсутності у ПВКФ "РЕМ" інформації про його складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, товаро-транспортних накладних, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що операції з придбання грейдерних ножів ПАТ "Південьзахідшляхбуд", відображені у отриманих і виданих податкових накладних в січні 2011 року (а.с.55-56). Факт їх отримання від ПВКФ "РЕМ" до ПАТ "Південьзахідшляхбуд" підтверджені подорожнім листом вантажного автомобіля, що свідчить про здійснення господарської операції. Крім того, вказане підтверджується також показанням свідка.

Отже, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 01.04.2013 року № 0000792202.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000792202 від 01.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович