Постанова № 31924650, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 5011-64/15096-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Гончар Л.В.

від відповідача - Іванов В.В., Дорошенко А.Ю.,

від третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренко Лариси Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства «Корх-25»

про стягнення коштів в сумі 150 357,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сидоренко Лариса Михайлівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (далі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 266 029,80 грн., з яких: 228 020,40 грн. вартості зіпсованого товару, 14065,48 грн. вартості зіпсованої тари, 23 607,92 грн. послуг незалежного експерта, митних витрат, телефонних послуг і утилізації та 336,00 грн. послуг з перекладу.

11.01.2013 року представник позивача через відділ діловодства суду надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 150357,63 грн., з яких: 112644,00 грн. вартості зіпсованого товару, 14080,50 грн. вартості зіпсованої тари та 23633,13 грн. витрат на проведення експертизи, утилізації, митних витрат та телефонних розмов.

Ухвалою суду від 01.03.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Корх-25» та витребувано нові докази у сторін по справі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року по справі № 5011-64/15096-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренко Лариси Михайлівни 112644,00 грн. вартості зіпсованого товару та 14080,50 грн. вартості зіпсованої тари.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренко Лариси Михайлівни судовий збір в сумі 4484,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року у справі № 5011-64/15096-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Сидоренко Л.М. відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року розгляд апеляційної скарги віддалено на 04.06.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 04.06.2013 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.06.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників позивача та відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 11.06.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника третьої особи про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне.

18.07.2011 року між Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Ларисою Михайлівною (постачальник) та TORRINGTON INC (покупець) було укладено контракт № 1802, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар - гриби лисички солоні, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до додаткової угоди до контракту від 03.07.2012 року покупець зобов'язався поставити покупцю гриби лисички свіжі - 5400 кг. за ціною 2,00 EUR/кг. на загальну суму 10800,00 EUR.

Вартість тари (корзинок зі шпону) була погоджена сторонами в сумі 0,25 EUR за одиницю.

Довіреністю від 31.05.2012 року TORRINGTON INC (покупець по контракту 1802 від 18.07.2011 року) доручив Фізичній особі-підприємцю Сидоренко Ларисі Михайлівні (постачальник) знайти автомобіль Реф для перевезення товару - грибів свіжих лисичок на умовах контракту № 1802 від 18.07.2011 року.

06 липня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Ларисою Михайлівною (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (перевізник) було укладено договір-заявку № 001-06/07/2012 на перевезення вантажу (грибів) у міжнародному автомобільному сполученні - Ріпки (Україна) - 92 кв. Німеччина.

Для виконання договору заявки № 001-06/07/2012 від 06.07.2012 року відповідач прибув на загрузку товару, у зв'язку з чим була оформлена Міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) № 018309.

Предметом позовних вимого по справі є стягнення 228020,40 грн. вартості зіпсованого товару та 14065,48 вартості зіпсованої тари у зв'язку з

неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки № 001-06/07/2012 від 06.07.2012 року в частині збереження вантажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 11.07.2012 року автомобіль Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ» прибув на митне оформлення до міста Франкфурт-на-Одере в Германії. Після митного оформлення перевізник повіз до вантажоотримувача STAHL WILD PILZ und Waldfruchte GmbH як було визначено договором заявки № 001-06/07/2012.

12.07.2012 року відповідач прибув до одержувача товару STAHL WILD PILZ und Waldfruchte GmbH в Германію. На місці розвантаження виявилось, що товар повністю зіпсований. За результатом огляду вантажу був складений протокол № RE/12195/12RR від 16.07.2012 року Міжнародною незалежною експертною компанією з аварій BATTERMANN&TILLERY GMBH.

Відповідно до висновків проведеного дослідження встановлено, що весь вантаж 5 400 кг грибів лисичок свіжих не можна розцінювати як «придатний до продажу», а його можна віднести до категорії повної непридатності. Причина псування товару - вантаж під час транспортування був пошкоджений через збій в системі охолодження. Показник термометра у холодильнику показував + 28 градусів.

16.07.2012 року TORRINGTON INC переуступив право вимоги Фізичній особі-підприємцю Сидоренко Ларисі Михайлівні.

Згідно iз п. 1.1. договору про переуступку права вимоги від 16.07.2012 року TORRINGTON INC передав належне право вимоги згідно договору-заявки № 001 -06/07/2012 року Міжнародно товарно-транспортної накладної CMR № 018309 від 09.07.2012 року, що були оформлені для перевезення товару згідно Контракту 1802 від 18.07.2011 року, Додатку № 1 від 06.02.2012 року, Додаткової угоди № 2 від 31.05.2012 року, Додаткової угоди від 03.07.2012 року, Додаткової угоди № 5 від 03.07.2012 року та право вимоги нанесених збитків у зв'язку з псуванням товару, а позивач прийняв право вимоги, що належало TORRINGTON INC в poзмірі 10 800.00 EUR за зіпсовані гриби лисички свіжі та право вимоги нанесених збитків в зв'язку iз псуванням товару в poзмірі 3 615.88 EUR, а саме: (за зіпсовані плетені корзинки -1350 EUR. за митні витрати - 805. 28 EUR. за утилізацію товару - 548.00 EUR. за експертизу - 691.60 EUR, за телефонні розмови -131.00 EUR.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 112644,00 грн. вартості зіпсованого товару та 14080,50 грн. вартості зіпсованої тари виходив з того, що обов'язок відповідача відшкодувати вказані витрати підтверджується протоколом № RE/121953/12/RR від 16.07.2012 року, нормами ч. 1 ст. 224 ГК України та статті 17 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (дата приєднання Україною: 1 серпня 2006 року).

Апеляційний господарський суд не погоджується з наведеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його не обґрунтованим, з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в CMR № 018309 в пункті 2 «одержувач (найменування, адреса, країна)» вказаний STAHL WILD, PILZ und Waldfruchte GmbH 92439 BODENWOCHR INDUSTRIESTR 1, в пункті 3 «місце розвантаження вантажу» чітко визначене місце Франкфурт-на-Одере, Германія.

Згідно ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 310 ГК України передбачено, що перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (дата приєднання Україною: 1 серпня 2006 року) після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Як вбачається з екземпляру одержувача CMR № 018309 одержувач STAHL WILD, PILZ und Waldfruchte GmbH 92439 BODENWOCHR INDUSTRIESTR 1, який зазначений в п. 2 CMR прийняв товар 11.07.2012 року у строк 48 годин, про що свідчить проставлені в пункті 19 «особливі узгоджені умови» печатка митниці за № 208 від 11.07.2012 ZOLD-HAUPTZOLLAMT FRANKFURT-ORDER та кутовий штамп одержувача STAHL WILD, PILZ und Waldfruchte GmbH 92439 BODENWOCHR INDUSTRIESTR 1, Германія.

Крім того, в протоколі № RE/12195/12RR від 16.07.2012 року зазначено, що 11.07.2012 року вантаж згідно існуючого бланку перевірки імпорту в місті Франкфурті/Одер був позначений як «придатний до ввозу».

Твердження позивача стосовного того, що відповідачем порушено строки доставки товару колегією суддів до уваги не приймаються оскільки як вбачається з CMR № 018309 товар було завантажено 08.07.2012 року, митне оформлення проведено позивачем 09.07.2012 року, а товар доставлено вантажоотримувачу 11.07.2012 року.

Таким чином, строк перевезення повинен рахуватися з 09.07.2012 року по момент отримання товару вантажоотримувачем.

Отже, наведе вище свідчить про належне виконання перевізником своїх обов'язків щодо доставки товару у строк 48 годи та переходом від 11.07.2012 року всіх ризиків пошкодження та втрати вантажу від нього до одержувача (STAHL WILD, PILZ).

Посилання позивача на те, що товар не був одержаний STAHL WILD, PILZ und Waldfruchte GmbH 92439 BODENWOCHR INDUSTRIESTR 1 оскільки в графі 24 CMR № 018309 відсутній підпис та печатка STAHL WILD, PILZ колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що зазначене відмічено вантажоотримувачем не в самі й графі 24, а трохи вище.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

В підтвердження понесених збитків, позивач посилається на акт про проведення взаємних розрахунків від 01.08.2012 року за яким позивач оплатив право вимоги за плетені корзинки, митні витрати, утилізацію товару, експертизу та телефонні розмови TORRINGTON INC.

Проте, суд відзначає, що позивачем не було надано доказів фактичної оплати покупцем (TORRINGTON INC) вказаних витрат, матеріали справи не містять деталізованого розрахунку понесених позивачем витрат на оплату телефонних розмов, з яких суд міг би дійти висновку про те, чи підтверджують вони проведення переговорів саме із покупцем (TORRINGTON INC), а не будь-якою іншою особою.

Наданий позивачем контракт № 07456 та квитанція від 21.06.2012 року в якості понесених позивачем витрат на придбання у TORRINGTON INC плетених корзинок колегією суддів не приймаються до уваги оскільки контракт укладений між білоруським ТОВ «Верас -Транс» та TORRINGTON INC (покупець) згідно якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю корзинки дерев'яні, а відповідно до квитанції від 21.06.2012 року TORRINGTON INC (покупець) сплачено вартість корзинок у 46 245 158 рублі, однак не зазначено в яких саме рублях російських чи білоруських.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м .Києва від 10.04.2013 року в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 112644,00 грн. вартості зіпсованого товару та 14080,50 грн. вартості зіпсованої тари.

Рішення Господарського суду м. Києва в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 23633,13 грн. витрат на проведення експертизи, утилізації, митних витрат та телефонних розмов слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1196 від 18.04.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Собі» за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2 660,30 грн.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 року складає 1147 грн.

У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача заборгованістю у загальному розмірі 150 357,63 грн., рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 126 724,50 грн., відповідач звертаючись з апеляційною скаргою просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, тобто фактично апелянт не погоджується з рішенням в частині задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми, яка становить 126 724,50 грн. апелянт подаючи апеляційну скаргу мав сплатити судовий збір з розрахунку 126 724,50 грн. х 2% : 100 х 50% : 100 у розмірі 1 267,24 грн.

Тоді як апелянтом при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1196 від 18.04.2013 року сплачено судовий збір у сумі 2 660,30 грн. тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Собі» судовий збір у розмірі 1 393,06 грн. підлягає поверненню останньому.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, статтями 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 112644,00 грн. вартості зіпсованого товару та 14080,50 грн. вартості зіпсованої тари відмовити.

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидоренко Лариси Михайлівни (14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 27, кв. 13, код 2656220145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 4, код ЄДРПОУ 16476986) 1 267,24 грн. (одну тисячу двісті шістдесят сім гривень 24 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Собі» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 4, код ЄДРПОУ 16476986) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 393,06 грн., що перерахований платіжним дорученням № 1196 від 18.04.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 1196 від 18.04.2013 року залишити в матеріалах справи.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-64/15096-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.