Постанова № 3192851, 02.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2009 № 33/410

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: Кушнір О.В. – представник за довіреністю,

від відповідача: Пан А.А. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2008

у справі № 33/410 (суддя

за позовом Приватного підприємства "Ястреб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення 20149,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року Приватним підприємством „Ястреб” заявлено позов про стягнення з відповідача 16935,48 грн. – основного боргу, 3214,36 грн. – пені та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані у жовтні 2007р. охоронні послуги.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.11.2008р. у справі №33/410 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солстрой” на користь Приватного підприємства „Ястреб” 16935,42 грн. - основного боргу, 3058,46 грн. – пені, 201,50 грн. – державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 24.11.2008р. скасувати, посилаючись на порушення господарським судом чинного законодавства, а саме: не з’ясовано обставини та визнано встановленими обставини, котрі є недостовірними, що мають значення для вирішення справи, крім того, висновки, викладені у даному рішенні, не відповідають обставинам справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що позивачем не виконано п.3.4 Договору про надання послуг з охорони об”єкту „Рошен” у м. Яготин за жовтень 2007р., оскільки під час перевірки постів 16 жовтня 2007р. з 4-х обов”язково-безперестанно діючих постів – 3 були відсутні.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

За приписами ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Встановлено, що 13.11.2006р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, був укладений договір №492 про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець, в свою чергу, зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту будівництво розподільчого центру ДП Кондитерська корпорація „Рошен” за адресою: вул. Філатова, 112, м. Яготин Київської області (далі – Договір).

Крім того, між вищезазначеними сторонами 03.03.2007 р. був укладений договір №512 про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту „будівництво житлового будинку та ТЦ” за адресою: м. Київ, пр-кт Григоренка, 9 (далі – Договір).

Пунктом 1.3 даних Договорів передбачено, що охорона об'єкту здійснюється 3 (трьома) цілодобовими постами охорони. Вартість одного цілодобового поста становить 5 000,00 грн. щомісяця з урахуванням 20% ПДВ.

З додаткової угоди від 11.05.2007р. про внесення змін до договору № 492 від 13.11.2006р. про надання охоронних послуг вбачається, що сторони дійшли згоди щодо введення додатково на об'єкті 1 цілодобового поста охорони та відповідно вирішили змінити з 15.05.2007р. п.п. 1.3, 1.4 Договору, виклавши їх у наступній редакції: „1.3 охорона об'єкту здійснюється 4 (чотирма) цілодобовими постами охорони. Вартість одного цілодобового поста становить 5 000,00 грн. щомісяця з урахуванням 20% ПДВ.; 1.4. вартість охоронних послуг за цим Договором становить 20 000,00 грн. щомісяця з урахування 20% ПДВ”.

Пунктом 8.1 вищезазначених Договорів сторонами узгоджено, що дія договору може бути припинена достроково за згодою сторін.

Так, 16.10.2007р. підписана та скріплена печатками сторін угода про розірвання договорів №492 від 13.11.2006р., №512 від 03.03.2007р. та №520 від 06.4.2007р. про надання охоронних послуг, з якої вбачається, що сторони дійшли згоди щодо припинення з 16.10.2007р. дії даних Договорів, крім того, сторони домовились вважати останнім днем дії Договорів 16.10.2007р..

З акта про зняття постів від 16.10.2007р., який підписаний відповідачем із застереженням, вбачається, що по договору № 512 від 03.03.2007 р. висунуто претензію на суму 8 300,00 грн., в зв’язку з виявленою відсутністю 201 секції чавунних радіаторів про, що було заявлено в органи МВС України у м. Києві.

Відповідно до п.5.3 договору № 512 від 03.03.2007р. факти крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкту, встановлюється за двостороннім актом, або органами дізнання, слідством, судом.

Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням чи неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини.

Однак, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України факт спричинення збитків, оскільки, має бути наявність складу злочину, що повинно бути доказано в межах кримінальної справи. Відповідачем не надано доказів про те, що по даному факту порушувалась кримінальна справа.

Окрім того, як стверджує позивач, на його адресу претензія та постанова відповідних органів про встановлення факту спричинення збитків не надходили.

Отже, колегія вважає, що в порушення умов укладених Договорів відповідач свої обов’язки щодо сплати наданих охоронних послуг не виконав, оскільки, відповідно до п.7.1 та 7.2 Договорів за надані послуги замовник сплачує виконавцю щомісячну суму, передбачену п.1.4 Договору. Розрахунок за фактично виконані послуги охорони здійснюються щомісяця на підставі підписаного сторонами акта приймання виконаних робіт, наданого виконавцем замовнику не пізніше останнього числа звітного місяця. Замовник приймає виконані роботи і протягом 2-днів підписує акти приймання виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлялися на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які не підписані останнім, а саме: № ОУ-0001460 від 16.10.2007р. за надані послуги по охороні об'єктів за жовтень 2007 року по договору № 492 від 13.11.2006 р. на суму 9 677,42 грн. та № ОУ-0001462 від 16.10.2007р. за надані послуги по охороні об'єктів за жовтень 2007 року по договору № 512 від 03.03.2007р. на суму 7 258,06 грн. (а.с. 20-22).

Пунктом 3 угоди про розірвання договорів №492 від 13.11.2006р., №512 від 03.03.2007р. та № 520 від 06.04.2007р. про надання охоронних послуг від 16.10.2007р. передбачено, що із укладанням даної Угоди зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг, наданих за цими Договорами, не припиняються і повинні бути виконані замовником у встановлений Договорами строк.

Також, пунктом 7.3 Договорів № 492 та № 512 сторони передбачили, що замовник оплачує виконані роботи протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно з ч.ч.1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дана стаття кореспондується з нормами ст..ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 16935,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до чинного законодавства України та згідно з п.7.4 Договорів позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 3214,36 грн..

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Згідно із ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З пункту 7.5 договорів № 492 та № 512 вбачається, що строк позовної давності щодо стягнення пені за цими договорами встановлюється у один рік.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, приймаючи до уваги приписи названих правових норм та встановлені обставини справи, колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано розраховано та стягнуто пеню за період з 21.11.2007р. по 24.09.2008р. в розмірі 3058,46 грн.

Однак, місцевий суд допустився помилки, а саме, висновок у мотивувальній частині рішення щодо задоволення позову частково та зменшення розміру пені не відповідає резолютивній частині рішення, в якій зазначено, що позов задоволено повністю. З огляду на цю обставину колегія вважає необхідним привести у відповідність резолютивну частину рішення з мотивувальною.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості своїх заперечень на позов.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зважає на те, що в результаті огляду наданих позивачем у суді апеляційної інстанції журналу прийому-передачі під охорону об’єктів та журналу контролю за переміщенням транспорту по ввозу (вносу) та вивозу (виносу) матеріальних цінностей на об’єкти встановлено, що позивачем здійснювалась охорона об”єктів за спірний період.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що пункт 1 резолютивної частини рішення місцевого суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, слід змінити; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Солстрой” на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2008 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2008 року у справі №33/410 змінити та викласти в наступній редакції:

“ Позов Приватного підприємства „Ястреб” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солстрой” ( 02140, м.Київ, вул.. Бориса Гмирі, 1-А, р/р 26008010015880 в ВАТ „Укрексімбанк” м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 30210582) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Приватного підприємства „Ястреб” (юридична адреса: 04205, м.Київ, пр. Оболонський, 23-А; фактична адреса: 04211, м.Київ, пр. Героїв Сталінграду, 10-А, корпус 7, МФО 300755, р/р 2600321013809 КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830, ЄДРПОУ 31520728) 16935,42 грн. - основного боргу, 3058,46 грн. – пені, 201,50 грн. – державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити. ”

3. Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

4.Матеріали справи №33/410 направити до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді Коршун Н.М.