Ухвала суду № 31929758, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/666/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.02.2013 Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новгород-Сіверської МДПІ ДПС від 15.01.2013 № 0000032340.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 13 березня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач 20.04.2011 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 583591.

Новгород-Сіверський район електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго» є відокремленим підрозділом без створення юридичної особи (далі - відокремлений підрозділ Новгород-Сіверський РЕМ) - ПАТ «Чернігівобленерго».

На підставі направлень від 21.11.2012 № 353, ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведена планова виїзна перевірка позивача відокремленого підрозділу Н-Сіверського району електричних мереж (далі - Новгород-Сіверський РЕМ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 № 423/22/14254678.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ст.ст.1,2,5,14,15 Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю», ст.ст.269,270,271 ПК України, в результаті чого занижено земельного податку за 2 півріччя 2010 року у сумі 6 481,60 грн., за 2011 рік у сумі 7 457,95 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 5 809,18 грн.

На підставі акта перевірки Чернігівською МДПІ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 № 0000032340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 24 685,91 грн. (за основним платежем 19 748,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4 937,18 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, відокремленим підрозділом подано до Новгород-Сіверської МДПІ ДПС податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за 2010 рік, за 2011 рік та за 2012 рік.

Під час проведення перевірки встановлено, що відокремленим підрозділом Новгород-Сіверський РЕМ в порушення вимог Закону України «Про плату за землю» та ПК України не включено у розрахунки плати за землю земельні ділянки, які використовуються під опорами ЛЕП напругою 0,4 кВ загальною площею 8,9028 га., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по земельному податку.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 вищезазначеного закону право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Інших підстав для нарахування земельного податку чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.193 Земельного кодексу України - Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до ст.287 ПК України земельний податок повинен сплачуватись з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

В силу наведених норм закону земельний податок повинен сплачувати власник або землекористувач. Право землекористування виникає лише після державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст.25 ПК України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Порядок визначення фактичних розмірів земельних ділянок під об'єктами енергетики встановлений Державними будівельними нормами та правилами - ДБН В 2.5 - 16-99 «Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж», які не містять у собі порядку встановлення розмірів земельних ділянок під опорами 0,4 кВ. Тобто, методика визначення фактичного розміру земельної ділянки, необхідної для розміщення опори 0,4 кВ взагалі відсутня.

Пунктом 1.2 ДБН в 2.5-16-99 встановлено, що не підлягають відведенню в користування підприємствам електроенергетики земельні ділянки для розміщення опор повітряних ліній електропередачі класом напруги 0,4 кВ.

Стаття 12 Земельного кодексу України та Закон України «Про землеустрій» визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі землеустрою. Відповідно до норм вказаних нормативних актів органи місцевого самоврядування не уповноважені проводити роботи із землеустрою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій», види робіт із землеустрою -обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та гіроектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Згідно ст. 26 Закону розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування не мали ліцензій на час проведення робіт із землеустрою.

Таким чином, матеріали інвентаризації та матеріали встановлення фактичного землекористування ВП Н.-Сіверським РЕМ під опорами ЛЕП 0,4 кВ, на підставі яких було здійснено донарахування земельного податку перевіряючими, були розроблені не уповноваженими особами - органами місцевого самоврядування, які не мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою.

У державному земельному кадастрі даних про те, що землі під опорами 0,4 кВ у Новгород-Сіверському районі відведені саме позивачу відсутні, що не заперечувалось представником Новгород-Сіверської МДПІ ДПС.

Згідно п. 1.3 Положення «Про порядок прийомки (передачі) на баланс підприємств Міненерго України ліній електропередачі та трансформаторних підстанцій» лінії електропередачі напругою 0,4 кВ, що призначені для безпосереднього електропостачання споживачів державної житлово-побутової, соціально-культурної та торговельної сфери є об'єктами електричних мереж загального користування. Враховуючи статус згаданих ліній 0,4 кВ, їх користувачем є не тільки позивач, а і уся громада Новгород-Сіверського району.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» передбачено, що метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань, відносяться до обов'язкових вимог Державних стандартів та підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється їх дія.

Таким чином, колегія судів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, проте, що на ділянки під об'єктами електроенергетики, щодо яких нарахований земельний податок, відсутні правовстановлюючі документи. Вони не перебувають у власності або користуванні позивача, у тому числі на умовах оренди.

Позивач не є суб'єктом плати за землю (платником) як власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувачем, у тому числі орендарем.

Крім того, належним чином не встановлена площа земельних ділянок, які знаходяться під опорами ЛЕП 0,4 кВ., а тому нарахування позивачу податкових зобов'язань із земельного податку та прийняття податкового повідомлення-рішення не відповідає вищезазначеному закону та податковому законодавству.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду міста від 13 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 12 червня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.