Ухвала суду № 31926082, 13.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1970/13 13.06.2013 13.06.2013 13.06.2013

Провадження №22-ц/784/1784/13

Справа № 22-ц/784/1784/13 Головуючий першої інстанції: Черенкова Н.П.

Категорія: 24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Козаченко В.І.,

суддів Мурлигіної О.Я., Коломієць В.В.,

при секретарі Белевері В.А.,

за участю: представника позивача Білецької О.В., представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року, ухваленого за позовом

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(далі ПАТ «Миколаївобленерго»)

до

ОСОБА_4

про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року ПАТ «Миколаївобленерго» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії.

Позивач зазначав, що 04 червня 2010 р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, об'єкт - магазин-кафетерій. Як вказав позивач, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернулась до них з заявою в якій просила розірвати вищевказаний договір та укласти з нею договір про постачання електричної енергії як з фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності. 18 жовтня 2012 року на адресу відповідача був направлений договір про постачання електричної енергії №44/3471 від 16 жовтня 2012 року, а 16 листопада 2012 року позивач отримав підписаний відповідачем договір та додатки до нього разом з протоколом розбіжностей. На думку позивача запропонована ОСОБА_4 в протоколі розбіжностей редакція додатків №№ 2, 8 є необґрунтованими. Посилаючись на вищевикладене позивачі просили зобов'язати ОСОБА_4 укласти з ними договір про постачання електричної енергії №44/3471 від 16 жовтня 2012 року на умовах проекту, наданого ПАТ «Миколаївобленерго».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року у задоволені позову ПАТ «Миколаївобленерго» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального, права просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закон України «Про електроенергетику належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії. Разом з тим ст.3 цього Закону передбачено, що зазначені відносини регулюються як цим Законом так і іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст.26 зазначеного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії і несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та ПКЕЕн згідно із законодавством України.

На виконання зазначеної норми Закону 26.07.1999р. постановою Кабінету Міністрів України № 1357 були затверджені Правила користування електричною енергією для населення. Пунктом 3 даних Правили передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1 до цих Правил). Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією. У разі виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором, сторони керуються цими Правилами та законодавством.

Визначення поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу також наводиться у статті 714 ЦК України. Частиною 3 цієї статті зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання такого договору.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас з аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України та вищенаведених норм Закону «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією для населення випливає, що умови Типового договору, які набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на постачання електроенергії є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

Проте, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України), в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12, яка була ухвалена за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 цього Кодексу.

Отже, суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Миколаївобленерго» про зобов'язання ОСОБА_4 укласти з ПАТ «Миколаївобленерго» договір про постачання електричної енергії №44/3471 від 16 жовтня 2012 року на умовах наданого ними проекту, що не позбавляє позивача права на захист своїх прав та інтересів у спосіб, передбачений діючим законодавством для даних правовідносин. .

За таких обставин, постановлене у справі рішення про відмову у задоволенні позову є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Посилання апеляційної скарги на те, що ч.1 ст.649 ЦК України встановлений судовий порядок вирішення розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади та в інших випадках, встановлених законом, не спростовують висновків суду першої інстанції про невірно обраний позивачем спосіб захисту.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді