Ухвала суду № 31922714, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/43654/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-1870/3504/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтрейд-ТПК"

до Державної податкової інспекції в м. Суми Сумської області Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтрейд-ТПК" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень: від 25.01.2011р. №000042314/0/4628 від 25.01.2011, №000052314/0/4629 від 25.01.2011.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 та складено акт №90/2314/33078964/4 від 12.02.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №000042314/0/4628 від 25.01.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7526505 грн. та штрафних санкцій в сумі 1881626 грн.; податкове повідомлення-рішення №000052314/0/4629 від 25.01.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6023799 грн. та штрафних санкцій в сумі 1505950 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем було неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 6023799 грн., а також неправомірно віднесено до складу валових витрат суму 7526505 грн.

В ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини позивача з ПП „Малахіт 2007", а саме: між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу №01/02 від 01.02.2010, відповідно до якого ПП „Малахіт 2007" зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ „Промтрейд ТПК" брухт чорних та кольорових металів, а ТОВ „Промтрейд ТПК" зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарської операції між позивачем та ПП „Малахіт 2007" і про нікчемність укладеної угоди між цими особами. Дані висновки відповідача ґрунтуються на листі ДПІ у Приморському районі м. Одеса №52628/7/28104 від 14.07.2010, згідно якого ПП „Малахіт 2007" за юридичною адресою не знаходиться, означене позбавляє можливості отримання документів бухгалтерського та податкового обліків і підтвердження правомірності нарахувань податку на додану вартість та податку на прибуток. Перевіркою встановлено наявність дебіторської заборгованості у позивача перед контрагентом - ПП „Малахіт 2007" по договору купівлі-продажу №01/02 від 01.02.2010.

Відповідач дійшов висновку про відсутність на підприємстві основних засобів, відсутність працюючих осіб, наявність у підприємства лише однієї одиниці транспортного засобу, що, на думку відповідача, унеможливлює поставку товарів у великій кількості.

В ході перевірки встановлено, що ПП „Малахіт 2007" має пункт прийому металобрухту за адресою: Одеська область, Ширяєвський район, смт. Ширяєве, який орендується у ВЗП „Ширяєвської РСС". У директора ПП „Малахіт 2007" відібрано пояснення, в яких він зазначає, що купівля металобрухту проводиться у юридичних осіб, у яких саме він не пам'ятає. Перевезення проводились за рахунок постачальників на заготівельний майданчик ПП „Малахіт 2007". Реалізація товару проводилась також юридичним особам у безготівковій формі. Серед покупців було також і підприємство ТОВ „Промтрейд ТПК". Директор ПП „Малахіт 2007" також зазначив, що окрім нього на підприємстві працює ще 4 особи.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі господарські операції ТОВ „Промтрейд ТПК" з ПП „Малахіт 2007" по придбанню товарів оформлені відповідним договором купівлі-продажу, специфікаціями, актами приймання-передачі, податковими накладними.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до договору купівлі-продажу №01/02 від 01.02.2010 ПП „Малахіт 2007" постачає, а ТОВ „Промтрейд ТПК", яке має ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту серії АВ №501903, приймає та оплачує товар: брухт чорних і кольорових металів, поставка (відвантаження) товару здійснюється ПП „Малахіт 2007" самостійно за свій рахунок.

Невиконання контрагентом зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено факту безтоварності господарських операцій або нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентом у перевіряємий період, а позивачем правомірно було сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентами, оскільки таке право підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах та використанням позивача у своїй господарській діяльності.

У розгляді цієї справи відповідачем не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи скаржника про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, не може бути взято до уваги, оскільки в даному разі виконання контрагентом позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Також, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування металобрухту свідчить про відсутність факту реальних поставок товару між позивачем та ПП „Малахіт 2007" спростовується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-1870/3504/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-1870/3504/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко