Постанова № 31929788, 03.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року 17:20Справа № 808/2356/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача:Левченко В.В., довіреність № 19/54 від 22.03.2013

від відповідача: Ратієв Д.С., довіреність № 52/10 від 08.06.2012

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 16.10.2012 № 0000580026.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновок податкового органу про нікчемність та нереальність операцій, укладених між ПАТ «Запоріжкокс» та ТОВ «Ельтон» є лише припущенням та не має під собою жодних юридичних і фактичних підстав. Зазначає, що не існує жодного судового рішення, яким би правочини з придбання товарів між ПАТ «Запоріжкокс» та ТОВ «Ельтон» визнані недійсними, або встановлена їх нікчемність. Також вказує, що податковим органом в акті перевірки не було обґрунтовано належним чином і не доведено в установленому законом порядку, що укладені позивачем угоди з контрагентом порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Натомість стверджує, що товари, які надійшли до ПАТ «Запоріжкокс» від продавця ТОВ «Ельтон» були належним чином оформлені, оприбутковані і відображені в бухгалтерському обліку підприємства. Вказує, що працівникам податкового органу в повному обсязі були надані первинні документи, які на думку позивача, були досліджені не в повному обсязі та не прийнято до уваги, що всі вони складені відповідно до вимог законодавства та є чинними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 25.03.2013 вх. № 12377 посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжкокс» з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з платниками податків у періоді з 01.01.2010 по 31.03.2011, в т.ч. з ТОВ «Ельтон» у періоді січень 2010 - березень 2011 року та з ПП «КФ «Інтердикт» у лютому 2011 року, за результатами якої встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 4 436 грн. Вказує, що податковим органом не було зроблено висновків про нікчемність правочинів між ПАТ «Запоріжкокс» та ТОВ «Ельтон», натомість інформація, викладена в актах перевірок податкових органів, в сукупності свідчить про відсутність реального товарного характеру операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ельтон». Зокрема вказує, що такий висновок випливає з аналізу акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 176/23-2/19265209 від 05.08.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ельтон» з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрдрон» за період з 26.01.2010 по 31.05.2011» в якому встановлено, що станом на 26.01.2010 загальна чисельність працюючих на ТОВ «Ельтон» складала 2 особи, в т.ч. за сумісництвом - 0 осіб, відсутні складські приміщення та транспортні засоби. Постачальником товару на ТОВ «Ельтон» у періоді червень-грудень 2010 є ТОВ «Укрдрон». В свою чергу, актом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.08.2011 № 265/23-509/36911228 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрдрон» за період з 27.01.2010 по 30.06.2011» зазначено, що ТОВ «Укрдрон» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Укрдрон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 03.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 13.09.2012 № 0385, 0386 згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу від 13.09.2012 № 387 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з платниками податків у періоді з 01.01.2010 по 31.03.2011, в т.ч. з ТОВ «Ельтон» у періоді січень 2010-березень 2011 року та з ПП «КФ «Інтердикт» у лютому 2011 року, про що складено акт від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224.

Перевіркою встановлено, порушення ПАТ «Запоріжкокс», зокрема, п. 5.1, п. п. 5.2.10, п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 436,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2010 року на суму 3 563 грн.; за 2010 рік на суму 3 684 грн., за 1 квартал 2011 року - 752 грн.

16.10.2012, на підставі акту перевірки від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000580026, яким ПАТ «Запоріжкокс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5 358,00 грн., в т.ч. 4 436,00 грн. за основним платежем та 922,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПАТ «Запоріжкокс» здійснило процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 0000580026, за результатами якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 0000580026 ПАТ «Запоріжкокс» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ВАТ «Запорожкокс» зареєстроване розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів від 20.12.1993 № 1854-р, перереєстровано розпорядженням № 346-р від 07.03.1996 та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів 19.04.2011 за № 11031050017000011 змінено найменування ВАТ «Запорожкокс» на ПАТ «Запоріжкокс».

У спірний період часу підприємство мало право та фактично здійснювало такі види діяльності: виробництво коксу, іншої основної неорганічної хімічної продукції, виробництво добрив та сполук, газу, діяльність вантажного залізничного транспорту.

Судом встановлено, що між ПАТ «Запоріжкокс» та ТОВ «Ельтон» у перевіряємий період часу укладено 14 договорів поставки.

Згідно пояснень представників сторін, донараховані суми грошового зобов'язання з податку на прибуток виникли лише за договорами поставки шпал дерев'яних, а саме: № 128 від 19.01.2010 та № 1181 від 09.06.2010.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, сторони домовились про постачання шпал дерев'яних, кількість, якість та ціну яких наведено у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

За договором № 128 від 19.01.2010 постачання здійснюється на умовах ЕХV, м. Новомосковськ, Новомосковський шпалопропиточний завод, згідно Інкотермс 2000, на склад покупця транспортом постачальника.

За умовами договору № 1181 від 09.06.2010 постачання здійснюється на умовах ЕХV, м. Запоріжжя, Кичкаский промвузол, згідно Інкотермс 2000 на склад покупця транспортом покупця.

Також, за умовами договорів, на момент постачання товару постачальник передає покупцю наступні документи на поставку товару: сертифікат якості - оригінал або завірена копія; рахунок-фактура - оригінал, накладна на товар - оригінал, податкова накладна - оригінал, акт прийому-передачі товару - оригінал; товарно-транспортна накладна - оригінал.

На підтвердження виконання умов договорів поставки, позивачем надані суду: видаткові накладні РН-0000003 від 03.02.2010,РН-0000027 від 17.05.2010, РН-0000036 від 30.06.010, РН-0000037 від 01.07.2010, РН-0000042 від 15.07.2010, РН-0000054 від 01.09.2010, РН-0000061 від 06.09.2010, РН-0000060 від 06.09.2010, РН-0000059 від 06.09.2010, РН-0000064 від 16.09.2010, РН-0000066 від 23.09.2010, РН-0000077 від 25.11.2010, РН-0000081 від 06.12.2010, РН-0000087 від 16.12.2010, а також акти приймання-передачі придбаного товару (копії у справі).

Товар за видатковими накладними отримувала уповноважена особа ПАТ «Запоріжкокс» на підставі довіреностей, реквізити яких зазначені у видаткових накладних.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автотранспортом, що підтверджується долученими до справи подорожніми листами вантажного автомобілю.

Поставлені товари були оприбутковані позивачем згідно прибуткових ордерів відповідальною особою на склад ПАТ «Запоріжкокс» (перелік яких зазначений податковим органом на стор.7-10 акту перевірки від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224, копії долучені до справи).

На підставі виставлених рахунків-фактур (перелік яких також зазначений податковим органом на стор.7-10 акту перевірки від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224, копії долучені до справи) позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковим розрахунком, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень та банківських виписок. Заборгованість у розрахунках між контрагентами відсутня.

Придбаний у ТОВ «Ельтон» товар в подальшому був використаний для ремонту власних основних фондів, про що зокрема зазначено на стор. 22 акту перевірки від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224 (заявки-вимоги на списання товарів по Кт рах. 201-02 - Дт 233, 234).

В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивачем не були надані до перевірки сертифікати якості, подорожні листи та акти приймання-передачі товару.

Судом з усних пояснень представника позивача з'ясовано, що на момент перевірки документи за спірний період передані до архіву товариства і за запитом податкового органу були надані лише ті документи, які на думку ПАТ «Запоріжкокс» підтверджували факт поставки товару, а саме: видаткові та податкові накладні, ТТН, рахунки-фактури, банківські виписки тощо.

З огляду на те, що вказані первинні документи фактично існують та приймали участь в оформленні господарської операції, але не були дослідженні під час перевірки, суд визнав за можливе та долучив до матеріалів справи надані представниками позивача первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ельтон», а саме акти приймання-передачі товару, подорожні листи та прибуткові ордери.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ «Запоріжкокс» на підставі прибуткових накладних та актів приймання-передачі товару, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відсутність на момент перевірки у позивача сертифікатів якості не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Оскільки, по-перше, їх зберігання після використання товару не є обов'язковим, по-друге, це не є документом, що підтверджує поставку товару.

Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності. Враховуючи те, що товар позивачем був прийнятий як за кількістю так і за якістю, відсутність сертифікату наразі не впливає на товарність операції.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Ельтон».

Щодо реальності вчинених операцій між ПАТ «Запоріжкокс» та його контрагентом ТОВ «Ельтон» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (шпали дерев'яні пропитані) ПАТ «Запоріжкокс» по ланцюгу через ТОВ «Укрдрон» за період з 26.01.2010 по 31.05.2011, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Ельтон» та ПАТ «Запоріжкокс» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, суд з цього приводу зазначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «Ельтон», в акті перевірки податковий орган говорить про неможливість здійснення останнім фінансово-господарської діяльності у зв'язку із відсутністю належним виробничих, трудових та інших ресурсів.

Такий висновок податкового органу суд вважає передчасним, оскільки ґрунтується він лише на даних податкової звітності контрагента (запити до компетентних органів та відповіді на них суду не надані), а також не враховує можливості здійснення контрагентом господарських операцій без використання власних активів.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ПАТ «Запоріжкокс» та ТОВ «Ельтон» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Натомість, пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України № 334/94-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно з абз. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем надані всі необхідні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати витрати та відображати їх у звітності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, рахунків-фактур, документів на про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» акт перевірки не містить, ПАТ «Запоріжкокс» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, оскільки його право на витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п. 5.1, п. п. 5.2.10, п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо умов виникнення у позивача права на відображення витрат, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 27.09.2012 № 382/26-0/00191224, про порушення ПАТ «Запоріжкокс» вимог п. 5.1, п. п. 5.2.10, п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 16.10.2012 № 0000580026 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 16.10.2012 № 0000580026 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Запоріжкокс» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 358,00 грн., в т.ч. 4 436,00 грн. за основним платежем та 922,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» 114,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко