Рішення № 31925303, 13.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2013 р. Справа № 911/1436/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Крисюка Романа Володимировича,

04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 11, кв. 176

до Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "ДУБКИ" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2

про стягнення 92 500,00 грн.

за участю представників:

позивача - Янчевська О.В. (довіреність від 23.05.2013 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Крисюка Романа Володимировича (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "ДУБКИ" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - відповідач) про стягнення 103 244,42 грн., з яких: 92 500,00 грн. - основний борг, 462,50 грн. - інфляційні втрати, 1 713,64 грн. - 3% річних та 8 568,28 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди обладнання від 02.07.2012 № 4.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.05.2013.

У судове засідання 07.05.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 17.04.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 23.05.2013.

23.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 11851 від 23.05.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю надання йому часу для узгодження питання про можливість укладання мирової угоди у справі.

23.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 11897 від 23.05.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 17.04.2013.

У судове засідання 23.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.06.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13309 від 13.06.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 10 744,42 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 92 500,00 грн. основного боргу.

Разом з тим, позивач у заяві про зменшення позовних вимог зазначив про відмову від включення витрат за надання юридичної допомоги адвокатом до господарських витрат у справі.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 92 500,00 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судовому засіданні 13.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач відзив на позов не подав, у судові засідання представника не направив.

Нез'явлення у судові засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем Крисюком Романом Володимировичем (далі - орендодавець) та Дочірнім підприємством "Санаторій для батьків з дітьми "ДУБКИ" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання від 02.07.2012 № 4 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування медичне обладнання (далі - обладнання): сканер медичний СМ-4, комплекс для лікування амбліопії і спазму акомодації АМБЛІОКОР-01 (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору орендар вступає у строкове платне користування обладнанням у термін, визначений у Договорі, але не раніше дати підписання акту передачі-приймання обладнання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання, що підтверджується двосторонньо підписаним актом прийому-передачі від 02.07.2012 № 4 (додаток № 1 до Договору), копію якого залучено до матеріалів справи.

Відповідно пункту 3.2. Договору розмір орендної плати за кожен місяць становить 18 500,00 грн. Орендар проводить сплату орендних платежів на поточний рахунок орендодавця, шляхом щомісячних перерахувань до 30 числа за звітним місяцем (пункт 3.3. Договору).

Обладнання вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.5. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012, а по іншим зобов'язанням до повного їх виконання.

За твердженням позовної заяви, відповідач обладнання повернув, проте, відмовився підписати акт прийому-передачі обладнання, на підтвердження факту повернення обладнання, позивачем надано односторонньо складений ним акт-експертизу Технічного огляду медичного обладнання Комплекс «АМБЛІОКОР-01» від 22.01.2013.

Зважаючи на те, що предметом спору в даній справі є стягнення орендної плати у період дії Договору - до 31.12.2012, суд дійшов висновку, що встановлення факту повернення обладнання після спірного періоду та стан обладнання після його повернення не входять до кола обставин, що підлягають встановленню в даній справі, з огляду на межі позовних вимог, доказів повернення обладнання до закінчення строку дії Договору, суду не надано.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідачем в період з серпня по грудень 2012 року орендна плата не сплачувалась, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 92 500,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 19.10.2012 № 1 щодо заборгованості відповідача з оплати оренди в розмірі 37 000,00 грн. за період з серпня по вересень 2012 року (копію претензії залучено до матеріалів справи), надіслання якої підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання представником відповідача 30.10.2012. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивачем на адресу відповідача повторно надіслано претензію від 31.10.2012 № 2 щодо заборгованості відповідача з оплати оренди в розмірі 37 000,00 грн. за період з серпня по вересень 2012 року (копію претензії залучено до матеріалів справи), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05.11.2012 представнику відповідача. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано в матеріали справи оригінали банківських виписок, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитками її печатки, про те, що за період з 02.07.2012 по 31.12.2012 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13309 від 13.06.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 10 744,42 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 92 500,00 грн. основного боргу.

У зв'язку з відповідністю вимогам частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, вказане зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 92 500,00 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав зобов'язань щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 92 500,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 92 500,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за період з серпня по грудень 2012 року є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві викладено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах ціни позову.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача грошових сум; ймовірність припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, тобто, з обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, не підтвердив твердження заяви належними доказами, у зв'язку з чим, заява позивача про застосування заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання, який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопотання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній, судом враховано пункт 23. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" де вказано, що у зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

За змістом пункту 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову повинні зазначатись в резолютивній частині рішення суду.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно квитанції від 12.04.2013 № 38/60 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 214,91 грн., пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 850,09 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "ДУБКИ" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02647585) на користь Фізичної особи - підприємця Крисюка Романа Володимировича (04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 11, кв. 176, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 3150722870) 92 500 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1 850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) грн. 09 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Фізичній особі - підприємцю Крисюку Роману Володимировичу (04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 11, кв. 176, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 3150722870) з Державного бюджету України 214 (двісті чотирнадцять) грн. 91 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією від 12.04.2013 № 38/60.

5. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Крисюка Романа Володимировича про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.06.2013.

Суддя С.О. Саванчук