Рішення № 3192435, 12.03.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2009 р. Справа № 02/76

Господарський суд Черкаської області в складі судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Давиденко В.Г.,

за участю представників: позивача: Жадан К.М. - за довіреністю,

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „РОДОВІД БАНК”

до приватного підприємства Фірма „Кодак”

про стягнення 168539,65 євро та 3109589 грн. 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 168 539,65 євро та 3 109 589 грн. 97 коп., в тому числі заборгованість за кредитами (траншами), отриманими відповідачем у позивача відповідно до укладених між позивачем та відповідачем кредитного договору № 22.1/19-КЛТ-06 від 03 лютого 2006 року та додаткових угод до нього, в сумі 121 675,20 євро та 1 975 000 грн.; заборгованість за процентами в сумі 43 825,74 євро та 1 078 525 грн. 24 коп., а також 3 038,71 євро і 56 064 грн. 73 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами і процентами за період з 27 жовтня 2008 року по 23 листопада 2008 року. У судовому засіданні 16.01.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення вимог у позовній заяві та просив відшкодувати з відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 1685,40 євро і 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у заявленій в позовній заяві сумі, просив стягнути з відповідача вказану суму і відшкодувати судові витрати та прийняти рішення у даному судовому засіданні, заперечив проти подальшого продовження строку розгляду спору, вважаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи виявом недобросовісного користування відповідачем своїми правами; просив повернути позивачу надлишково сплачене державне мито.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але відзив на позов суду не подав, не направив свого представника у судове засідання, не надіслав суду заяву про розгляд справи за його участю, не подав суду заперечень проти позову. Суд вважає можливим розглянути справу без представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство - юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто, суд не викликав у судове засідання саме керівника підприємства, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство „РОДОВІД БАНК” (Банк за договором, позивач у справі) в особі голови правління Горбуненка Дениса Володимировича та приватне підприємство Фірма „Кодак” (позичальник за договором, відповідач у справі) в особі директора Чорного Олександра Валерійовича уклали кредитний договір № 22.1/19-КЛТ-06 від 03 лютого 2006 року, в якому встановлюється процедура та умови надання Банком в майбутньому кредитів Позичальнику в національній валюті України та/або в іноземних валютах (долари США і євро) в межах загальної суми 2 800 000 грн. на основі Додаткових угод до цього Договору про надання кредиту, які є його невід’ємною частиною, та встановлюється процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за користування кредитами. В пункті 2.6. кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитами в національній валюті України становить 23,5 % річних та за користування кредитами в іноземній валюті (долари США і євро) становить 15,5% річних.

Відповідно до кредитного договору сторони підписали додаткові угоди до нього № 1, № 2 від 03 лютого 2006 року, № 3 від 13 лютого 2006 року , № 4 від 24 лютого 2006 року, № 6 від 16 березня 2006 року, № 7 від 24 березня 2006 року, № 8 від 19 квітня 2006 року, за якими позивач надав відповідачу кредити (транші) в іноземній валюті в сумі 121 675,20 євро та в національній валюті в загальній сумі 1 975 000 грн., а також сторони встановили строк повернення кредитів не пізніше 29 січня 2007 року.

В подальшому сторони частково змінювали умови кредитного договору, про що підписували додаткові угоди до кредитного договору, зокрема, додатковою угодою № 9 від 09 серпня 2006 року сторони виклали в новій редакції пункт 3.4.4. кредитного договору і встановили строк повернення кредиту –не пізніше 29 січня 2008 року, а також вказали рахунки, на які відповідач повинен перерахувати кредитні кошти.

Додатковою угодою № 13 від 25 січня 2008 року сторони збільшили максимальну загальну суму кредиту до 2 882 741,40 грн. та встановили кінцевий строк погашення кредитів не пізніше 25 квітня 2008 року, додатковою угодою № 14 від 25 квітня 2008 року максимальна загальна сума кредиту збільшена до 2 943 941,60 грн. та встановлений кінцевий строк погашення кредитів - не пізніше 24 жовтня 2008 року. Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, це кінцевий строк повернення всіх сум кредиту.

Згідно статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач надав відповідачу кредити (транші) в сумі 121 675,20 євро та 1 975 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача, не заперечено відповідачем.

Відповідач порушив свої зобов’язання щодо повернення кредитів в установлені строки, відповідно до поданого позивачем розрахунку борг відповідача по кредиту складає 121 675,20 євро та 1 975 000 грн. і ця сума кредиту є непогашеною до дня прийняття рішення по справі.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованою і законною вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитами в сумі 121 675,20 євро та 1 975 000 грн., тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В пункті 3.4.8. договору сторонами встановлено розмір пені, яку відповідач зобов’язався сплатити позивачу у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом. Суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у заявлених позивачем сумах 2 234,04 євро та 36 262,30 грн. за прострочення сплати кредиту в період з 27.10.2008 по 23.11.2008 року, відповідно до поданого позивачем розрахунку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не скористався своїм правом, встановленим законом, та не надав суду (протягом трьох місяців розгляду спору) пояснень чи заперечень по суті спору.

В частині стягнення процентів за користування кредитом та пені за прострочення їх сплати позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Виходячи із правової природи кредитних відносин та враховуючи припис статті 1054 ЦК України, проценти, як і кредит, відносяться до основного зобов’язання. За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.

В кредитному договорі чітко виписано порядок нарахування позивачем та сплати відповідачем процентів за користування кредитом –це пункт 2.7. договору.

В підпункті 2.7.2. кредитного договору вказано, що сплата процентів за користування кредитами в звітному місяці, протягом дії кредитного договору, здійснюється позичальником до 10-числа місяця, наступного за звітним.

В подальшому Додатковими угодами сторони змінювали порядок сплати процентів за користування кредитами. В додатковій угоді № 9 від 09.08.2006 року сторони виклали в новій редакції пункт 2.7. договору і в підпункті 2.7.4. встановили сплату нарахованих процентів за користування кредитами щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

А також у цій додатковій угоді та в додаткових угодах № 10 від 10.10.2006р., № 11 від 29.12.2006р. сторони вказували дату, до якої відповідач повинен був сплатити нараховані з липня 2006 року проценти (не пізніше кінця вересня 2006 року, не пізніше кінця грудня 2006 року, не пізніше кінця січня 2007 року).

Додатковою угодою № 12 від 31 січня 2007 року сторони змінили порядок сплати процентів і виклали підпункт 2.7.4. договору в наступній редакції: „сплата нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього Договору здійснюється Позичальником в день повного погашення заборгованості за кредитами на рахунки Банку, що вказані у відповідних додаткових угодах”.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Кредитним договором не передбачено право позивача в односторонньому порядку змінювати порядок сплати процентів за користування кредитом, який, як вбачається із тексту вказаних додаткових угод, сторонами чітко і послідовно виписувався.

Оскільки заборгованість за кредитами не погашена, тобто, відсутня дата, після настання якої заборгованість по процентах стане простроченою, тому в частині стягнення з відповідача процентів позов задоволенню не підлягає. Безпідставною є також вимога позивача про стягнення пені на проценти. Тому в цій частині також позов не підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 675,21 євро та 10 958,21 грн. і 81,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також позивачу підлягає поверненню державне мито в сумі 767 євро та 8 557,80 грн. (пропорційно заявленим вимогам у гривнях та євро) в зв’язку із зайвою сплатою, виходячи із того, що згідно ст. 3 Декрету кабінету Міністрів України «Про державне мито»максимальна сума державного мита із вимог майнового характеру складає 25500 грн., позивач пред’явив вимогу лише про стягнення коштів, але помилково сплатив державне мито в сумі 25500 грн. та 1685,40 євро.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із приватного підприємства Фірми „Кодак” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Рафаїла Чорного, 7, ідентифікаційний код 14182696) на користь відкритого акціонерного товариства „РОДОВІД БАНК” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) борг по кредиту в сумі 121 675,20 євро та 1 975 000 грн., 2 234,04 євро та 3 6262,30 грн. пені, 675,21 євро та 10 958,21 грн. витрат на сплату державного мита, 81,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути відкритому акціонерному товариству „РОДОВІД БАНК” державне мито в сумі 767 євро та 8 557,80 грн. в зв’язку із зайвою сплатою.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 16.03.2009 року