Постанова № 31925204, 18.06.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 901/711/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Плута В.М.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Аметов Сіран Дурсінович, довіреність №05-Д від 01.02.2013 (Фонд майна Автономної Республіки Крим);

відповідача - Климачова Людмила Сергіївна, довіреність №125 від 23.11.2012 (Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт");

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 07.05.2013 у справі № 901/711/13-г

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

до державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98312)

про стягнення 314436,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про стягнення 314436,01 грн. неустойки за безпідставне користування майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим, від 02.01.2002, об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь бюджету Автономної Республіки Крим неустойку за безпідставне користування майном у сумі 314436,01 грн. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 6288,72 грн. судового збору.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, апелянт вказує на те, що за умовами договору сторони повинні здійснити інвентаризацію майна, скласти передаточний акт та акт незалежної оцінки майна і на підставі зазначених документів здійснювати повернення майна за актом прийому-передачі, проте позивач ухилявся від пропозицій відповідача по створенню комісії по інвентаризації, що не дало останньому можливості своєчасно повернути об'єкт оренди.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі №5011-51/13072-2012 вжито заходів по забезпеченню позову шляхом заборони державному підприємству "Керченський морський торговельний порт" вчиняти дії щодо передачі будь-яким особам права володіння, користування та/або розпорядженням майном цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО „Південрибсудноремонт", розташованого за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29. Таким чином, відповідач позбавлений права на передачу цього майна, що є, на його думку, підтвердженням відсутності вини і звільнення від відповідальності.

Відповідач також зазначає, що оскільки орендну плату він сплачував своєчасно та в повному обсязі, то це надає суду право на зменшення суми нарахованої неустойки згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 державному підприємству "Керченський морський торговельний порт" відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Плут В.М. та Видашенко Т.С.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 18.06.2013 у зв'язку з відпусткою суддя Видашенко Т.С. замінена на суддю Гоголя Ю.М.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2002 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Керченським морським торгівельним портом (орендар) був укладений договір оренди (далі - Договір) цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО „Південрибсудноремонт", що належить Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: вул. Айвазовського, 29, м. Керч (далі - майно).

Зазначене майно було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 09.01.2002 (арк. с. 14).

Протягом дії Договору Фондом майна Автономної Республіки Крим та відповідачем вносились певні зміни до Договору шляхом укладання додаткових угод.

Термін дії Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.08.2002, було встановлено до 31.12.2011 (арк. с. 15).

Листом від 29.09.2011 за вих. №08-21/8203 Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати дію Договору (арк. с. 41).

Пунктом 10.7. Договору (в редакції додаткової угоди №13 від 30.11.2007) передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Листом від 30.01.2012 Фонд майна повідомив відповідача про те, що Договір припинив свою дію з 31.12.2011 (арк. с. 42).

Відповідно до пункту 5.8. Договору (в редакції додаткової угоди №13 від 30.11.2007) у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю або юридичній особі, вказаній орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Однак відповідач об'єкт оренди у встановлений строк не повернув, акт здачі-приймання підписаний не був, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач після припинення дії Договору об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим Фонд майна Автономної Республіки Крим був змушений вирішувати питання повернення майна в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного суду від 08.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 у справі № 5002-33/745-2012 задоволено позов Фонду майна Автономної Республіки Крим, ДП «Керченський морський торговельний порт» зобов'язано повернути Фонду майна цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО „Югрибсудоремонт", розташованого за адресою м. Керч, вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки відповідач після закінчення строку дії Договору об'єкт оренди не повернув, що підтверджується рішенням суду у справі №5002-33/745-2012, то, на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Позивачем за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 нарахована неустойка за безпідставне користування майном у сумі 628871,90 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідачем за цей же період на розрахунковий рахунок бюджету Автономної Республіки Крим сплачувалася орендна плата, сума якої станом на 12.02.2013 складає 314435,89 грн., то позивач просить стягнути неустойку за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 до бюджету Автономної Республіки Крим в сумі 314436,01 грн. (628871,90 грн. (нарахована неустойка) - 314435,89 грн. (сплачена орендна плата) = 314436,01 грн.).

У зв'язку з викладеним, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 314436,01 грн.

При цьому, доводи апелянта щодо відсутності у нього можливості повернути об'єкт оренди з тих підстав, що позивач ухилявся від пропозицій відповідача по створенню комісії по інвентаризації, та у зв'язку із забороною вчиняти будь-які дії щодо цього об'єкту, колегія не приймає до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення неустойки за користування майном після закінчення строку дії договору оренди, а спір про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди позивачу був предметом розгляду у справі №5002-33/745-2012.

Одночасно судова колегія вважає необхідним відмітити правомірність відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення неустойки.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

У зв'язку з викладеним, до вимог, пред'явлених позивачем у позові застосовується загальна позовна давність, яка становить три роки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування спеціальної позовної давності викладена у постанові Верховного суду України від 20 березня 2012 року у справі №3-13гс12.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої неустойки згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, то судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки розмір неустойки за користування майном після закінчення строку дії договору оренди прямо передбачений нормами статті 785 Цивільного кодексу України та не може бути змінений за домовленістю сторін чи за ініціативою суду.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі № 901/711/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.М. Плут

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Фонд майна Автономної Республіки Крим

(вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

2. Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт"

(вул. Кірова, 28, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98312)