Рішення № 3192359, 10.03.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" березня 2009 р.

Справа № 8/1239

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Большаков Є.А. - дов. від 02.01.09.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" (м.Житомир)

про стягнення 5284,15 грн.

Спір розглядається в більш тривалий строк у відповідності до ч.3ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 4832,17грн - основної заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №4369 від 14.04.04., 243,99грн - пені, 30,50грн - 3% річних, 177,49грн - інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Суд у судовому засіданні досліджує матеріали справи: договір поставки №4369 від 14.04.04.; видаткові накладні №Ю000017731 від 27.08.08. та №Ю000017436 від 26.08.08.; розрахунки суми позову; акт звірки взаєморозрахунків; довідку про стан заборгованості; свідоцтво про державну реєстрацію позивача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.04. між сторонами укладено договір поставки №4369 (а.с.9), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) певні договірні товари. При цьому, асортимент, кількість, ціни та строки погоджуються сторонами в рахунках, накладних та інших розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 608,40грн та 4333,20грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №Ю000017436 від 26.08.08 (а.с.11) і №Ю000017731 від 27.08.08. (а.с.10) відповідно.

Згідно п.3.1 договору №4369 від 14.04.04. строк оплати за поставлений товар становить 21 календарний день з дня поставки (прийому-передачі) товарів.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав не в повному обсязі.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 4832,17грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний повноваженими особами ( а.с. 12)

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4832,17грн основного боргу обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 243,99грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2 договору №4369 від 14.04.04. за несвоєчасну оплату поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, позивач у позовній заяві та доданому до неї розрахунку визначає розмір пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідні періоди.

Варто зазначити, що таке нарахування відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме ст.3, якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків розміру штрафних санкцій сума інфляційних нарахувань становить 177,49грн, а 3% річних - 30,50грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд приходить до висновку, що вони є правильними.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 243,99грн пені, 177,49грн інфляційних нарахувань та 30,50грн обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати позивачеві заборгованості до суду не надав. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними особами сторін (а.с.12-13), з якого вбачається, що відповідач визнав суму основного боргу.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 4832,17грн основного боргу, 243,99грн пені, 177,49грн інфляційних нарахувань та 30,50грн 3% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" (10001, м.Житомир, вул. Кооперативна, 20; код ЄДРПОУ 32805685)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" (10019, м.Житомир, вул. Комерційна, 4; код ЄДРПОУ 22049538):

- 4832,17грн - основного боргу;

- 243,99грн - пені;

- 177,49грн - інфляційних нарахувань;

- 30,50грн - 3% річних;

- 102,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 118,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Давидюк В.К.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2,3 - сторонам