Рішення № 3192509, 06.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

06 лютого 2009 року місто Луганськ Справа №8/156

За позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок», місто Київ, -

до Державного підприємства «Донбасантрацит», місто Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 7553 грн. 39 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Завойко Д.І.. –представник, - довіреність №0340/8 від 12.12.08 року;

від відповідача –Ошиєвська Н.Л. –провідний юрисконсульт, - довіреність №1-1/49 від 06.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу у сумі 590,64 грн. за надані послуги мобільного зв’язку, договірні санкції за всіма договорами, укладеними між сторонами, у сумі 6679,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 170,10 грн., 3% річних у сумі 23,64 грн., а всього –7553,39 грн., який утворився за період з 31.01.07 року по 01.10.07 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів про надання послуг мобільного зв’язку, укладених між сторонами;

витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено з 20 січня до 06 лютого 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану платежів за спірними договорами.

Представники сторін у судовому засіданні, яке відбулося 06.02.09 року, заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та не погодився з клопотанням представника відповідача до суду про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на скінчення терміну позовної давності.

Представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що: позовну заяву підписано особою, повноваження якої не встановлені; позовні вимоги належним чином не вмотивовані (заперечення на позов від 19.01.09 року за вих. №1-7/166); крім того, він вважає, що у позові повинно бути відмовлено з огляду на те, що для стягнення штрафних санкцій статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочений термін позовної давності –1 рік, який на час звернення позивача до суду з цим позовом уже скінчився (заперечення за вих. №1-7/288 від 02.02.09 року).

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

18.12.03 року між Спільним підприємством «Український мобільний зв’язок», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв’язок», що підтверджується матеріалами справи (підприємство зв’язку), - з одного боку, - та Державним підприємством «Донбасантрацит» (абонент), - з іншого боку, - укладено корпоративну угоду №1.10588314, за умовами якої підприємство зв’язку надає абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України. Міжнародний зв’язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором «УМЗ»(п.1.3); надання послуги за договором починається після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку «УМЗ» повної суми первинного внеску та його зарахування на особовий рахунок абонента (п.1.5).

«УМЗ»має право: закрити зв’язок і призупинити надання послуг радіотелефонного зв’язку у разі несплати рахунків «УМЗ»у термін, вказаний у п.3.2 цієї угоди, або неможливості доставки рахунків у зв’язку з зміною адреси та неповідомленням про таку зміну (п.2.1.2.1); у випадку повного використання абонентом суми внесеного авансу. У цьому випадку поповнення авансу обов’язково проводиться абонентом (п.2.1.2.2); відмовляти абоненту в новому підключенні при наявності непогашеної заборгованості за раніше надані послуги (п.2.1.5); відмовити в подальшому наданні послуг та припинити дію цієї угоди з підстав та у терміни, зазначені у п. 7.1 цієї угоди. При припиненні дії угоди «УМЗ»залишає за собою право нарахувати вартість послуги «Припинення договору»відповідно до затвердженого тарифу (п.2.1.6).

Абонент зобов’язаний користуватися послугами мобільного зв’язку у повній відповідності до умов цього договору та Умов (Правил) користування мережами мобільного зв’язку «УМЗ»(п.2.4.1); своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв’язку «УМЗ» по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку (плата за утримання номера в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявкою абонента) (п. 2.4.2).

Нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами «УМЗ», які є невід»ємною частиною цього договору (тарифи додаються). Розрахунковий період становить один місяць. Кожному абонентові надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента телефонами (п.3.1); рахунки за надані послуги стільникового радіотелефонного зв’язку здійснюються згідно з тарифами «УМЗ», розрахунковий період становить один календарний місяць. Рахунки, надіслані «УМЗ», підлягають оплаті абонентом у строк до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.2); кількість та вартість послуг, наданих абонентові за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних «УМЗ»технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг (п. 3.3).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов угоди згідно із законодавством України (п.4.1).

За несвоєчасну оплату рахунків абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період оплати послуг, за кожен день прострочення (п.4.2); у випадку відмови від послуг та припинення дії цієї угоди з ініціативи абонента до моменту повного використання первинного внеску, вперше внесеного абонентом згідно з п. 1.5 цієї угоди, за винятком, коли така відмова від послуг є наслідком порушення «УМЗ»договірних умов, абонент сплачує «УМЗ» штраф у розмірі залишку первинного авансу, не використаного абонентом до моменту припинення надання послуг (п.4.3).

Дія договору не може бути припинена за ініціативою абонента протягом терміну, вказаного у відповідних додаткових угодах, якщо такі мають місце. Ці зобов’язання діють стосовно всіх без виключення номерів телефонів абонента, які знаходяться на усіх його особистих рахунках (п.6.1).

У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за ініціативою «УМЗ»з підстав, обумовлених цією угодою, або за заявою абонента в період строку, встановленого п. 6.1 цієї угоди, період дії цієї угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було призупинено (п.6.2).

У випадку порушення абонентом положень п. 6.1 угоди (за винятком випадку невиконання «УМЗ»своїх зобов’язань згідно з угодою), а також за ініціативою «УМЗ»у випадку невиконання абонентом прийнятих на себе зобов’язань згідно з угодою (включаючи несплату щомісячних рахунків за надані послуги зв’язку), абонент сплачує штраф у розмірі, який передбачений у відповідних додаткових угодах, якщо такі мають місце (п.6.3).

Дія цієї угоди припиняється, якщо абонент має неоплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після направлення йому письмового повідомлення, а також у випадках, передбачених Правилами користування мережами стільникового зв’язку «УМЗ»(п.7.1).

Всі спори, що можуть виникнути між «УМЗ»та абонентом за цією угодою, вирішуються згідно з чинним законодавством України (п. 7.3).

27.03.06 року сторони уклали додаткову угоду до вищецитованої корпоративної угоди, згідно якій її укладено терміном на 365 календарних днів; з дати її підписання та протягом цих 365 днів абонент не має права відмовитися від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема, - від послуг голосової телефонії, що надаються за заявами абонента, які відповідно до корпоративної угоди є договорами у формі бланків-заяв та мають наступні позначення:

№2702803/3287320, №2702797/3287316; №2702794/3287315; №2702789/3287314; 2702786/3287313; №2702779/3287303; №2702765/3287302; №2702760/3287301; №2702752/3287300; №2702743/3287268; №2702734/3287219; №2702725/3287216; №2702718/3287214; №2702710/3287210; №2702703/3287197 та №№2702692/3287195 і №2702686/3287190.

У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг на підставі корпоративної угоди за ініціативою «УМЗ»з підстав, обумовлених корпоративною угодою, або за заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, період дії цієї додаткової угоди подовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено відносно цих бланків-заяв, за якими таке призупинення мало місце (п.1.1); забезпеченням виконання зобов’язання абонента перед «УМЗ»не відмовлятись від корпоративної угоди та/або від цієї додаткової угоди, зокрема, - від послуг голосової телефонії до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання «УМЗ»своїх зобов’язань згідно з корпоративною угодою), або коли дія корпоративної угоди достроково припиняється з підстав, зазначених у корпоративній угоді, у тому числі в зв’язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв’язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь «УМЗ»штрафної санкції у розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення її дії. Сума штрафної санкції у розмірі 2,74 грн. за 1 день розрахована згідно з встановленим НБУ офіційним курсом долара США до гривні на дату підписання цієї додаткової угоди. У випадку зміни офіційного курсу долару до гривні сума штрафної санкції може бути скоригована пропорційно розміру встановленого курсу. Відповідальність абонента у вигляді встановленої у цьому пункті штрафної санкції настає окремо по відношенню до кожного із бланків-заяв, стосовно яких відмова від корпоративної угоди та/або від цієї додаткової угоди з підстав, визначених у цьому пункті, мала місце. На підставі ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафної санкції встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України (п. 1.2).

З моменту закінчення строку дії цієї додаткової угоди, встановленого пунктом 1.1 цієї додаткової угоди, корпоративна угода щодо надання абоненту послуг на підставі бланків-заяв, визначених у п. 1.1 цієї додаткової угоди, вважається продовженою на невизначений строк, і кожна із сторін має право припинити корпоративну угоду відносно таких бланків-заяв в односторонньому порядку у будь-який час, письмово повідомивши про це другу сторону не пізніше, ніж за 7 днів календарних днів до такого припинення. У цьому випадку договірна санкція, передбачена п. 1.2 цієї додаткової угоди, до абонента не застосовується (п. 1.3).

Припинення дії корпоративної угоди в цілому або в частині та/або цієї додаткової угоди не звільняє сторони від належного виконання своїх зобов’язань, що виникли до такого припинення (п.1.4).

У випадку, якщо протягом дії цієї додаткової угоди надання абоненту послуг в межах будь-якого із бланків-заяв, визначених у п. 1.1. цієї додаткової угоди та у відповідності до корпоративної угоди, було тимчасово обмежене (призупинене) за ініціативою «УМЗ»з підстав, обумовлених корпоративною угодою, або за заявою абонента, пакетні хвилини за відповідним бланком-заявою, в межах якого надання послуг було призупинене, не надаються на весь період такого обмеження (призупинення). Будь-яка зміна послуг в рамках замовлених абонентом тарифних пакетів, а також будь-яка зміна тарифів не звільняє абонента від його зобов’язань згідно з корпоративною угодою та цією додатковою угодою в межах строку, встановленого п. 1.1 цієї додаткової угоди (п.1.5).

Будь-яка зміна послуг в рамках замовленого абонентом тарифного пакету, а також будь-яка зміна тарифного пакету не звільняє абонента від його зобов’язань згідно з основним договором та цією додатковою угодою в межах строку, встановленого п. 1.1 додаткової угоди (п.1.6).

На виконання умов договорів підприємством зв’язку за період з 30.04.07 року по 09.07.07 року включно абоненту надано послуг мобільного зв’язку на суму 590,64 грн., яка відповідачем сплачена 09.07.07 року. Але 04.06.07 року позивач за порушення відповідачем умов корпоративної угоди та додаткової угоди до неї нарахував договірні санкції у розмірі 7359,64 грн. (432,92 грн. х 17). 28 грн.

З матеріалів справи вбачається, що абонент вжив заходів, спрямованих на погашення суми основного боргу у розмірі 590,64 грн.

Однак позивач, керуючись ст. 534 Цивільного кодексу України, зарахував цю суму в погашення договірних санкцій, а тому сума останніх на день звернення позивача до суду склала 6769,00 грн. (7359,64 грн. –590,64 грн.), у зв’язку з чим у нього станом на 23.12.08 року (день звернення позивача до суду з позовом) борг складає 6769,00 грн.; крім того, позивач на цю суму нарахував інфляційні нарахування та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

вищезгаданою роздруківкою платежів та балансу абонента, з додатками до неї, згідно якій сума основного боргу становить 590,64 грн.;

інтерфейсами перегляду договірних умов і розрахунку суми штрафу, відповідно до яких абоненту нараховано договірну санкцію: 04.06.07 року у сумі 432,92 грн. х 17 =7359,64 грн. (а за мінусом сплаченої суми у розмірі 590,64 грн. –договірна санкції складає 6769,00 грн.;

розрахунком індексу інфляції, сума якої визначена у розмірі 170,10 грн.;

розрахунком 3% річних, які становлять 23,64 грн.;

іншими матеріалами справи.

Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 7553,38 грн. ( основний борг –590,64 грн. + договірні санкції за всіма телефонними номерами –6769,00 грн. + інфляційні нарахування –170,10 грн. + 3% річних –23,64 грн.), а не 7553,39 грн., як то помилково вказав позивач.

Відповідач не спростував ці докази.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов’язання, то відповідно до правила ст.536. ЦКУ за користування чужими грошовими коштами він зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частині 1 ст. 548 ЦКУ виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Способами забезпечення виконання є стягнення з винної сторони неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Сторони, керуючись статтею 546 ЦКУ, в якій сказано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, - шляхом укладення додаткових угод до кожного з основних договорів, встановили додатковий вид забезпечення зобов’язання –у вигляді сплати договірної санкції у певній сумі (2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення основного договору та/або додаткової угоди до нього) у разі дострокової відмови абонента від основного договору чи додаткової угоди до неї, або ж невиконання чи неналежного виконання ним умов договору та/або додаткової угоди до нього.

Отримавши від позивача послуги мобільного зв’язку, абонент (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 1.5, 2.4.1-2.4.5 договору (корпоративної угоди).

Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов’язань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно ст.624 названого Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Оскільки у даному випадку спір виник у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, то суд при вирішенні цього спору керується також статтею 625 ЦКУ, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні та невиконанні своїх зобов’язань за вищезгаданими договорами та додатковими угодами до них.

Відповідач позовні вимоги не спростував; його вищенаведені заперечення проти позову спростовані доказами, наданими позивачем; правові та фактичні підстави для застосування правила частини 2 ст. 258 ЦКУ про скорочений –річний –термін позовної давності у суду відсутні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», ідентифікаційний код 32446546, яке знаходиться у місті Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області, - на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок», ідентифікаційний код 14333937, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Лейпцизька, 15, - заборгованість за послуги мобільного зв’язку у сумі 590 (п’ятсот дев’яносто) грн. 64 коп., договірні санкції у сумі 6769 (шість тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 170 (сто сімдесят) грн. 10 коп., 3% річних у сумі 23 (двадцять три) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 06.02.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –09 лютого 2009 року.

Суддя А.П.Середа