Рішення № 3192274, 16.03.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.09р.

Справа № 41/22-09(21/81-08)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-комерційної виробничо-торгівельної фірми "Вісмут", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. LTD», м. Дніпропетровськ

про стягнення 43 722 грн. 78 коп.

Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Подолінська Т.В., довіреність № 29 від 09.01.09 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу –21535,78 грн., інфляційних витрат –6958 грн., 3 % річних –3354 грн., пені –11875 грн., всього –43722,78 грн. та покладення на останнього витрат по сплаті державного мита - 437,23 грн., по сплаті інфляційно-технічного забезпечення судового процесу - 118 грн. та по сплаті послуг адвоката - 9560 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 169к від 13.04.04 року.

12.05.08 року позивачем подана суду заява, якою він збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості –21535,78 грн., інфляційних витрат –31838 грн., 3 % річних –4692,90 грн., пені –23877 грн., всього –81943,68 грн. та віднести на останнього витрати по справі.

Відповідач проти позову частково заперечує, вважає, що при новому розгляді справи підлягають розгляду тільки первісні вимоги позивача, з яких позов визнає в сумі основного боргу в розмірі 1035,78 грн., посилаючись на часткову оплату ним отриманої продукції після порушення провадження у справі в сумі 20500 грн; та інфляційних збитків в розмірі -2253,21 грн., 3 % річних –1109,57 грн., пені –2988,48 грн., в решті позовних вимог просить суд в позові відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

10.03.09 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Клопотання позивача судом не задоволено, оскільки, по-перше, розгляд справи неодноразово відкладався та позивач жодного разу не з’явився в судове засідання, не надав витребуваних судом документів, зазначених в ухвалах суду від 11.12.08 року, від 09.02.09 року, по-друге, до клопотання не подано відповідних доказів в обґрунтування поважності причин нез’явлення відповідача на виклик суду; по-третє, інтереси відповідача у судових засіданнях представляє не єдиний представник, суд не обмежував відповідача колом представництва при розгляді даної справи; в-четверте, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.09 року строк вирішення спору у справі продовжений на 1 місяць, тобто до 11.03.09 року та 10.03.09 року є останнім днем розгляду справи в межах встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України трьохмісячного строку вирішення спору.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю науково-комерційною виробничо-торгівельною фірмою «Вісмут»та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю «Вента. LTD» укладений договір № 169к від 13.04.04 року (далі –договір), за умовами якого продавець (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця (відповідача у справі) лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі-товар) та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти вказаний товар та його сплатити.

На виконання умов договору в період з 13.05.04 року по 30.08.07 року позивачем за накладними, копії яких додані до позовної заяви, поставлено відповідачу продукції на загальну суму 364237,72 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов’язаний перерахувати грошові кошти за реалізований у звітному періоді, передбаченому в п. 2.2. договору, товар до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 2.2. договору, покупець зобов’язаний щомісячно 25 числа поточного місяця надати продавцю звіт про всі операції, здійснені з його товаром. Звітним періодом є: з 24 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.

У разі ненадання звіту у строк зазначений в п. 2.2. договору, покупець здійснює оплату за весь поставлений та несплачений товар на протязі 20 днів з моменту закінчення звітного періоду.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті поставленої позивачем продукції.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У встановлений договором термін відповідач оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі не здійснив. Позивач посилається на частковий розрахунок відповідача за отриману продукцію, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 21535,78 грн.

В процесі розгляду справи в якості оплати за медичні товари відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 20500 грн.

Доказів погашення відповідачем решти боргу сторонами на момент вирішення спору не подано, в матеріалах справи вони відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20500 грн. за відсутністю предмету спору, та для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 1035,78 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. За період прострочення: квітень 2005 року –січень 2008 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 6958 грн., 3 % річних за період з 20.04.05року по 20.02.08 року –3354 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обґрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково: інфляційних збитків в розмірі 2253,21 грн., 3 % річних - в розмірі 1109,57 грн. з підстав, що будуть наведені нижче.

У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.4. договору сторонами узгоджено, що за затримку оплати понад строку, обумовленого п. 4.3, п. 4.4. договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем сума пені за період з 20.03.07 року по 20.02.08 року становить 11875 грн., при цьому неустойка розрахована по кожному звіту окремо, тому за межи шестимісячного терміну (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) не виходить.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені суд вважає обгрунтваною, але підлягаючою задоволенню частково, в розмірі 2988,48 грн.

Стягненню з відповідача підлягають інфляційні збитки, 3 % річних та пеня в розмірі меншому, ніж пред’явлено позивачем, оскільки при здійснені розрахунків ним допущені численні помилки, а саме в деяких місцях:

- суми часткових оплат відповідачем отриманої продукції не співпадають з сумами, зазначеними у відповідних платіжних дорученнях;

- помилково визначені періоди їх нарахування.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення судом по справі збільшити розмір позовних вимог та, згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, він повинен до заяви про збільшення розміру позовних вимог додати документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки, на неодноразову вимогу суд (ухвала від 11.12.08 року, від 09.02.09 року) позивачем не подано доказів, які б підтверджували сплату державного мита із збільшеної суми позову, спір підлягає розгляду виходячи з первісних вимог позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 9560 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Представникам юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000р.№ 13-рп/2000.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, відповідно до якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Отже ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивачем, в якості підстави для відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката надано, зокрема, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 59 видане Тітаренко І.О., договір доручення від 15.02.08 року (відповідно до поданих пояснень позивача (а.с. 9 Т. 3) договір доручення № 101 від 15.02.08 року)), укладений товариством з обмеженою відповідальністю науково-комерційною виробничо-торгівельною фірмою "Вісмут" з товариством з обмеженою відповідальністю «Браско», акт виконаних робіт по договору № 101 від 15.02.08 року, платіжне доручення № 144 від 05.03.08 року, яким позивачем в якості оплати адвокатських послуг по договору № 101 від 15.02.08 року перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Браско»9560 грн.

В даному випадку юридичні послуги надані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Браско», а не адвокатом; договір доручення № 101 від 15.02.08 року укладений не з адвокатом Тітаренко І.О., копія адвокатського свідоцтва якого додана до матеріалів справи, а з товариством з обмеженою відповідальністю «Браско»; в жодному судовому засіданні адвокат Тітаренко І.О. не прийняв участі; акт виконання робіт від 29.02.08 року к договору № 101 від 15.02.08 року підписаний не адвокатом Тітаренко І.О., а товариством з обмеженою відповідальністю «Браско», належних доказів, які б довели зв’язок між товариством з обмеженою відповідальністю «Браско» та адвокатом Тітаренко І.О. позивачем не подано.

Крім того, на зворотній стороні платіжного доручення № 144 від 05.03.08 року міститься напис про зарахування державного мита в розмірі 9560 грн. до державного бюджету, який підписаний повноважними особами банку та скріплений печаткою філії Путіловського відділення Промінвестбанку в м. Донецьк.

З огляду на викладене, позивачем у відповідності із ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними доказами, що адвокатські послуги йому були надані саме адвокатом Тітаренко І.О., тому їх вартість не може бути віднесена до судових витрат та стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в частині припинення провадження у справі –на відповідача.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20500 грн. –провадження у справі припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. LTD»–49000, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова,8/26, код ЄДРПОУ 21947206, р/р 26003001300916 в філії «Райффайзенбанк Україна», МФО 307071 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-комерційної виробничо-торгівельної фірми «Вісмут»- 83054, м. Донецьк, пр. Київський,38б/29, код ЄДРПОУ 21960856, р/р 26002302660047 у Путіловському відділені ПІБ у м. Донецьк, МФО 334914 заборгованості 1035,78 грн. (одна тисяча тридцять п’ять грн. 78 грн.), інфляційних збитків –2253,21 грн. (дві тисячі двісті п’ятдесят три грн. 21 коп.), 3 % річних –1109,57 грн. (одна тисяча сто дев’ять грн. 57 коп.), пені –2988,48 грн. (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят вісім грн. 48 коп.), витрат по сплаті держмита –278,87 грн. (двісті сімдесят вісім грн. 87 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –75,26 грн. (сімдесят п’ять грн. 26 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 13.03.09 року

З оригіналом згідно

Пом. судді О.А.Лисінська