Постанова № 31927245, 28.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/385/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року

10год.43хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Стебленко А.А. - директор

Від відповідача: Єлістратов К.Ю. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Вікол» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Вікол», в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 28.08.2012р. №0003542301 та №0003532301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невідповідність дійсності висновків акту перевірки, посилаючись на наступне. На момент здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» вони були платниками ПДВ, мали у наявності діючу ліцензію на право виконання робіт за угодами; неподання вказаними контрагентами звітів форми 1ДФ не свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності; позивач не може нести відповідальність за неподання звітності його контрагентами та несплату податків ними. Господарські операції позивача та TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» носять реальний характер та повністю підтверджені наданими позивачем первинними документами, що спростовує висновки відповідача про відсутність права на віднесення витрат за цими господарськими операціями до валових, та протиправність формування за ними податкового кредиту. Вказані первинні документи не досліджувалися в межах кримінальних справ на предмет їх підписання належними посадовими особами підприємств, а отже посилання податківців на матеріали кримінальних справ не мають відношення до позивача. Також позивач зазначає, що визнання правочинів нікчемними не відноситься до компетенції податкових органів

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ст.203, 215, 228, 875, 877, 882 ЦК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у спірний період на суму 124858грн. та податку на прибуток на суму 148590грн. Господарські операції ТОВ «Вікол» з зазначеними в акті перевірки контрагентами мають ознаки нікчемності та не носять реального характеру. У вказаних підприємств відсутні трудові ресурси та основні засоби, необхідні для ведення господарської діяльності. Матеріалами кримінальних справ встановлена відсутність у керівництва TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» наміру здійснювати господарську діяльність, отже підписання документів від імені вказаних підприємств здійснювалось особами, які заперечують свою участь в оформленні первинних документів, що вказує на здійснення цими контрагентами та позивачем безтоварних господарських операцій.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у період з 23.07.2012р. по 27.07.2012р. на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 06.07.2012р. №242, відповідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 от.78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області капітана податкової міліції від 22.05.2012р., посадовою особою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин TOB «Вікол» з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №541/22/31656975 від 03.08.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин TOB «Вікол» з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року».

В акті перевірки зазначено, що TOB «Вікол» порушено: 1) п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003р. № 143, ст.138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - встановлено заниження податку на прибуток на 148590грн., а саме: 4-го кварталу 2010р. на 46854грн., 1 кварталу 2011р. на 15688грн., 2 кварталу 2011р. на 60567грн., 2-3 кварталу 2011р. на 86048грн.; 2) п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ст.188, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на суму 124858 грн., а саме: в грудні 2010р. на 37483грн., в січні 2011р. на суму 3333грн.; березні 2011р на 9217грн., в червні 2011р. на суму 55667грн., в липні 2011р. на 7941грн, в серпні 2011р. на суму 11217грн. 3) відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187 ПК України; 4) ст.203, 215, 228, 875, 877, 882 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки від 03.08.2012р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012р. №0003542301 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 143810грн., у т.ч. 124858грн. - за основним платежем, 18952грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.188, п.198.3 ст. 198 ПК України, та від 28.08.2012р. №0003532301 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 160305грн., у т.ч. 148590грн. за основним платежем, 11715грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003р. № 143, ст.138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, TOB «Вікол» 10.09.2012р. звернулось до ДПС України в Одеській області із скаргою на них. Рішенням ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №30896/10/10-2007 від 12.11.2012р. залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС та скаргу - без задоволення.

Позивач оскаржив їх до ДПС України листом № 27 від 26.11.2012р., яка рішенням про результати розгляду скарги за №7389/0/61-12110-2115 від 19.17.2012р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012р. №0003542301, №0003532301 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 01.02.2011 р. між TOB „Вікол" (замовник) та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» (підрядник) укладено угода №01/02/11 про виконання проектної документації згідно з умовами дійсного договору та виконання ремонтно-будівельних робіт згідно доручення замовника.

Оплата здійснена згідно платіжного доручення №68 від 22.06.2011р. на суму 307500 грн. за проектні роботи; платіжного доручення №7 від 23.06.2011р. на суму 26500грн. за проектні роботи.

Сторонами складено акт здачі-прийняття науково-технічної продукції від 15.06.2011р. на суму 309600грн, в тому числі ПДВ 51600,00 грн.; накладну №1 від 15.06.2011 року на передачу проектної документації; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року від 16.06.2011р. на загальну суму 4302,00грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року №1 від 16.06.2011р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт, за червень 2011 року від 16.06.2011р. на загальну суму 2098грн.

ПП «Дніпрорембуд-сервіс» виписані позивачу податкові накладні №81 від 15.06.2011 року на загальну суму 309600 грн в т. ч. ПДВ 51600 грн. на послуги по проектним роботам; №99 від 16.06.2011 року на загальну суму 4302грн в т. ч. ПДВ 717 грн.; № 98 від 16.06.2011 року на загальну суму 2098грн., в т. ч. ПДВ 349,67грн.; №163 від 23.06.2011р. на загальну суму 18000грн., в т. ч. ПДВ 3000грн.

Взаємовідносини між TOB „Вікол" та TOB „УММК" ґрунтувались на договорі №17 від 16.11.2010р. про виконання проектної документації згідно договору та виконання проектної документації та ремонтно-будівельних робіт на об'єктах згідно попередньо складеної динамічної договірної ціни по кожному дорученому об'єкту індивідуально;

Також сторонами складені додаткові угоди №1 б/д, №5 від 01.12.2010р., №6 від 01.12.2010р., №7 від 20.12.2010р. до договору №17 від 16.11.2010р. на виконання проектних робіт по розширенню складських приміщень; кошторис на проектні роботи.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за ремонтно-будівельні та проектні роботи згідно договору №17 від 16.11.2010р. проводились у безготівковій формі. За отримані від TOB «УММК» роботи TOB «Вікол» сплачено грошові кошти згідно наступних платіжних доручень: № 249від 03.12.2010 року на суму 31000 грн., №250 від 09.12.2010 року-93900 грн., № 3 від 13.01.2011 року - 20000 грн., №21 від 24.02.2011 року - 40000 грн., №26 від 12.03.2011 року - 35300 грн., № 2 від 21.03.2011 року - 12000 грн., №31 від 21.03.2011 року - 8000 грн.

Сторонами договору складені та підписані акти виконаних робіт б/н від 09.12.2010р. на суму 93900грн., №1 б/н на суму 47694грн., б/н б/д на суму 48000грн, б/н б/д на суму 1500грн., №1 б/д на суму 11000грн., №1 б/д на суму 27100грн.

TOB «УММК» виписані позивачу наступні податкові накладні по вищевказаним операціям на загальну суму 50033,33 грн.: № 94 від 03.12.2010р. на суму 131000грн., в т.ч. ПДВ 21833,33грн.; №119 від 09.12.2010 року від TOB «УММК» на суму 93900грн., в т.ч. ПДВ 15650грн.; №13 від 13.01.2011 року від TOB «УММК» на суму 20000грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн.; №7 від 03.03.2011 року від TOB «УММК» на суму 55300грн., в т.ч. ПДВ 9216,67грн.

Господарські відносини між ТОВ «Вікол» та TOB "CK Пальміра" ґрунтувались на договорі №0107 від 01.07.2011р. про виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах згідно попередньо складеної динамічної договірної ціни по кожному дорученому об'єкту індивідуально.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за ремонтно-будівельні та проектні роботи згідно договору №0107 від 01.07.2011 року проводились у безготівковій формі. За отримані від TOB "CK Пальміра" роботи TOB «Вікол» сплачено грошові кошти згідно платіжних доручень: №76 від 19.07.2011р. -33000грн., № 78 від 20.07.2011р. - 9200грн., № 85 від 22.08.2011р. - 19800грн., № 13 від 30.08.2011р. - 17400грн., №86 від 02.09.2011р. - 29700грн.

TOB "CK Пальміра" виписані наступні податкові накладні по вищевказаним операціям відображені в реєстрах отриманих податкових накладних TOB «Вікол» на загальну суму 19158грн.: №19071 від 19.07.2011р. на суму 33000 грн., в т. ч. ПДВ 5500грн.; №20071 від 20.07.2011р. на суму 9200 грн., в т. ч. ПДВ 1533,33грн.; №28071 від 28.07.2011р. на суму 5448 грн., в т. ч. ПДВ 908грн.; №12084 від 12.08.2011р. на суму 28999,62 грн., в т. ч. ПДВ 4833,27грн.; №22088 від 22.08.2011р. на суму 19800,00 грн., в т. ч. ПДВ 3300грн.; №30811 від 30.08.2011р. на суму 18500,38 грн., в т. ч. ПДВ 3083,40грн.

Суми ПДВ за виписаними TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до сплачених коштів суми були віднесено до валових витрат у періодах оплати за отримані роботи, послуги.

Інших документів, пов'язаних з господарськими операціями між позивачем та TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» відповідно до предмету договору не надано, незважаючи на вимогу суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданих позивачем податкових деклараціях з ПДВ зазначено наступне значення рядку 17: за жовтень 2010р. - 11352грн.; за листопад 2010р. - 4617грн.; за грудень 2010р. - 138019грн.; за січень 2011р. - 11325грн.; за лютий 2011р. - 37712грн.; за березень 2011р. - 11352грн.; за квітень 2011р. - 107294грн.; за травень 2011р. - 10796грн.; за червень 2011р. - 63251грн.; за липень 2011р. - 7966грн.; за серпень 2011р. - 11340грн.; за вересень 2011р. - 10594грн.

Згідно з даними додатків 5 до декларацій та „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", одними з контрагентів-постачальників є TOB „УММК" на суму ПДВ у грудні 2010 року 37483,33 грн.; на суму ПДВ у січні 2011 року 3333,33грн.; на суму ПДВ у березні 2011 року 9216,67грн.; ПП «Дніпрорембуд-сервіс» на суму ПДВ у червні 2011 року 55666,67 грн.; TOB "CK Пальміра" на суму ПДВ у липні 2011 року 7941,33грн.; TOB "CK Пальміра" на суму ПДВ у серпні 2011 року 11216,67грн.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, TOB „Вікол" безпідставно сформовано податковий кредит на суму 124858грн. за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих: - від ПП «Дніпрорембуд-сервіс» в червні 2011р. на суму 55666,67грн., - від TOB „УММК" на 50033,33грн. (в грудні 2010р. - 37483грн., січні 2011р. - 3333,33грн., березні 2011р. - 9216,67грн.), - TOB "CK Пальміра" на 19158грн. (в липні 2011р. на 7941,33грн., в серпні 2011р. на 11216,67грн.). Також TOB „Вікол" до складу валових витрат відносило у 4 кварталі 2010р., 1 кварталі 2011р., 2 кварталі 2011р., 3 кварталі 2011р., витрати за господарськими операціями з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс», у зв'язку з чим, завищено валові витрати 4-го кварталу 2010 року на 187415грн., 1 кварталу 2011 року на 62750грн., 2 кварталу 2011 року на 263333грн., 2-3 кварталу 2011 року на 374131грн.

Підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» у грудні 2010р. та січні, березні, червні, липні, серпні 2011р. та валових витрат, зокрема, слугувало наступне. ДПІ у Комінтернівському районі отримано акт Васильківської ОДПІ Київської області від 24.02.2012р. №291/23-2/34827449 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дніпрорембуд-сервіс», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.». Згідно вказаного акту ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не є платником ПДВ з 02.12.2011р. На підприємстві відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності; податкова звітність не подається. матеріаллами кримінальної справи, встановлено, що директор ПП «Дніпрорембуд-сервіс» Гук І.С. не вчиняла підписи на первинних документах від імені ПП. Отже, ПП «Дніпрорембуд-сервіс», здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб; ПП безпідставно сформовано податкові зобов'язання, і задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів. У зв'язку з тим, що фінансово-господарська діяльність ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за перевіряемий період квітень-грудень 2011р. велась невстановленими особами - усі операції купівлі-продажу» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Від ДПІ у Приморському районі м.Одеси надійшов акт від 15.04.2011р. №13117/23-513/34321060 „Про неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «УММК» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за 2011р.", згідно з висновком якого у TOB «УММК» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням є такими, що мають ознаки нікчемності. Згідно матеріалів кримінальної справи, Чайковська І.А. (директор TOB «УММК») не причетна до підписання первинних документів, виданих Товариством. За зазначеною в реєстраційних документах юридичною адресою TOB „УММК" не знаходиться.

ДПІ у Комінтернівському районі отримано від ДПІ у Київському районі м. Одеси акт перевірки від 27.03.2012 № 180/22-02/37280986 «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "СК Пальміра", з питань дотримання податкового законодавства за період 01.10.10 року по 31.12.11 року відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за червень 2011 року є нікчемними. Зазначені операції ТОВ «СК Пальміра» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ "СК Пальміра" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 28.10.2011р.; податкова звітність за 2011р. не подавалась.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про безтоварність операцій із зазначеними суб'єктами господарювання, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Угоди позивача з його контрагентами носять ознаки нікчемності.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про те, що в порушення пунктів п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України TOB „Вікол" завищило податковий кредит у грудні 2010р. та січні, березні, червні, липні, серпні 2011р. на суму 124858грн. та валові витрати 4-го кварталу 2010 року на 187415грн., 1 кварталу 2011 року на 62750грн., 2 кварталу 2011 року на 263333грн., 2-3 кварталу 2011 року на 374131грн. за господарськими операціями з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

Такий висновок акту є обґрунтованим та правомірним з врахуванням такого.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Згідно з п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем суду не надано документальних доказів, які б доводили реальність одержання результатів робіт за договорами з TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс», письмових доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат.

При цьому суд бере до уваги, що тягар доказування між сторонами розподіляється відповідно до ст.71 КАС України таким чином, що суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, для чого обґрунтовує правильність висновків про порушення платником податку вимог податкового законодавства на підставі документів та податкової інформації, що досліджувались та використовувались в ході перевірки.

Натомість, процесуальним обов'язком позивача в даній справі є доведення фактичного здійснення господарських операцій, їх реальності, змін у складі активів підприємства у зв'язку з їх проведенням, що зумовлює необхідність надання доказів, які прямо або побічно це підтверджують.

TOB «Вікол» не довело суду, що за його замовленням TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» розроблено проектну документацію та виконано ремонтні роботи (суду не надано комплекти креслень, вихідні данні замовника та докази їх передачі виконавцю по кожному об'єкту, комплекти технічної частини ТХ, розрахунки, тощо, тобто конкретні документи проектної документації, необхідність складання яких передбачена договорами, а отже у разу їх відсутності реальних характер господарських операцій обґрунтовано заперечується ДПІ).

При цьому, ключове значення має те, що згідно із нормами як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і ПК України, до складу витрат можуть бути внесені тільки витрати, які здійснені у зв'язку із реальним придбанням товарів, послуг, робіт.

Отже, ДПІ правомірно донарахувала податок на прибуток з відповідними штрафними санкціями оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2012р. №0003532301.

Також на думку суду, відповідач обґрунтовано дійшов висновку в ході перевірки ТОВ «Вікол» про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 124858грн. та на законних підставах прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012р. №0003542301.

Відповідно до ч.1.3 та 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним..

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але в даній справі позивачем не доведено реальність придбання проектних та підрядних робіт у контрагентів.

Поряд із тим, з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити, які саме роботи були виконані, в якому обсязі, та яким чином визначалися вартісні показники. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів фактичного здійснення ремонтних робіт, як то докази транспортування осіб безпосередньо на об'єкти, ввезення необхідних засобів та матеріалів тощо, доказів відображення в бухгалтерському обліку вартості проведених ремонтних робіт.

Таким чином, з наданих позивачем на підтвердження своєї позиції первинних документів неможливо дійти висновку, які роботи були фактично виконані контрагентами позивача і в якому обсязі, що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, позивачем не надано відповідного документального підтвердження переміщення будівельних матеріалів до об'єктів будівництва. Так, з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином будівельні матеріали переміщувались на об'єкти будівництва, отримання, транспортування, навантаження, розвантаження матеріалів від контрагентів позивача.

Оцінюючи наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов до висновку, що у сукупності із викладеними в акті перевірки ТОВ «Вікол» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагентів TOB «УММК», TOB «CK Пальміра», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» встановлене судом свідчить про непідтвердженість фактичного здійснення операцій із придбання позивачем робіт та проектної документації.

Вирішуючи спір, суд враховує, що з урахуванням доводів відповідача, позивач мав довести реальність здійсненних правочинів шляхом надання, серед іншого, доказів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності).

Зокрема, слід зважати на те, що директор TOB «УММК» - Чайковська І.А., директор TOB «CK Пальміра» - Грідасов С.М., директор ПП «Дніпрорембуд-сервіс» - Гук І.С., від імені яких підписувались первинні документи та, зокрема, виписувались податкові накладні, заперечували свою участь у діяльності підприємств в ході допиту як свідків в кримінальних справах (протоколи допиту свідків залучені до матеріалів справи) та факт оформлення та підписання будь-яких первинних документів взагалі.

Дослідивши підставність висновків акту перевірки ТОВ «Вікол», суд встановив, що позивачем не доведена у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність) на спростування позиції ДПІ та висновків акту перевірки.

Приймаючи постанову у справі, суд бере до уваги, що саме платник податку повинен довести наявність встановлених законом підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при перевірці правильності визначення його податкових зобов'язань судом, тобто спростувати сумніви контролюючого органу в дійсності, повноті та об'єктивності відтворення господарських операцій в податковому обліку, які ґрунтуються на доказах, що досліджувались податковим органом в ході перевірки.

З цією метою позивач мав довести фактичне придбання проектних та підрядних робіт у своїх контрагентів за допомогою доказів, які б прямо або побічно свідчили про реальні зміни його активів внаслідок спірних господарських операцій.

На підставі наданих ТОВ «Вікол» доказів суд не вбачає підстав для встановлення факту придбання спірних робіт позивачем у його контрагентів, що свідчить про обґрунтованість та під ставність висновків ДПІ та правомірність донарахування податкових зобов'язань оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, а також застосування штрафних санкцій.

Викладена правова позиція відповідає позиції Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.02.2012р. по справі №2а-4994/10/1470.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС спиралась на обґрунтовані висновки акту перевірки від 03.08.2012р., підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Вікол» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Вікол» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Вікол» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Повний текст постанови складено 28 травня 2013 року.